Книжковий баттл: норвезькі трилери «Пацієнт» і «Код Катаріни»

Скандинавські трилери цікаві тим, що зображують жахливі злочини на тлі неймовірної природи країни-мрії. Хай там не випадає багато сонячних днів, та на півострові люди живуть стабільно і здебільшого щасливо. Читаючи скандинавські детективи, ми ніби зазираємо у ментально інший світ з такими ж злочинами, як і всюди. «Пацієнт» Труде Тайґе та «Код Катаріни» Йорна Лієра Горста розповідають про давні зникнення людей, яких і через два десятки років не знайшли.

Що у них спільного?

Я свідомо обрала для порівняння трилери, які мають чимало спільного і при цьому залишаються самобутніми та несхожими.

В обох романах фігурують давні зникнення молодих жінок:

у «Пацієнті» за загадкових обставин зникає Юлія – донька лікарки психіатричної клініки з Дікермарку, дівчина з бездоганною репутацією, про яку відгукуються тільки добре;

у «Коді Катаріни» зниклих двоє: юна Надія, яка вийшла з вечірки і не повернулась, і та, власне, Катаріна, яка залишила на столі записку і мов у воду канула, – між цими інцидентами два роки, тому у поліції їх не пов’язують.

До слідства причетна журналістка:

у «Пацієнті» журналістка Кайса Курен і є головною рушійною силою розслідування. Поліції вона не залучає, бо працює на таємничого приватного замовника, який ще раз хоче проглянути старі факти;

у «Коді…» фрілансерка Ліне – всього лиш інструмент, який допомагає поліції вивести зловмисника на чисту воду, дотиснути до зізнання. Вона готує серію матеріалів, щоб розворушити вже забуте.

Цікаво, що в обох романах журналістки – у декретній відпустці та виховують доньок.

Місце дії — провінція

Провінція в Норвегії красива: гори, ліси, річки і фйорди – достатньо закапелків, щоб за нагоди добре заховати тіло, та так, щоб і за двадцять років не знайшли.


«Пацієнт»

У цього роману дві основні сюжетні лінії: головна – зникнення Юлії, яке розслідує Кайса, і лінія Креза – ніби палімпсест, що спочатку лише проглядається, а потім стає фінальним штрихом головної. Мені як читачеві довго хотілось побачити, як вони поєднуються, і це чекання зробило романом особливим. 

Дано: зникла донька лікарки, лікарня з поганою славою, пацієнт, який звікував та зрештою й помер у клініці. Довести: розслідування зникнення до якогось логічного завершення. На шляху до цього доведеться опитати давніх свідків: а раптом хтось щось згадає через стільки років… і таки згадують, тому що справа для Кайси постає під новим кутом. Здається, слід вже захолов, та молодій жінці загрожує справжня небезпека без терміну давності, адже її замовника виловлюють у морі.

Хтось би міг злякатись і відступити, та не Кайса, яку захопила заплутана справа. Вона дізнається більше і про Юлію, і про загадкового Креза – талановитого пацієнта психіатричної клініки, який вражав своїми благородними манерами та хистом до малювання, а ще він був знайомим з легендарним Мунком.

Коли читаєш «Пацієнта», то час від часу довкола віє холодком, та все ж це – трилер зі знаком плюс. Не розшифровуватиму, тому що це буде величезним спойлером. Читайте –  і дізнаєтесь.

«Код Катаріни»

Начальника поліції Вістінга не відпускає справа Катаріни ось вже понад двадцять років. Він зберігає течки вдома і періодично до них зазирає, щоб розгадати химерну комбінацію чисел, яку по собі залишила зникла жінка. Тільки от ні він, ні криптографи з різних країн, у яких відділок просив допомоги, не уявляють, що це могло б значити. Хоча здається криком про допомогу. 

За цей час Вістінг встиг потоваришувати з чоловіком Катаріни Мартіном, вони час від часу бачаться, рибалять, п’ю разом пиво, словом, за роки вони настільки добрими друзями, наскільки можуть бути самотні чоловіки (так і хочеться сказати вдівці, та поки жевріє надія, що Катаріна ще десь є, що вона знову втекла, як і колись з рідного дому в Австрії). 

Кріпос (це щось типу головного управління карного розшуку в Норвегії) вирішує підняти стару справу зникнення – Надії Кроґ, якій минає 25 років. З’явились нові докази, і вони ведуть до коду Катаріни. Принаймні, є дещо, що безперечно пов’язує дві справи.

«Код Катаріни» – детектив, який набирає максимальних обертів на сам кінець, коли мчить новою автострадою без гальм і зупинок. Тут більш-менш прогнозована розв’язка, бо поліцейські, які ведуть розслідування постійно підкидають нам підказки, але однак в кінці ми відчуваємо полегшення, що склалось саме так.

Хто переміг?

Якщо ви з тих натур, хто любить мистецтво, то «Пацієнт» – ваша книга. Харизматичний Крез – персонаж, за яким подобається спостерігати, і скільки б його там не було, він не набридає. Якщо ж ви понад все любите в трилерах самозаглиблені роздуми, головоломки і культивування почуття провини, то вибирайте «Код Катаріни» – довгий шлях до спокутування жахливого гріха. У романів багато спільного, але головне повідомлення у кожного своє: десь покутують за гріхи батьків, десь за власну легковажність.

Що ж до мене, то я люблю скандинавські детективи, прочитала вже кілька десятків – і жодного разу не розчаровувалась.

Детективи зі зникненнями, на відміну від тих, що починаються з вбивств, дають надію на добрий фінал, що порятунок можливий. За це їх варто любити.

(Visited 165 times, 1 visits today)