Сьогодні Андрій Курков святкує ювілей. Йому виповнюється 60 років. Без перебільшення можна сказати, що він один із найвідоміших письменників-сучасників. Завдяки численним перекладам його постать знана далеко за межами України. Скількома мовами читають Куркова? Про це та інші надзвичайні факти з біографії автора ми й поговоримо.
№1. У 13 років мріяв стати письменником
Автор хотів створювати унікальні та чесні твори, а не те, що потрібно було системі, як це практикувалося повсюдно в радянські часи. Тому відклав свої бажання до кращих часів. Перша публікація Куркова вийшла 1979-го року у київському виданні «Рабочая газета», а в 1989-му році видавництво «Радянський письменник» взяло до збірки три його повісті.
№2. Роками вирощував кактуси
У 7 років Курков так зацікавився кактусами, що навіть став членом Київського клубу любителів кактусів, який входив до складу Київського клубу природи. Він самостійно вигадав, як зробити мікротеплиці для вирощування рослин із насіння. Для цього використав упаковки з-під якихось угорських ампул. Це й не дивно, адже його мама була лікаркою. Майбутній письменник доглядав близько ста різних видів кактусів. Хоч він давно полишив «колюче» заняття, деякі з цих рослин живі й досі.
№3. Був охоронцем у в'язниці
У рамках обов'язкової військової повинності був охоронцем в Одеській виправній колонії № 51. Удень проходив службу, а вночі на друкарській машинці в кабінеті начальника штабу писав казки та оповідання
№4. Поки Курков писав, його дружина заробляла на життяи
У 1988-му році письменник одружився з ірландкою Елізабет Шарп (консультанткою у Британській раді в Україні). Курков відмовився жити в Англії, а коли переїхали в Україну, то дружина заявила: «Ти пиши, а я буду заробляти гроші». Він упродовж двох років працював над книгами, а вона працювала викладачем англійської мови на корпоративних курсах. Як сказав у інтерв'ю для BBC сам Курков: «Я думаю, що коли у письменника така жінка, як у мене, то він має шанс стати всесвітньо відомим».
№5. 500 спроб заради слави
Протягом 18 років автор безупинно надсилав уривки своїх романів, перекладених англійською мовою, у різні видавництва. За ці роки таких спроб було близько 500-600. Урешті-решт швейцарське видавництво «Діогенос» надрукувало «Пікнік на льоду», що 1999-го року увійшов до десятки найпопулярніших бестселерів Європи. Це вперше в історії книжка із країн СНД потрапила до списку кращих. «Пікнік на льоду» перекладено понад 30 мовами та продано накладом у 150000 примірників.
№6. Твори Куркова перекладено 36 мовами
Сьогодні автор дійсно відомий як в Україні, так і за межами. Хоча насамперед слава прийшла із-за кордону. Найбільше книжок перекладено німецькою, трохи менше — французькою, англійською та українською. Письменник наголошує, що наклади його книжок, виданих в Україні, на відміну від іноземних значно менші.
№7. Письменник колекціонує грамофони та платівки
Курков цікавиться різним антикваріатом — старовинними меблями, посудом, виделками тощо. Але особливо любить грамофони та грамофонні платівки, останніх у нього понад тисячу.
№8. Читає авторів, які вже нічого не напишуть
Найулюбленіші письменники – це ті, що вже померли, а саме: Андрій Платонов, Кнут Гамсун, Герман Гессе та Максим Горький на початку своєї літературної кар’єри. Чому? Вони вже все написали, тому залишається лише сісти та перечитати, вони не розчарують новинкою.
№9. Його твори збільшують потік туристів
Письменник зізнавався, що через його книгу «Пікнік на льоду» до Києва приїздили тисячі іноземців. Іноді просили Куркова провести екскурсії по місцям, описаних в романі. Дійшло до того, що письменника не пускали в київський зоопарк, адже в романі написано, що у бідного столичного зоопарку не вистачає грошей, щоб годувати тварин.
№10. В Росію Куркова не пускають
Твори Андрія Куркова, який народився в Ленінградській області, заборонено ввозити в Росію, а сам письменник не може відвідувати сусідню країну. Він вважає, що «бан» - наслідок стьобу Путіна й кремлівської політики в романі «Останнє кохання президента». Цей роман і був першою книгою, яку заборонили. «Але загалом Росія мститься не за книжки, а за мою політичну позицію, за інтерв’ю, статті, які я друкую в іноземних газетах та журналах», - вважає письменник.
