До цієї добірки увійшли книги, для прочитання яких знадобиться чималий читацький досвід. Адже мати справу доведеться з відкриттями, які без базового грунту ризикують залишитися незрозумілими.
“Постріл на сходах. Детектив 20-х років”
Для тих, хто досі вважає, що класична українська література – це переважно соціально побутові нариси із життя стражденного селянства, ця книжка стане невеличким відкриттям. Антологія українського детективу 1920-х років – черговий жанровий доказ того, що на початку XX століття українські автори рухалися синхронно з європейськими письменниками. У цьому виданні зібрані повісті Дмитра Бузька, Гео Шкурупія, Юрія Смолича та Юрія Шовкопляса. У «Пострілі на сходах» є не лише стандартні прийоми детективного жанру – кримінал, вбивства, крадіжки, шпигунство,– а й елементи любовної драми (ревнощі, незаконні аборти) та наукової фантастики (експлуатація людей-роботів).
Роман одного з найтитулованіших сучасних письменників США залишає довгий післясмак. Текст, щедро замішаний на алюзіях і рефлексіях, схожий на американський панкейк, де в ролі “млинчиків” виступають непрості людські долі. Дві одвічні теми літератури – танатос і ерос – у Філіпа Рота доведені до досконалості. “Людское клеймо” – книга для тих, хто любить психологізм у літературі, але не у вигляді безпредметних авторських абстракцій, а загорнутий у майстерно закручений сюжет. Читачеві належить розгадати таємницю життя звинуваченого в расизмі професора літератури.
“Вглядываясь в солнце. Жизнь без страха смерти”, Ирвин Ялом
“Першовідкривач жанру психотерапевтичної літератури”, як нарекли Ялома критики, у своїй знаменитій книзі не побоявся взятися за аналіз фундаментального людського страху – страху смерті. Професор психіатрії Стенфордського університету стверджує, що до нього цією темою предметно займався хіба що давньогрецький філософ Епікур, розкривши її у своєму вченні про досягнення стану безтурботності. У своїй роботі Ялом пише про те, як розпізнати страх смерті, глянути йому в обличчя і подолати його. Хоча книга присвячена темі смерті, написана вона досить жваво, що допомагає легко “засвоїти” ідеї автора, які до того ж ілюстровані реальними випадками з його практики.
“Імперія”, Ришард Капусцінський
Ришард Капусцінський – «патріарх» польської репортажистики. Його стиль намагаються наслідувати чимало сучасних авторів Польщі. Книжки Капусцінського перебувають на межі нон-фікшн і художньої літератури, поєднуючи літературний талант з журналістською спостережливістю. Його «Імперію» варто прочитати будь-якій пострадянський людині, адже цей величезний репортаж про СРСР показує всю сутність тоталітарної дійсності. «Імперія зла» постає у польського автора як щось надзвичайно реальне і водночас химерне у своїй фаталістичності. Капусцінський описує життя у Країні Рад без зайвого пафосу і дидактизму, фіксуючи страшну логіку тоталітаризму в простих, навіть приземлених речах.
Прочитавши цю книгу, нарешті розумієш дивне формулювання про “галлюцинаторний реалізм”, за який китайський письменник отримав у 2012 році Нобелівську премію з літератури. Стиль Мо Яня настільки дивний для читача, який звик мислити як середньостатистичний європеєць, що латиноамериканський “магічний реалізм” після прочитання автора з Піднебесної здається чимось цілком звичним. “Страна вина” – це не просто різка сатира на сучасне китайське суспільство, це прекрасна стилістична робота, інтелектуальний ребус, на вершині якого сидить нарочито груба приманка – приготоване у маслі немовля для гурманів з партійної еліти.
Наталя Петринська
12 thoughts on “Український детектив та інтелектуальний ребус із Піднебесної. 5 книжок для досвідченого читача”