Ви часто ловите себе на думці, що в мотиваційних книжках немає нічого нового і корисного? Що автори, обіцяючи нечувані результати, пишуть про очевидні речі, а ви, зрештою, просто марнуєте час? Двоє американських дослідниць три роки досліджували мотиваційний нон-фікшн і ділились враженнями у подкастах. А згодом написали книжку «Як давати собі раду. Чого ми навчилися за 50 книжками із саморозвитку». Ми прочитали цю книжку і розповідаємо, чи варто витрачати на неї час.
Що написано в тій книжці?
«Як давати собі раду» — це дві сотні сторінок історій із дотепними жартами про досвід життя за правилами мотиваційних книжок. Випробовуючи поради експертів, авторки показують, що не все складається так добре, як про це пишуть у популярних виданнях. Дослідниці попереджають, що мають несхожі стилі життя і їхні враження про одну і ту ж книжку можуть сильно відрізнятись. Одна з них навіть не приховує свого скептицизму — мовляв, чим взагалі може допомогти подібна література? Але якщо вона існує, очевидно, це комусь треба?
Отже, Джолента і Кристен склали список із п’ятдесяти книжок, читали їх і намагались два тижні жити за цими порадами. В результаті експерименту вони сформували три списки: тринадцять ефективних порад, вісім малоефективних порад і вісім порад, вартих окремої бібліотеки. Що цікаво, майже після кожного розділу із враженнями вони наводять лист від слухача, який або з чимось не згодний, або має протилежну думку. Все тому, щоб завжди було місце для обміну думок.
Відколи хтось старий і мудрий вигадав жанр мотиваційного нон-фікшну, кількість подібної літератури постійно зростає. На сторінках таких книжок автори зазвичай розповідають, як їм вдалось якісно змінитись, радять унікальний спосіб «покращення життя вже сьогодні» і обіцяють, що одного дня ви прокинетесь, зможете переосмислити якісь важливі речі і стати кращою версією себе.
Але, як часто буває, у кожній із таких порад заховані багато нюансів. Із власного досвіду скажу, що подібні фрази від відомих (і не дуже) експертів, консультантів і лідерів думок часом дратують навіть зацікавлених читачів. Часто вони ще й не дають адекватного пояснення, як втілити все написане. Та і взагалі, поради на зразок «10 способів…» не завжди підходять комусь, крім самих авторів «унікальної методики».
Дослідити це питання взялись дві сміливі жінки — американки Джолента Ґрінберґ і Кристен Майнзер. Впродовж трьох років вони читали книжки з саморозвитку і у своєму подкасті By the Book («За книжкою») розповідали, що з цього працює, а що не працює у реальному житті. Поступово проєкт отримав популярність, і аудіорозповіді перетворились на книжку під назвою «Як давати собі раду. Чого ми навчилися за 50 книжками із саморозвитку». В їхньому тексті є місце як захопленню, так і нещадній критиці останніх тенденцій. Все, звісно, з суб’єктивного досвіду самих читачок.
Які поради особливо зачепили авторок?
У списках авторок багато як очевидних, так і досить оригінальних порад. Наприклад, до списку ефективних вони віднесли такі: робити добрі справи, не зловживати смартфоном, бути ощадливим, позбутись мотлоху і бути щирим у вибаченнях. Досить універсальні речі для будь-якої вихованої дорослої людини.
Одна з найактуальніших порад — налагодити стосунки зі смартфоном. Про це вже написали десятки книжок, та свій «рятувальний жилет» Джолента і Кристен знайшли у двох неочевидних: «Знуджені та геніальні» (Bored and Brilliant: How Time Spent Doing Nothing Changes Everything) журналістки Мануш Зомороді про розвиток творчих рис і «Працюй чотири години на тиждень» Тімоті Ферріса про продуктивну організацію робочого процесу. За їхніми словами, окремі правила цих авторів допомогли їм сформувати «телефонну дієту» і подолати прокрастинацію.
Скажу з власного досвіду: навіть якщо книжка не зовсім тематична, головне — щоб була корисна. У моєму випадку боротьби зі смартфон-залежністю допомогло інше видання — «Залежний розум» Джеймона Брюера, яке розповідає про подолання емоційних залежностей, зокрема і робочої звички постійно залипати в телефон.
До малоефективних дослідниці відносять пораду прокидатись о п’ятій ранку і жорстко критикують книжку «Чудовий ранок» Гела Елрода. Як читачка цієї книжки скажу, що я з ними цілком згодна! У цій книжці просто типова історія розвитку персонального бренду автора, якому комфортно прокидатись вдосвіта і починати день з низки неоригінальних ритуалів. У тексті немає нічого про персональні біоритми, користь сну чи різні графіки роботи. Звісно, це не заперечує факту, що є люди, яким ранкові підйоми допомагають краще організувати свій день і залишатись продуктивними. Але в кожній такій пораді є багато відтінків: не обов’язково це має бути п’ята ранку, для когось це буде сьома. «Якщо не вдаватися до крайнощів, то життя стає ліпшим», — наголошує Кристен.
Водночас авторки жорстко критикують книжку «Чому француженки не гладшають» Мірей Гільяно — і тут мені складно з ними погодитись. Не варто буквально сприймати пораду француженок їсти цибулевий суп і через те ненавидіти дієти. Якщо під дієтою розуміти власну систему харчування, це лише додає оригінальності вашій особистості.
Однією з універсальних речей, які варті окремої бібліотеки, дослідниці називають пораду розбивати завдання на етапи з книжки Девіда Аллена «Як упорядкувати справи: мистецтво продуктивності без стресу». Це правило добре працює для великого робочого процесу. Хоча ситуації бувають різні, і часом все залежить від низки факторів.
Як бачите, кожному западають в душу і стають корисними дуже різні поради. Головне — вміти адаптовувати їх під власні потреби.
Такий різний нон-фікшн
У книжці є перелік видань зі списку авторок, які вже можна прочитати українською. Із кількома з них я встигла познайомитись до того, як з’явилась «Як давати собі раду». Не всі ті книжки мені сподобались і були корисними. Часом перегляд тематичного ролику авторів на Youtube може дати більше інформації, ніж їхня книжка.
Але, знову ж таки, цю думку можуть не поділяти інші читачі. У мене теж таке було. Наприклад, «Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи» Міка Вікінга, яку взяла з собою в зимову подорож до Данії, здалась мені суцільним збором загальновідомих фактів. Але моя подруга, з якою ми тоді відпочивали в Копенгагені і по черзі її читали, була захоплена і книжкою, і країною, і стилем життя її мешканців. Хто з нас правий? Мабуть, ми обидві маємо рацію. Бо різним людям подобаються різні книжки і будуть корисними зовсім різні речі.
Замість підсумків
В історії з дослідженням Джоленти Ґрінберґ і Кристен Майнзер про мотиваційний нон-фікшн слід пам’ятати: не варто на 100% довіряти тому, що кажуть самопроголошені гуру. Натомість необхідно критично сприймати інформацію про поради, які «допомагають усім», і не піддаватись впливу перфекціонізму, який часом тільки шкодить.
«Як давати собі раду» буде цікавою для тих, хто лише починає знайомитись із жанром і хоче зрозуміти, чим така література може бути корисною. Головне — сприймати всю інформацію без претензії на унікальність. Адже кожен із нас може вигадати власний графік роботи і відпочинку чи сформувати персональну дієту без вказівок французьких дієтологів. Просто немає універсальних правил, які підходили б абсолютно всім.
А взагалі, прочитайте якусь книжку зі списку і сформуйте про неї власну думку. Мені, наприклад, хочеться нарешті дослідити те славнозвісне «Мистецтво прибирання» від Марі Кондо.