Розпитали у співробітників видавництва Yakaboo Publishing про їх must-read. А ви всі книжки читали з рекомендованих? Саме час надихнутися цим переліком (бо на книжки видавництва зараз діють фантастичні знижки) та скласти свій віш-ліст. Обирайте нонфікшн, проводьте ревізію життя, стосунків та бюджету.
Богдан Горбай, директор Yakaboo Publishing
Олеся Кешеля-Ісак «Непосидючка, який любив бігати»
Найважче писати дитячі книжки, бо діти все відчувають. Щоразу, крім ризику, що діти інші (емоційніші, чесніші, більш готові до змін), для автора та видавця є спокуса зробити книгу під себе самого, під свої вподобання, а не для дітей всієї країни. І єдиним гарантованим рішенням тут буде зробити книгу для власних дітей — прислухаючи до їх мови, заглиблюючись у модель мислення та прийняття рішень, передбачаючи інтереси.
Це чудово вийшло зробити Олесі Кешелі-Ісак — чудової мами та прудконогої учасниці забігів найвідоміших світових марафонах. Їй вдалося поєднати свою пристрасть — біг — з інтересами власних дітей. Ключова ідея полягає у направленні всієї гіперенергії дитини у корисне і, як свідчить книга, цікаве русло, у фізичну активність. У «Непосидючці» крім проникливого і справді чесного сюжету є ряд теоретичних основ бігу, порад щодо кросівок, води та пульсу.
А наприкінці — магія для чемпіонів — блискуча медаль, яку можна видавити із обкладинки та з допомогою спеціальної мотузки, яка також входить до складу комплекту, повісити собі на шию. Після прочитання книги та як досягнення!
Оксана Батюк, старша редакторка Yakaboo Publishing
Клариса Пінкола Естес «Жінки, що біжать з вовками»
«Жінки, що біжать з вовками» — це однозначно антипатріархальний мастрід. Найперше, звісно, для самих жінок. Ця книжка для мене особисто – наче барвиста, дещо хіппівська жіноча компанія, яка сидить десь у горах біля вогнища під зорями й говорить на цілком серйозні теми, але невимушено, легко та відверто. У Клариси Пінколи Естес надзвичайно цікаві й глибокі інтерпретації міфів, легенд та казок – відомих і не дуже. Сприйняти зовсім інакше, скажімо, казку про Синю Бороду чи Золотоволоску, або довідатися, хто така Баба Яга – це захоплює і спонукає по-новому подивитися на безліч речей. І в будь-якому разі надалі уважніше придивлятися до того, що нас оточує, бачити в звичному знаки, які, можливо, ми раніше й не вважали знаками. А от Естес вважає і пояснює чому. Після таких книжок дедалі менше відкладаєш на потім прості й важливі речі, – у кожного з нас є свій список таких, похований під купою «необхідного».
Катерина Дмитрієва, трейд-маркетолог Yakaboo
Клаудія Гаммонд «Мистецтво відпочинку. Як перевести подих у сучасному світі»
Чудова книга-відповідь робочим реаліям XXI століття. В першу чергу — для міленіалів, які щодня приймають мільйони мікрорішень, перевантажені інформацією та бажанням виконати абсолютно всі буденні та робочі справи.
Книжка була написана на основі опитування 18 тис осіб про найкращий вид відпочинку. Спойлер: це – читання!
Але також ви дізнаєтесь багато цікавого про спорт, музику, природу, перебування на самоті та навчитесь сприймати відпочинок не як неробство чи розкіш, а як усвідомлену необхідність.
Харукі Марукамі «Про що я говорю, коли говорю про біг»
Книга, яку читають усі бігуни світу. Неймовірно радію, що нарешті YP видали її українською мовою.
Довгі дистанції можна пробігти лише люблячи те, що ти робиш — і це не лише про біг, відчуваєте?
Книга про терпіння та дисципліну, про великі мрії (Нью-йоркський марафон, ми обов’язково зустрінемось), про ранкові бігові зустрічі. Про рутину, спортивне перезавантаження, рух вперед.
Улюблене: «Присвячую цю книжку всім бігунам, яких зустрічав на дорозі: тим, кого випереджав, і тим, хто випереджав мене. Без усіх вас я нізащо не зміг би бігти далі».
Тара Шустер «Купи собі той довбаний букет»
Дууууже класна книжка для дівчат будь-якого віку та стилю життя! Весела, смішна, життєстверджуюча та надихаюча.
Протягом читання здавалось, ніби мене розраджує найкраща подруга, яка і пожартує, і похвалить, і надихне «дати жару». Бо всім нам потрібно деколи почути, що ми зіронька 😊
Зі сторінок вилітають зрозумілі істини, до яких ми приходимо протягом життя, і від цього читати книжку ще цікавіше:
- Починай з того, де ти зараз
- Ти можеш сама на себе покладатися, ти і є той дорослий, що підтримує тебе
- Прислухайся, що тобі насправді кажуть люди, а не фантазуй
- Припини себе ображати
- Не економ на собі – огляд у лікаря, сумка мрії або той-самий-букет
Читайте та любіть себе трошки більше.
Надійка Вовк, PR менеджерка видавництва Yakaboo Publishing
Любомир Остапів «Любов та бюджет»
Правду говорять, що найбільша цінність книжки, коли вона прочитана у потрібний момент в житті. Так у мене сталося з «Любов’ю та бюджетом» Любомира Остапіва. Ця книжка потрапила до рук саме тоді, коли я намагалася подружитися з питанням особистих фінансів та навчитися ними керувати. Ідеалу я в цьому процесі ще не досягла, але на шляху до нього і це все завдяки порадам Любомира.
«Любов і бюджет» — книжка для сміливців, адже в українських реаліях не дуже то й говорять про гроші, а фінансової грамотності не вчать. Тож найбільша цінність цієї книжки в тому, що вона максимально наближена до українських реалій, не обіцяє стати мільйонером за місяць, а чітко подає кейси, які варто застосовувати під час керуванням персональним бюджетом. Варто зауважити, що вийшло друком оновлене та доповнене видання, в якому було актуалізовані розділи відповідно до потреб часу та додані нові. Тож маю читанку на найближчий час, яку сміливо усім раджу!
Юлія Близнюк, менеджерка соціальних мереж Yakaboo Publishing
Мортен Ельбек «Одне життя. Як ми розучилися жити змістовно»
Намагаєтеся знайти баланс між роботою і життям, але все ніяк не виходить? Причина може бути не в тому, що ви погано стараєтеся, а в тому, що вся ця концепція розділення життя на робоче та приватне докорінно помилкова.
Про це і пише у своїй книзі данський філософ та підприємець Мортен Ельбек.
Протиставляючи роботу життю, ми маємо на увазі, що в робочий час ми не живемо, й автоматично перекреслюємо принаймні половину свого активного часу. Проте від такого підходу немає нічого доброго, і все частіше ми стресуємо через цю «недолюблену» частину нашого життя.
«Одне життя» пропонує інший підхід: творити життя, сповнене значущості та сенсу в усіх його сферах. З перших абзаців ця книга стала для мене свіжим ковтком повітря, адже вона геть не схожа на типовий мотиваційний нонфікшн, а автор сміливо відкидає звичні кліше.
Ксенія Харченко, менеджерка українських проєктів Yakaboo Publishing
Дарка Озерна «Бути окей. Що важливо знати про психічне здоров’я»
Я переконана, що книжкою, яку слід усім обов’язково прочитати, є «Бути окей: Що важливо знати про психічне здоров’я» Дарки Озерної. І не лише тому, що вона справді є однією з моїх фавориток в усьому асортименті Yakaboo Publishing, а й тому, що вона воістину про кожного з нас. Мені дуже імпонує , з яким співчуттям авторка пише про те, як знайти свою точку відліку, в якій нам «окей», тобто добре. Адже саме такий стан має бути нормою, чимось, що можна відчути, до чого можна повернутися в разі, коли зіб’єшся кудись на манівці. А головне — це немов проголошення того, що життя має приносити нам радість, що ми маємо бути щасливі. Зради, страждання, біль — цього не уникнути, але з цим можна давати собі раду. Дарка описує, як працює наш мозок і наше серце, як душевне переплітається з фізичним, як відрізнити те, що «підлягає ремонту», від того, що «далося з прошивкою». І головне — що з цим усім робити. Ця книжка стане і довідником, і опорою, і другом, який скаже: «Я з тобою. Ти точно впораєшся. Як я можу тобі допомогти?» Бонусом, важливий анонс, найближчим часом у Yakaboo Publishing виходить третя книжка Дарки у серії «Оптимістично про здоров’я» — «Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти».
Анна Оксентюк, менеджерка із закордонних прав Yakaboo Publishing
Ярослав Грицак «Нарис історії України»
Якби потрібно було обрати лише одну книжку не просто нашого видавництва, а видану в Україні за останній час загалом — це однозначно був би «Нарис історії України». Одне лиш те, що написав цю книжку Ярослав Грицак, рок-зірка української історії, робить її вартою прочитання. Я читала, порівнювала з тим, чого нас вчили у школі (уже за часів незалежності!), і обурювалася — бо розуміла, що шкільна освіта частково транслювала точку зору, сформовану десятки років тому.
Я була зачудована, читаючи про події столітньої давнини і впізнаючи в українцях тодішніх нас теперішніх — стільки часу минуло, стільки подій встигло відбутись, а поведінкові патерни ледве змінились. Важливішого тексту для нас зараз годі й шукати — усвідомлення того, через що ми пройшли допомагає формувати відчуття власної цінності, якого нам подекуди так бракує.
