Сукні та кольори, які підіймають настрій. Уривок з книжки «Твій щасливий одяг»

Донн Керен, психолог моди та авторка книжки «Твій щасливий одяг. Як психологія моди допоможе покращити стиль і життя», дає більше, ніж поради по зміні гардеробу. Професорка вивчає як одяг поліпшує самопочуття, чому не варто одягатися на автопілоті та як використовувати ваш гардероб з максимальною користю. Одягайтесь зручно, дізнайтесь які кольори прокладають шлях до успіху та завжди справляйте незабутнє враження!

КЕЙС «БУДЬ ГОТОВА ДО ТОГО, ЯК ТЕБЕ СПРИЙМАТИМУТЬ ІНШІ»

Якось я працювала з журналісткою на ім’я Крістен, яка фарбувала волосся у фіолетовий. Вона вважала свій образ модним і авангардним, а не пережитком 2007‑го. Однак вона помітила, що через колір її волосся деякі люди дивно до неї ставляться. Вона не розуміла, чому те, як вона бачить себе, і те, як її бачать інші, так відрізняється. У статті про нашу співпрацю вона написала: «Мій стиль [волосся] більше нагадує високу моду, а не прикид з магазину Hot Topic, та щойно я виїжджаю за межі Нью-Йорка, коли відпочиваю або подорожую, на мене дивляться так (уже не кажучи про зауваження хлопців), що одразу стає зрозуміло: інші вважають мене готесою, фріком чи— як з’ясувалося під час подорожі в Париж— повією. Водночас я вважаю, що приміряти різні модні образи— це цікаво, а вдягати те, що хтось інший побоявся б, навіть надихає».

Крістен зіткнулася з тим, що я називаю модним дисонансом: її наміри не збігалися з тим, як її сприймали інші. Вона прекрасно знала, що фіолетове волосся привертає увагу, і була не проти. Однак вона не очікувала— і не заслуговувала— образливих зауважень. І була здивована, що її не розуміли.

Модний рецепт

Я пояснила Крістен, що деякі люди просто не сприймають колір її волосся— і нічого дивуватися. Однак варто заздалегідь подумати про те, як реагувати на небажані зауваження.

Крістен вирішила не змінювати колір волосся, і я її в цьому підтримала. Жодних перевтілень, пам’ятаєш? Однак я запропонувала їй зважити альтернативи: дотримуватися стандартів краси чи залишатися вірною власній естетиці. Ця вправа нікому не завадить. Якщо ти вирішила кинути виклик стереотипам, але опинилася в ситуації, коли інші ставлять тобі недоречні запитан ня, коментують твою зовнішність або — ще гірше — ображають, подумай про те, чим обумовлений твій вибір і чи справді це того варте. Спробуй прокрутити в голові кілька сценаріїв і підготувати відповіді, які допоможуть тобі менше нервуватися, коли ти чутимеш неприємні зауваження. Мені подобається фарбувати губи темно-­синьою, темно-фіолетовою й навіть чорною помадою. Я почуваюсь як Ґрейс Джонс.  До здивованих поглядів незнайомців у метро мені байдуже, адже сміливі відтінки помади додають мені радості. Якщо нестандартний образ робить тебе щасливою, ти можеш навчитися реагувати на зайву увагу позитивно. Наприклад, коли хтось ставить тобі принизливі запитання про зовнішність, ти можеш ввічливо відбити пас фразою: «А чому ви питаєте?» Коли хтось каже щось таке, що нагадує образу («Яке гарне фіолетове волосся. Ти граєш у групі, чи що?»), зупинися й подумай перед тим, як відповісти. Почуття гумору й пошук спільного часто здатні послабити напругу. Ти можеш сказати: «Я не граю в групі, але аж три роки вдавала, що граю на кларнеті в шкільному оркестрі. А ви?»

Залишатися вірною своєму баченню — це чудово, але ти маєш пам’ятати про реакцію інших — і підготуватися. Подобається це тобі чи ні, але те, як сприймають нас інші, зокрема на роботі, має значення. Як зауважила відповідальна редакторка журналу Seventeen Енн Шокет, «хоч би як нам хотілося, щоб наш одяг або взуття мали менше значення ніж те, що ми говоримо, правда в тому, що образ здатний підтримати— або знищити— навіть найкращі з ідей… Якщо хочеш, щоб інші вважали тебе розумною, впливовою чи творчою, …одяг має говорити це про тебе ще до того, як ти промовиш хоч слово». Не забувай: одяг формує образ. Така реальність.

Та ось що цікаво: інколи причина невідповідності між сприйняттям і реальністю не в інших, а в тобі. Часто ми купуємо речі для людей, якими ми хотіли б бути, занедбуючи, заперечуючи та ненавидячи людей, якими є насправді. Це запорука низької самооцінки, дисонансу й кризи стилю. Я зустрічала чимало клієнтів, які купували одяг для уявних «я», поки їхні реальні «я» щодня носили банальні, нудні речі (детальніше про комплекс однакового вбрання в розділі 4). Купівля одягу для уявного «я» майже завжди призводить до жахливої ситуації, коли розумієш, що вдягнути нічого. Ти матимеш купу одягу, але для «неї»— жінки, якою ти прагнеш стати, дівчини, якою ти була колись, чи тієї красуні в сукні-­футлярі кольору фуксії на весіллі племінниці. Її речі не для тебе. Можливо, «вона» важить на п’ять кілограмів менше. Можливо, «вона»— це ти, коли семестр училася за кордоном. Можливо, «вона» часто ходить на розкішні вечірки та носить блискучі топи з паєтками, поки ти водиш дітей на футбол і щовечора падаєш у ліжко о пів на десяту. У будь-якому разі, чому ти шукаєш собі одяг у її шафі?

Якщо уявне «я», для якого ти вибираєш речі, це ідеалізована версія тебе в молодості, мабуть, ти купуєш (купуєш і купуєш) одяг, який нагадує тобі про зіркові часи, але не задумуєшся про те, чи він досі тобі пасує. Можливо, ці óбрази застаріли або не від‑ повідають твоєму віку. А найгірше те, що в тебе вже є такі самі речі! Письменниця Гелена Фіцджеральд чудово описує схожу ситуацію в есеї «Усі помади, що я купила для жінок, якими ніколи не стану» (All the Lipsticks I’ve Bought for the Women I Will Never Be): «Купівлею помад керує частина мого мозку, яка ніяк не може зрозуміти різницю між тією, ким я є, і тією, ким я себе уявляю. Я купую помади для уявних “я”». Зірка телешоу What Not to Wear Стейсі Лондон також писала про те, як мода живить наші фантазії. У написаному для вебсайту «Refinery 29» есеї, що мав великий розголос, вона розповіла, як залежність від шопінгу в інтернеті, зумовлена низкою особистих криз (операція на хребті, розрив стосунків, депресія), мало не довела її до фінансового краху. Вона описала витрачені на шопінг в інтернеті години як час «магічного мислення». Упродовж цих шопінг-­марафонів вона уявляла розкішні вечірки, на які ходитиме, та розкішних людей, з якими там познайомиться, щойно в неї буде ідеальна сумочка, прикраси чи туфлі. «Тепер я розумію, що уявляла це майбутнє, щоб відволіктися від нестерпного теперішнього»,— пише вона.

У цих прикладах жінки використовують одяг, щоб розповідати собі історії. Мода й макіяж припасовують óбрази до тих, ким ми були чи хотіли б бути, або до наших уявлень про прийдешні події. Стиль тісно пов’язаний з минулим, майбутнім — навіть мріями, — але відірваний від реальності. Ти можеш носити приталені речі або просторі, вибрати яскравий стиль або мінімалістичний. Хай би що ти носила, вибирай вбрання, що відповідає твоєму справжньому стилю життя. Лише тоді ти зможеш його покращити.

Запам’ятай: дисонанс і відсутність самобутності— вороги впевненості. Для гарного вигляду й самопочуття треба досягти рівноваги між тим, хто ти є, як ти почуваєшся та як тебе бачить світ. Спочатку буде непросто. Можливо, ти почуватимешся розгубленою й безпорадною. Не будь до себе суворою. Майже всім це важко дається! Нещодавно за кавою моя подруга запита‑ ла: «З якою проблемою люди приходять до тебе найчастіше?» Ось що я відповіла: «Вони жаліються, що почуваються не на своє‑ му місці та не можуть підібрати правильний одяг, хай би скільки речей купували. Вони переживають, що занадто нудні або дивні. Старші бояться, що їхній стиль уже застарів, став неактуальним, тому вони невидимі. Молодші переживають, що мають безглуздий вигляд, і тому всі на них дивляться (і насміхаються). Ці люди хочуть, щоб я перебрала їхній гардероб, говорячи: “Це залишимо, а це— ні”. Однак я відповідаю: “Я не маю права казати, що підходить, а що ні, бо не знаю, яке психологічне значення цей одяг має для тебе. Хто я така, щоб казати, що характеризує тебе як особистість, якщо не маю твого життєвого досвіду?”

Саме тоді я прошу: розкажи, які почуття пробуджує в тобі ця річ. Ти бережеш її з 1995 року. Що вона означає для тебе? Чому ти не можеш її позбутися? Чому вона досі тут? Тобі подобається колір? Текстура? Фасон? Хоч вона давно не в моді, для тебе вона досі актуальна. Тепер одяг розповідає історію. Можливо, ти не хочеш розлучатися зі своєю яскраво-­рожевою випускною сукнею, бо тобі подобається колір, висока талія чи м’яка шовковиста тканина. Отже, ти можеш скористатися цією інформацією! Можливо, тобі важко позбутися ділових блуз, хоча тепер твоя робота — бути мамою й домогосподаркою. Можливо, ти ще не готова попрощатися із цією частиною своєї особистості. Чому б не спробувати одягти таку блузу з джинсами, коли йдеш по продукти або на батьківські збори? І обов’язково зверни увагу на свої почуття.

Пізніше подруга поставила мені ще одне запитання: «Яку найкращу рекомендацію ти можеш дати клієнтам?» Що ж, це проста порада, але її непросто реалізувати: знайди улюблений колір, візерунок, тканину, форму— усе, що тебе приваблює,— і носи це. Що б тобі не подобалося— НОСИ ЦЕ. Не зважай на погоду, привід чи моду— носи те, в чому добре почуваєшся. Для мене це одяг з леопардовим принтом. Навіть якщо це тільки шаль або пояс, я завжди почуваюся краще, коли в моєму образі є елементи, що імітують шкіру диких тварин. Для однієї моєї клієнтки це смугастий одяг, що нагадує матроску. Для іншої— будь-що сяюче й блискуче. Для тебе це може бути шкіряна байкерська куртка, квітчаста сукня або речі кольору морської хвилі. Здавалося б, це очевидно, та варто сказати це вголос: одяг може покращити твоє життя лише тоді, коли ти його вдягнеш.

Схожі книжки

img_95823

Одяг та інші важливі речі
Александра Шульман

img478_31 (1)

Любов. Стиль. Життя 
Гаранс Доре

img790_1_32

Розумний гардероб
Аннушка Різ