10 книг про емоційний інтелект: виховуємо любов і повагу до себе та оточуючих

Нам пощастило жити в епоху не лише цікавих, а й важливих змін. Ми маємо змогу спостерігати, як нові цінності починають відігравати вирішальну роль в тому, хто ми є, чого прагнемо, та що для цього готові зробити. Місце кар’єри займає покликання, змагання – співпраця, а замість IQ розвиваємо EQ. Адже тепер, як ніколи раніше, стає важливим прислухатися до себе та інших, чути й відчувати. Сповна проявляти свою сутність, та приймати інших, якими вони є. Емоційний інтелект – це вміння бути усвідомленими, емпатичними, правильно ставитися до проблем, підтримувати стосунки з навколишніми, і в результаті – жити повним і насиченим життям.

Професорка Х’юстонського університету Брене Браун давно стала для читачів всього світу провідником крізь сумніви й страхи до любові та поваги до себе. Досліджуючи безліч історій жінок та чоловіків у віці від 18 до 87 років, вона зрозуміла: шлях досконалості і шлях щастя не перетинаються. Навіть ставши живим втіленням власних ідеалів, ми не гарантуємо собі гармонійне існування. Усе одно переслідуватимуть здогадки про те, чи відповідаємо чиїмось очікуванням, чи сповна виправдовуємо чужі надії. Врешті, чи вдалося «догнати й перегнати» інших. Але завжди будуть ті, хто захоче нас виправити, і те, що захочемо виправити в собі ми самі.

Замість того, щоб нескінченно боротися з вітряними млинами, варто повернутися до самих себе: впевнених, мужніх, сповнених рішучості діяти так, як вважаємо потрібним. Врешті, перейти від боротьби з собою та іншими до любові та поваги. Легка та емоційна розповідь про легкість життя та справжню цінність емоцій.

«Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є». Ще раніше за цитати в інтернеті, та навіть їхніх авторів, з’явилося вчення стоїцизму, послідовники якого були майстрами з управління своїм ставленням до проблем, і вже багато років вчать цього інших. Раяна Голідея, автора книги «Зберігайте спокій», почасти можна зарахувати до їхнього числа. Адже він переконує: немає потреби і навіть сенсу сваритися на дощ, значно ефективніше – просто взяти з собою парасольку. Не можете змінити ситуацію? Змініть своє ставлення до неї. Це і буде вашою суперсилою, яка «розсуне хмари» над головою: збереже цінні ресурси і допоможе задіяти їх з користю.

Чи такий страшенно важливий інтелект, як його вимірюють? Проходять тести (на співбесідах, або випадкові в інтернеті), порівнюють коефіцієнти, припускають, чи матимуть успіх в житті, з того, як розставили послідовність випадкових об’єктів. Всіх, кого вже встигли засмутити невтішні результати, спішить заспокоїти Деніел Гоулман – психолог та володар двох «пулітцерів». За його словами, високий IQ – це лише 20% успіху в звичному розумінні. Все інше – «варіативна складова», до якої можна віднести і волю людини до перемоги, і мотивацію досягнення цілі, і вміння концентруватися та усвідомлювати свої дії, і взаємодію з іншими, і здатність долати свої тривоги. Книга «Емоційний інтелект» – це матчастина з теми, подана в доступній для розуміння формі і підкріплена корисними порадами, як щодня розвивати свій EQ.

Емоцій, які ми щодня переживаємо, значно більше, ніж слів, здатних їх висловити. Певно, тому ми не завжди здатні розпізнати, що саме відчуваємо, і тому правильно, а головне – своєчасно зреагувати. Через це виникають проблеми з тим, як ми взаємодіємо зі світом і людьми в ньому. А що, якби таки змогли впізнавати емоції – як свої, так і чужі? І чи взагалі правильно «ховати» негативні емоції та проявляти лише позитивні?

«Мандруючи по життю, ми, як люди, маємо кілька способів дізнатися, у якому напрямку йти або що нас чекає… У нас немає ані дозірців на носі, ані радара, який попереджає про підводні небезпеки, що можуть розтрощити наші кар’єрні плани. Натомість ми маємо емоції – відчуття страху, тривоги, радощів, піднесення – розвинуту нейрохімічну систему, покликану допомагати нам долати складні життєві течії». Не варто боротися з системою, яка еволюціонувала протягом мільйонів років – треба лише взяти її під свій контроль.

Учениця всесвітньо відомого психотерапевта Віктора Франкла продовжує справу «людини в пошуках справжнього сенсу». Навіть 50 років потому тези про долання щоденних проблем та життєвих криз не втрачають актуальності – лише стають більш затребуваними в умовах світу, який не стоїть на місці, разом з можливостями підкидаючи приводи для тривог.

Елізабет Лукас переконана: ми здатні пройти через будь-які випробування, які готує життя. Варто лиш обрати джерело натхнення, яке буде «заряджати» впродовж дистанції.

Дехто дуже щасливий має чи то вроджене, чи то інтуїтивне вміння бути «на одній хвилі» з людьми – навіть тими, кого вперше зустріли. Решта ж з нас все життя опановує основи спілкування, від повсякденних small talks до важливих перемовин. І мова не про таємні прийоми чи техніки маніпуляції, а про базові принципи, на яких будується сама сутність людини. Тому їх так важко ігнорувати, прагнучи почути іншого, і бути почутим самому. Це так само важливо, як володіти мовою, якою розмовляє співбесідник, аби розуміти, що він має на увазі, і пояснити власні думки. Всі ми різні, але схожа наша внутрішня організація. І навіть не маючи за плечима великого досвіду, ми здатні знайти спільну мову з іншими, просто спираючись на приховані правила людської поведінки.

Неможливо розв’язати проблему, лишаючись на тому ж рівні мислення, на якому вона виникла. Втім, поринаючи в думки, що повторюються з дня на день, і стресовий стан, який заважає вийти з цього замкненого кола, ми прирікаємо себе на ті самі почуття, реакції та циклічні труднощі.

Стати усвідомленішими, спокійнішими, почути себе. Розвинути нові, навіть неочікувані навички, які досі не мали умов, аби проявитися. Ці та інші впливи медитації на мозок вже доведені науково, і в міру її популярності у західній культурі, з’являється все більше практичних підтверджень. А як саме медитувати, щоб точно відчути зміни, радять автори книги «Нове Я» – досвідчені психологи й дослідники.

Сила волі вже давно розглядається і як засіб, і як ціль. Ми сповнені нею, поки не настає понеділок, друге січня, (вставити свій варіант). Тому шукаємо способи, як триваліше зберегти в собі здатність йти до мети, не віддаючись на розсуд власних звичок.

Книга ж пропонує подивитися на проблему під іншим кутом: задіяти зовнішній, а не внутрішній ресурс. Оточення, коло спілкування, повсякденне оточення – все це має не менший вплив на наші рішення. Достатньо сформувати їх так, щоб спонукали й мотивували йти до наміченого, а не змушували витрачати додаткову енергію на боротьбу.

Коли минуле вже позаду, а майбутнє ще не настало, лишається єдине, що ми здатні контролювати – теперішній момент. Сума коротких миттєвостей визначає, яке життя ми матимемо в підсумку. Тож ніколи не пізно прокинутися, щоб почати жити. Поставити нагадування на телефон, щоб спитати себе: «Про що зараз думаю? Що роблю?». Озирнутися, щоб побачити і відчути, яким сьогодні перед очима розкрився світ, які реакції викликає всередині. Мати під рукою блокнот та ручку, щоб вчасно записати поточні думки. На випадковій сторінці розгорнути книжку, яка надихне влучною цитатою, і запропонує саме той спосіб повернутися в «тут і зараз», який потрібен.

Після важких життєвих потрясінь, які ламають звичний світ, найважче – скласти його на місце, сподіваючись колись знову отримати шанс на щастя. Нетиповий приклад мотиваційної літератури. Книга, в якій Шеріл Сендберг, операційна директорка Facebook та авторка «Lean In», ділиться власним досвідом переживання важкого періоду, а професор Уортонської бізнес-школи Адам Грант допомагає їй розкрити, що саме зможе втримати на ногах і продовжити рух.

«Життя не буває ідеальним. Усі ми живемо за певним варіантом Плану Б. І ця книжка має допомогти нам витиснути з нього все можливе».

(Visited 3 262 times, 4 visits today)