«..що більше мене поглинав потік справ, то менше залишалося часу на справжнє. Найстрашніше — що ми навіть не помічаємо, як втрачаємо цей час».
Дуже часто усвідомлення чогось надзвичайно важливого наздоганяє нас запізно, а цінність, здавалось би, незначних моментів розростається до нечуваних масштабів — знову ж таки, в ретроспективі. Нещодавно у видавництві «Ще одну сторінку» вийшла невелика, однак дуже глибока історія, яка допоможе по-іншому поглянути на життя та всі дрібнички, які його складають.
«Якщо зі світу зникнуть коти» — дебютна історія японського автора Кавамури Ґенкі, який до того працював режисером та сценаристом, ставши наймолодшим лауреатом премії Фудзімото. Книга одразу стала бестселером — її перекладено 14 мовами, і лише в Японії продано близько 2 мільйонів примірників.
Історія починається із страшної звістки — застуда, яка так довго не минала, виявилась невиліковною хворобою. Всі плани та думки про майбутнє враз потьмяніли та розчинились на фоні брехливого списку «10 речей, які я хочу зробити перед смертю». Чому так? Бо, на думку головного героя, ті речі насправді не мають жодного значення та сенсу.
Невдовзі у кімнаті з’являється його двійник, який насправді є Дияволом, і пропонує подовжити життя на день, керуючись одвічним принципом: «Щоб щось отримати, треба щось втратити». Обиратиме, що стерти з світу, Диявол — пил, цвіль та пляма на стіні, на жаль, залишаться на місці, як і шоколад — надто вже полюбились Дияволу смаколики простих смертних.
По черзі зникатимуть дійсно важливі у повсякденні речі, і протягом книги ми спостерігатимемо за героєм, його думками та межами: із втратою чого ще можна змиритись, а що вже ну ніяк не можна обміняти на ще один прожитий день.
Зустрічі з людьми з минулого, давно забуті обіцянки, роздуми про батьків, шкільні роки, перше кохання, першого кота… Ця книга точно не залишить байдужим, підсвітить важливі моменти та цінність буденного.
Цитати з книги:
«З усіх тих номерів, записаних у телефонній книзі, я не пам’ятаю жодного. Ні друзів, ні колег, ні навіть батьків. Ми довірили власну пам’ять — пам’яті телефона. Якщо задуматися, то стає трохи лячно від того, що ми всі робимо».
«Життя, якщо дивитися зблизька, — це трагедія. Але якщо здалеку — комедія».
«Якщо почнеш шукати сенс — нічого не почнеться. Сенс не має значення. Сам факт життя вже прекрасний».
«...саме речі, які «добре, якщо є, але не страшно, якщо немає», і є найважливішими у світі. Безліч таких «необов’язкових» речей збираються докупи, і з них формується сутність людини».
