10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового

Автор фото — Ната Коваль

Анатолій Дністровий — поет, прозаїк, есеїст, перекладач та навіть художник. Ще у 2005 році книга письменника — контркультурна історія про тернопільську молодь «Пацики» — здобула премію «Книга року-ВВС». У 2019 році в ВЦ «Академія» вийшла чергова книга автора: «Б-52» про чоловіка, який залишає успішну роботу заради давньої мрії стати драматургом. 

Щоб краще зрозуміти творчість Анатолія Дністрового, пропонуємо вам 10 цікавих, але доволі незвичних фактів про нього:

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Від якої письменницької премії відмовився б Анатолій Дністровий?

Мій досвід відмов від письменницьких премій незначний – коли я був геть молодий, відмовився від двох іменних премій. Одну пропонували в дуже неспецифічний і немеритократичний спосіб − через телефонний дзвінок банального змісту: «Хочеш премію?». «Ой, краще не треба». Тут був момент в етиці. Від іншої − коли добрі люди мали намір мене висувати, говорили зі мною, але я відмовився, бо критично висловлювався про творчість письменника, іменем якої названо премію. Тут вже була естетика. Мені здається, що в цих питаннях етика та естетика мають іти разом. 

Плюс делікатність ситуації. Камю казав, що переможець – завжди анонімний. Імпонують премії, факт присудження яких для переможця є несподіваним, ніби зміна погоди в горах. У моєму розумінні це важливий момент меритократії. Літературні премії не роблять наші твори ні гіршими, ні кращими. Вони можуть впливати на наш апетит, ходьбу, самооцінку, можуть давати гроші на щось приємне, що можна намастити на булочку. Звісно ж, це п’янить і від цього може зрости якась суспільна чи соціальна вага. Але тести, творення яких для мене є від цього важливішим, − це інша реальність. У митця, гадаю, трішки складніше призначення, яке мало пов’язане з поточною ситуацією і поточним порядком денним, із поточними смаками, модами та іншими ситуативностями.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Чи у всіх закладах коктейль «Б-52» смакував однаково?

Я вже тьмяно пригадую ті часи, але пам’ятаю, що готували шоти по-різному. Де баріста був відповідальним – там краще. В моєму романі «Б-52» навіть є невеликий пасаж на цю тему, коли клієнтові приносять неякісно зроблений коктейль.

Останнім часом я трішки по-іншому дивлюся на минулі добрі часи літературного алкоголю. Якщо так подумати, митці мого покоління – це останні рептилії аналогової та алкогольно-центричної моделі культури, яка тривала від романтизму до доби Інтернету. Це було епохальне літературне пияцтво. Мочеморди й Тарас Шевченко, Шандор Петефі, ранні модерністи-абсеністи, Фолкнер і Оден, наші Малишко і Рильський, Веня Єрофеєв і Єжи Пільх, знову з наших – вісімдесятники, для яких алкоголь був формою опозиції до системи. Один мій приятель-професор із Інституту філософії, коли КДБ планово всіх викликало на профілактичні бесіди, не менш профілактично йшов у тривалий запій і не з’являвся. 

Нещодавно я також задумався, чому значно ослабла енергетика та образна система посталкогольної та цифрової поезії. Бо прийшла доба тверезої культури – ділова, іміджева, проектна, бізнес-орієнтована. У поетів-алкашів – через бодун і вічно неврівноважений психічний стан – сцени апокаліпсису та енергетична аура слова були головною ознакою творчості. Дотепно читати поезію таких поетів і бачити «американські гірки» стану свідомості та емоції авторів, що позначалося на текстах. 

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Чи зможе зараз Анатолій Дністровий тусити всю ніч?

Теоретично можливо, але треба пам’ятати про загрози системного характеру, які переслідують сорокап’ятирічного мужчину: скажімо, артеріальний тиск і все решта, що трапляється в амбулаторній картці пересічного клієнта. Але проблема навіть не у фізичній підготовці. Нудьга. Я не бачу в цьому жодного інтересу. На все свій час.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

А писати до ранку?

Іноді, коли в мене безсоння, − можу писати до ранку. Тільки після цього самопочуття буде не з кращих. У студентські роки я любив писати поезію до перших променів сонця. Ніч і поезія – це дуже близькі явища. Але зараз найкраще писати зранку – до години 12-ї.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Що п’янить не гірше алкоголю?

Я людина пристрастей. Коли підсідаю на якусь круту тему, то це надовго. Всі мої хобі сильно конфліктують між собою, але й реально збуджують крутіше за бухло. Наприклад велотрек. Коли трек більше за 30-40 км, то це реально космос. Шкодую, що не займався цим років двадцять тому. Так само і живопис – точніше, акт живописної творчості, коли над полотном гудиш, мов трансформатор, 5-7 годин поспіль, після чого падаєш знесилений. Зрештою, крім алкоголю, в житті безліч прекрасних речей і захоплень: туризм, подорожі, акваріумістика, рибальство. Хочеться максимально жити на повну і тому алкоголь вже зайвий.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Зустріч із якою книжковою героїнею не проміняли б на рибальство?

Літературні жінки ХІХ століття – точно ні, ну хіба за винятком Ірен Адлер. Жінки з модерністських творів – також ні, бо вони здебільшого істерички, кокаїністки та ідейно-перезбуджені. З роками ідейна-перезбудженість напружує, хочеться більше розважливості та іронічності. Напевне, були б цікаві сучасниці, або якість маркізи та баронеси з ХVII-XVIII століття, але не підлі скотиняки Шедерло ле Лакло.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Як часто Анатолій Дністровий буває на Дністрі?

З мене дуже кепський Дністровий, бо я катастрофічно мало був на Дністрі. До свого псевдоніма (я взяв псевдо в 1993 році) бував часто, а от після – лише кілька разів. 

Ми стрімко втрачаємо Дністер, зрештою, як і всі ріки. Ще років 10, і буде катастрофа. Наші ріки зміліють і перетворяться в хаотичний каскад боліт та плес із слабкою течією. У сусідній Польщі через падіння рівня води в річках на 30 сантиметрів усе телебачення, уряд, експерти, самоврядування й суспільство б’є на сполох. Оперативно створюються програми реагування. А в нас ситуація катастрофічно гірша – і тиша неземна.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Який біль письменника читач ніколи не зрозуміє?

Серйозне питання. Якби я був психотерапевтом чи психоаналітиком, то про це можна було би написати цілу книжку. Я прибічник думки, що творчість здебільшого є наслідком глибокої психологічної травми, яку в дитинстві отримав митець. Відомий галерист і мистецтвознавець Грейсон Перрі у своїй книжці «Не бійтеся галерей» дуже слушно зауважує, що травма і вічний біль від цієї травми, мов рана, все життя підживлюють митця: це його такий внутрішній двигунчик, який усе змушує рухатися далі.

Якось одна дуже мудра відома київська психотерапевтка мимоволі спитала, чи не хотів би я пройти терапію. Я іронічно відмовився, бо мої травми – це вже елемент моєї творчої ідентичності. Ну відремонтують мене, мов старе рено. І шо? Стану нормальний як усі. Мої скромні травми привели мене в літературу, і не дуже хочеться з ними прощатися.

Біль письменника чи художника неможливо до кінця зрозуміти, інакше б завершилися нові прочитання чи нові інтерпретації. Бо кожне нове покоління чи новий контекст по-іншому відчитуватиме і бачитиме так званий біль письменника, його творчість.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Із ким би працював у співавторстві?

Такої потреби не виникало. Співавторство є непоганим і продуктивним явищем, коли література є бізнес-проектом – там важливі інші принципи, цінності, інша мета. Я родом трішки з іншої планети. Хоча, думаю, інтелектуальний нон-фікшн міг би вийти у співавторстві, бо я бачу важливих людей, із якими маю сонорні когнітивні моменти. Захоплююся дуетом Дельоза і Гваттарі. Бомбезне співавторство.

10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового 0

Чи має Дністровий власні забобони?

Є забобони, що стосуються роботи сфери послуг. Якщо на мене протягом хвилини-другої не звертає увагу в якомусь магазині персонал – там я вже не буваю. Є такі кумедні люди, які думають, що ходять на роботу, щоб посидіти в кріслі і повтикати в свої екрани. І все якраз навпаки в книгарнях: дратує, коли підбігає персонал, пропонуючи свої послуги. Так і хочеться сказати, дитино, ти не знаєш, яка була друга книжка Валерія Шевчука і не знаєш, який він на вигляд, а пропонуєш мені свої послуги.

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

25 thoughts on “10 незвичних фактів про Анатолія Дністрового

    Залишити відповідь