Як видавати українською історії DC і Marvel та чому комікси — це мистецтво. Інтерв’ю з Марією Шагурі

Фото надані прес-службою видавництва

З Марією Шагурі, редакторкою та координаторкою напрямку видання коміксів у «Рідній мові» ми зустрічаємося у кафе на київському Хрещатику. Саме видавництво «Рідна мова», яке з 2017 року офіційно видає переклади українською коміксів американського DC Comics, нещодавно почало перекладати й інші історії зі світу коміксів, в т. ч. європейських видавців та історії про персонажів зі всесвіту Marvel. І поки Yakaboo розглядає останні друковані новинки видавництва, Марія розповідає про те, як ще якихось 3 роки тому, завдяки великому ентузіазму їй вдалося нарешті запустити ідею видавничої лінійки всесвітньовідомих коміксів українською. Ця робота могла початися і раніше, каже редакторка, але колеги не ризикували цього робити з тієї простої причини, що не було людей, які мали досвід з такою літературою. 

Зараз «Рідна мова» співпрацює з шістьма західними видавництвами і, в принципі, вся робота виглядає стандартно: спочатку домовленість, підписання договору, адаптація та ін. Редакторка каже, що працювати над адаптацією коміксів українською набагато складніше, ніж із будь-якою книжкою, та в деталях пояснює чому: потрібен переклад не тільки звичних фраз персонажів, а й всього текстового і частково візуального форматів. Важливо, що за потреби (залежно від змісту зображень та текстів всередині) комікси маркуються віковими обмеженнями. До прикладу, візуальні історії «Сага» і «Монстриця» мають строго 18+, розповідає Марія: «Ми пишемо про це на звороті обкладинки, щоб діти не купилися на красиву картинку. Бо в «Сазі», наприклад, на перших сторінках досить таки детально зображено народження дитини, що може травмувати їхню психіку; або наприкінці коміксу є сцени з літаючим борделем з усіма деталями».

За її словами, комікси — це унікальний спосіб розповісти історію, хоча це не кіно чи книжки, такі графічні історії дають можливість додумувати розвиток сюжету разом з авторами. Наша розмова затягується на понад годину, і ми також говоримо про те, які комікси є найбільш популярними серед українців, у чому полягає основна різниця у роботі з американськими правовласниками коміксів з DC і Marvel та які європейські комікси варто чекати на українському ринку, в т. ч. для дітей, уже наступного року. Далі — пряма мова Марії Шагурі, координаторки напрямку видання західних коміксів українською у видавництві «Рідна мова».

Як «Рідна мова», що раніше видавала дитячі книжки, стала також займатися коміксами

Так, видавництво «Рідна мова» існує понад 15 років, і першопочатково це була дитяча література. Потім орієнтовно у 2015-2016 рр. (якраз коли я прийшла працювати у 2016 році) у видавничі плани інтенсивніше почала додаватися підліткова література. Першою книжкою, над якою ми тоді активно працювали, була «Привіт, це Чарлі! Або переваги сором’язливих» Стівена Чбоскі (американський письменник, сценарист та режисер прим.авт.), котру я редагувала. Це був [перший] крок назустріч тому, що тоді в Україні насправді не було популярним. Більше того, якщо і з’являлася підліткова література, вона не порушувала якихось нагальних і серйозних тем типу наркотиків, сексу і т.д. Стівен Чбоскі це якраз втілення такої літератури. Я досі дуже пишаюся роботою над цією книжкою та всім її раджу: і підліткам, і дорослим, [яким вона стане в пригоді щодо того] як реагувати на якісь підліткові штуки. 

В «Рідну мову» в 2016 році я приходила з думкою про те, що можна ж починати робити комікси DC (DC Comics, Inc. американський видавець коміксів — прим.авт.). Така робота могла стартувати ще раніше, але колеги не ризикували це робити з тієї простої причини, що не було людей, які так чи інакше мали якийсь досвід в цьому сегменті. Але ми побачили потім на практиці, що це настільки інакше мистецтво, ніж видання книжок, тобто над цим мають працювати люди, які заангажовані виключно в цьому [напрямку]

У нас [раніше] коміксів майже не було українською мовою! До 2014-2015 рр. наші автори дуже часто малювали «в стіл» або переважно займалися замальовками для якихось ігрових дизайнерських студій за кордоном. Не було такої індустрії [в Україні] загалом. Хоча й не можу сказати, що зараз вона є, бо індустрія це щось дуже сильне і поважне, велике і розгалужене, а тоді не було всього цього взагалі. Коли ми проводили перший Kyiv Comic Con (перший в Україні фестиваль для фанатів коміксів, співзасновницею якого є Марія — прим.авт.) у 2015 році, то зрозуміли, що коміксів українською немає взагалі. А власники комікс-крамниць мене переконували (бо я постійно носилася з цією ідеєю), що коміксів українською не треба, бо вони й так уже є російською: «Усі, хто читає комікси, чи так чи інакше цікавляться коміксами, вже читають їх читають або в оригіналі, замовляючи з Amazon’а чи eBay, або їдуть купувати за кордоном; або купують (і колекціонують їх) російською, бо це набагато простіше і легше». Якщо читачі вже почали колекцію коміксів російською, хто буде купувати собі в колекцію український переклад, казали вони. Мене це не переконало! 

Врешті-решт ми дійшли згоди з видавництвом, що спробуємо, і в 2017 році в травні під Kyiv Comic Con ми випустили перші 4 книжки за домовленістю з DC. У компанії не слухали аргументів про те, що українські читачі уже знайомі зі всесвітом DC через те, що читають російською, отже, не дозволили нам брати найновіші комікси. Їм треба була впевненість, щоб була випущена певна кількість класики перед тим, як візьмемося за щось новеньке. Відповідно, першими ми випустили досить класичні книжки. Це «Бетмен: Убивчий жарт», який продається досі (з 2017-го до кінця 2019-го, по-моєму, уже 6 перевидань, або й більше); «Бетмен. Рік перший», «Загін самогубців», і перша «Ліга справедливості». І це була бомба! 

Тобто ми не очікували (насправді я очікувала, але видавництво ні), що це вистрелить так добре. Відповідно у 2017-му ми видали 7 коміксів, у 2018-му вже 13 коміксів, у 2019-му почали працювати не тільки з DC, але й з Marvel (Marvel Comics видавець американських коміксів і пов’язаних з ними медіа під однойменною торговою маркою — прим.авт.) та з науково-популярними коміксами. У нас з’явилися комікси для дітей та цілі серії «Культура в коміксах» та «Наука в коміксах». Це всесвітня історія, філософія, хімія, фізика, алгебра те, що дуже стає в пригоді вчителям, коли треба заохотити дітей до предмета та, щоб вони щось запам’ятали. Це, скажімо так, додаткова допомога вчителям. З’явилася також книжка «Зрозуміти комікси» перша ластівка в серії «Культура в коміксах». Ми порахували, що у 2019 році у нас взагалі [вийдуть] 35+ коміксів за рік.

Окремий відділ видавництва, який займається коміксами

У нас [у видавництві] зараз є свій відділ, який займається виключно коміксами. Це не ті люди, які роблять дитячу літературу; це не ті люди, які просто роблять підліткову літературу; це люди, які займаються саме коміксами. Вони знають як працювати зі звуками [у коміксах]; вони знають, як перемальовувати певні вивіски і т.д. Ми намагаємося максимально локалізовувати комікси: якщо ви відкриєте комікс українською мовою, всі вивіски, наприклад, або якісь написи десь на стінах та всі звуки [повністю] перемальовані. Відповідно маємо [у видавництві] таку спеціалізацію працівників, які займаються виключно цим [напрямком]. Зараз маємо 4 людей, які працюють [з коміксами] на постійній основі: я [у якості координаторки], дві редакторки та дизайнерка. Є також люди, які ще працюють на аутсорсі, бо силами тільки чотирьох людей нам би не вдалося це зробити. В цілому, це приблизно людей 10+, враховуючи перекладачів, дизайнерів на аутсорсі, в т.ч. тих, які працюють віддалено з інших міст. 

Як видавати українською історії DC і Marvel та чому комікси — це мистецтво. Інтерв’ю з Марією Шагурі 0

Чому працювати з перекладами коміксів складніше, ніж з книжками

Загалом робота над одним коміксом триває приблизно місяць. Але ми робимо кілька коміксів паралельно: останній місяць в плані було 5 коміксів, буває і по 3-4. Все сильно залежить від того, наскільки вони складні, як багато сторінок мають, чи встигають перекладачі та ін. Книжку зверстати простіше, ніж зробити комікс: ти розставляєш текст за певними правилами, але коли працюєш над коміксом, навіть якщо це комікс до 100 сторінок, буде дуже багато перемальовок. Навіть більше, для дизайнера це виклик. Для перекладача так само це виклик: у bubble — в текстову бульку потрібно вписати перекладений текст. А «бульки» бувають різними: і окремим шаром, який можна розтягувати, і «бульки», вмальовані прямо на зображенні, тобто їх неможливо ні розтягнути, ні зменшити, до прикладу, як у Блекседі (англ. Blacksad, серія коміксів, створена іспанськими авторами Хуаном Діасом Каналесом та Хуанхо Гуарнідо та опублікована французьким видавцем Dargaud прим.авт.). Також є певні вимоги до того, щоб цей текст був за кількістю знаків приблизно таким самим, як і текст оригіналу. Це важко зробити, бо англійська мова трохи лаконічніша, ніж українська, і відповідно, потрібно шукати вихід, якось підлаштовуватися та намагатися з цим працювати. 

Але, зазвичай, все відбувається десь так: спочатку працює перекладач, потім редактор, далі дизайнер, який або сам весь комікс робить, або віддає на аутсорс. Наприклад, звуки і перемальовки якихось вивісок, плакатів тощо дизайнер може віддавати на аутсорс, а сам просто верстає [комікс]: підганяє [текст] під певний розмір, розставляє текст у бабблах правильно, потім і звуки підтягуються та картинки міняються. Відповідно, після цього ще є фінальна вичитка. Інколи ми ще віддаємо комікс на вичитку текстовим читачам, коли йдеться про дуже важливий проект. Останнім часом постійно почали віддавати, бо коміксів багато і не хочеться, щоб «око замилилося» та ми наробили помилок. Відповідно, якщо читачі знаходять якісь помилки, вже потім здаємо в друк. Працюють друкарні над виготовленням книжки в середньому 3 тижні (часом швидше, а часом і цілий місяць), але ми [у видавництві] закладаємо зазвичай місяць. Так і з’являється комікс українською.

Що ховається «за завісою» адаптації коміксів українською?

Ми попередньо складаємо певний план на рік, який, звісно, може мінятися. Бо протягом року час від часу я знаходжу нові класні ліцензії і, звісно, «пишемо, домовляємося, підписуємо договори» — і щось коригується. Але зазвичай десь у листопаді кожного року ми робимо приблизний план, куди намагаємося включити майже все, що вийде наступного року. Цей план доступний людям, які постійно з нами працюють, і, відповідно, вони мають можливість вибрати собі комікс, над яким хотіли б працювати. Звісно, це коригується, щоб одна людина не робила за місяць 5 коміксів, а інша — простоювала, але зазвичай ми враховуємо персональні вподобання. Це ж стосується і перекладачів, які з нами співпрацюють.

Щодо адаптації. Отже, надсилають нам правовласники зазвичай архів [з оригіналом]. Що в архіві? В архівах — т.зв. лінки, зображення з коміксу посторінково або розворотом (найчастіше посторінково) і сама верстка — файл [у програмі] InDesign. Для деяких видавництв можуть бути ще окремі файли з шаром бабблів. Отже, що відбувається далі? Спочатку, поки триває переклад і редагування, дизайнер(-ка) збирає верстку. Все це дуже сильно залежить від того, в якому вигляді надсилають файли. До прикладу, DC найчастіше надсилають InDesign-файл, який підтягує всі картинки, тобто це простіше. Блекседа ми взагалі збирали по одній сторінці! Коли верстка вже зібрана, бувають два варіанти: текст прямо вмальований [у зображення] і потрібно опрацювати кожну сторінку та затерти цей текст у кожному бабблі; чи текст [подається] окремим шаром, який можна просто викинути, бо англійською або французькою він не потрібен (як було із видавництвом Dargaud). 

Потім береться файл із перекладом, який у нас має вигляд таблиці. Це таблиця, куди робляться скріншоти кожного бабблу, кожного напису та кожного звуку. Має така таблиця дві колонки: в одній скріншот, а в іншій — переклад. Коли це звук або вивіска, ми виділяємо жовтим, робимо заливку, щоб з цим було простіше працювати дизайнеру. Якщо дизайнер(-ка) залучають собі на допомогу інших дизайнерів, які перемальовують звуки або картинки, він/вона потім просто вибирає ці виділені жовтим звуки і передає на перемальовку. У DC дуже часто звуки подаються в окремому файлі, відповідно, дизайнери перемальовують і переклади, і картинки. 

Потім дуже часто буває, що потрібно змінити розмір [книжки], наприклад, Блексед у французів ще більший [ніж в оригіналі]. Але є певні вимоги типографії та у певних форматах дуже багато паперу йде «під обріз», тому наші технологи завжди вираховують найоптимальніший формат. Ці формати ми, звісно, узгоджуємо з правовласниками. Всі ці файли у верстці адаптуються під потрібний формат: або трошки зменшуються на певний пропорційний відсоток, або трошки збільшуються. Вже потім, коли вся підготовка завершена, з табличок в баббли заливається текст, який вже на той момент маємо. Дизайнер(-ка) бачить, який вигляд має bubble та оригінальний англійський текст, орієнтується на табличку, та визначає, куди цей текст треба залити. Звісно, бувають якісь проколи, коли текст міняється місцями. Але потім, коли редактор читає фінальний варіант, це все з’ясовується. Вже згодом, коли текст залитий, формується pdf-файл, який віддається редактору. Проте часом редактор читає прямо у самій верстці, вносить правки, вибудовує у правильну форму текст у бабблах. Бо все це не може мати вигляд просто тексту з вирівнюванням по лівому краю. Насправді текст комікса має бути візуально не тільки красиво вписаним, а й банально не виповзати за межі баббла та щоб [у тексті] там було повітря. Відповідно, підбираються правильні кегль, розмір та інтервал — це  насправді досить багато роботи. Але коли поступово набиваєш в цьому руку, вже більш-менш уявляєш, як це робити.

Як видавати українською історії DC і Marvel та чому комікси — це мистецтво. Інтерв’ю з Марією Шагурі 0

Про особливості домовленостей із західними правовласниками коміксів

Перший [західний] комікс, який ми видавали, — це «Бетмен: Убивчий жарт». Правовласники [з DC] попросили надіслати pdf-файл усього коміксу, щоб подивитися, чи ми впоралися зі звуками, перемальовками, тобто чи немає якихось капітальних проколів. Перший комікс пройшов у 2017 році, і далі вони вимагають [надсилати їм] лише копірайтну сторінку й обкладинку. Коли ми починаємо працювати з новим видавництвом, наприклад, як з французьким Dargaud з Блекседом, то вони так само перший комікс просили надіслати файл повністю. Навіть більше, в DC зазвичай головний офіс затверджує обкладинку і копірайтну сторінку, а інші видавництва погоджують дуже часто все це у самих авторів. Минулого місяця ми здавали «Сагу» (англ. Saga, це епічний комікс в жанрі космічної опери та наукової фантастики — прим.авт.) — комікс від американського видавництва Image — і вони надсилали обкладинку і копірайтну сторінку авторам, щоб ті подивилися [який вигляд це матиме в українському виданні]. Цей комікс — культова штука, яка отримала дуже багато нагород; це не просто супергеройська розповідь, а ціла історія про родину, яка складалася з представників різних рас, расову боротьбу, кохання; там дуже багато всього намішано. Так само було і з Блекседом, коли авторам надсилали обкладинку і копірайтну сторінку, щоб ті затвердили. Тобто [на практиці] це сильно залежить від видавництва. Коли ми почали працювати з Marvel, з коміксом «Шибайголова Жовтий» (англ. Daredevil: Yellow, один з коміксів тематичної серії Marvel — прим.авт.), одразу йшлося тільки про обкладинку і копірайтну сторінку.

Основна різниця у роботі з DC та Marvel полягає у тому, що DC дає ексклюзивно всі свої комікси одному видавництву, а Marvel їх ділить, тобто у них немає ексклюзиву. [У Marvel це працює за принципом] «хто перший встав, того і тапки», умовно кажучи. В команді Marvel такі права ділять за принципом героїв: якщо вже хтось починає видавати комікс про Спайдермена, чи про Капітана Америку, чи про Айронмена тощо, то те видавництво вже й продовжує далі видавати комікси саме про цих героїв. Ми [у «Рідній мові»] з ними домовилися на Карателя та Чорну Пантеру, так що ці персонажі уже належать нам. Але це вже інша історія, де мова йде про якусь міні-серію у видавництві, наприклад, кольорову серію Marvel, з якої у нас уже вийшла перша книжка — комікс «Шибайголова Жовтий». Це кольорова серія Marvel про чотирьох персонажів та їхнє становлення: вже є Шибайголова та Галк, незабаром буде ще Капітан Америка та Людина-павук. Оскільки усі вони об’єднані однією маленькою серією, нам її віддали повністю, попри те, що інші видавництва уже мають комікси про Людина-павука або Капітана Америку.

Ми досить довгий час думали, що якщо уже працюємо з DC, то Marvel краще не чіпати. А потім подивилися на поляків, у яких Egmont Polska (польське видавництво, що входить до групи Egmont та, серед усього іншого, теж займається коміксами для дітей та дорослих  прим.авт.) видають [одночасно комікси] і Marvel, і DC (тобто в них майже всі основні серії Marvel і ексклюзивне DC), подумали «а чому б і ні?» — і теж почали співпрацювати з Marvel. Обмежень на співпрацю з конкурентами у договорах вони не прописують.

Про які тиражі взагалі йде мова та чи попередньо вивчався український попит на комікси?

Коли ми думали, які комікси видавати першими, звісно провели research (з англ. дослідження прим. авт.) не стосовно тиражів, а насамперед стосовно тайтлів (з англ. title — назва, найменування прим. авт.). Бо, враховуючи обмеження від DC, ми маємо спершу працювати з класичними коміксами. Отже, треба було зрозуміти, які саме класичні комікси треба зробити першими. Відповідно, у цьому плані і був research. Коли ми укладаємо договори з іншими комікс-видавцями, у них є певні вимоги щодо того, яким буде стартовий тираж першого коміксу. І ми, зважаючи на досвід DC, завжди пропонуємо 2 тисячі. Додруки більшості коміксів у нас зараз 1,5 тисячі, але часом буває і по 2 тисячі [примірників]. Коли виходить якийсь фільм чи серіал, тоді додруковуємо по 2 тисячі, але зазвичай — перший тираж коміксу 2 тисячі, а вже далі — по 1,5 [примірників].

Про популярні серед українців комікси: Блексед, Бетмен і Джокер

Можу сказати, що дуже добре вистрілив Блексед — і я цього очікувала, бо знаю, що це культовий комікс. Це такий собі нуарний детектив про середину XX століття в Америці, що порушує питання, які, в принципі, актуальні й досі, наприклад, питання расизму. Історія цікава, мальовка цікава, крім того це — європейський комікс, відповідно, він інакший. Блексед сам себе продає справді, бо це культова річ, до того ж, збільшеного формату. Та і котик на обкладинці! Нехай він курить або ще щось там робить, але котик на обкладинці — це запорука успіху. Українські видавці, зверніть на це увагу! 

Також комікс «Бетмен. Проклятий» продається зараз на рівні [з коміксом] «Блексед». Це теж хітова річ у нас, бо знову ж таки цікавий формат суттєво збільшений і взагалі нестандартний, майже квадратний, новинка, вибіркове лакування на обкладинці і альтернативна історія. До того ж, комікс у нас під твердою обкладинкою вийшов на день раніше, ніж на Батьківщині в Америці. Це такий мій привід пишатися і радіти, тому що на Аmazon’і була анонсована дата 10 вересня, комікс українською приїхав з друкарні уже 9 вересня. І дуже добре, що книжка вийшла [в Україні] у вересні. Цей комікс продовжує історію Джокера (англ. Joker, персонаж всесвіту DC, ворог Бетмена — прим.авт.)і, як знаєте, з’явився фільм «Джокер» з Хоакіном Феніксом і є однойменний комікс Брайана Азарелло та Лі Бермехо. А історія з «Бетмена. Проклятого» має тих самих авторів і, відповідно, це продовження того коміксу про Джокера. Отже, це якраз дуже гарно потрапило в загальний настрій та зацікавлення публіки. 

Попит на історії про Джокера вплинули на продажі [дотичних коміксів], але річ у тім, що по «Проклятому» не відразу зрозуміло, що йдеться про продовження. Ми про це писали, звісно, але все-таки [в цій книжці] на обкладинці Бетмен, там немає Джокера. Комікс про Джокера розпродався весь, зараз вийшов додрук у збільшеному форматі і з вибірковим лакуванням.

А улюблений комікс у Марії Шагурі є?

Ні. У мене, як це зазвичай буває з людьми, які читають багато книжок, є улюблений комікс на певний момент. Можу сказати, що на сьогодні це «Блексед». Пройде місяць чи два, вже буде інший комікс. Також можу сказати, що зараз першу поличку за Блекседом займає «Сага». Цей комікс для мене як ковток свіжого повітря! Це абсолютно по-іншому намальована історія, яка не експлуатує супергеройську тематику. Мабуть, через це, коли її читаєш, просто відірватися не можеш і розумієш, чому комікс отримав так багато нагород, чому він такий популярний та чому цю історію так люблять читачі.

Чим цікава книжка про те, «як зрозуміти комікси»?

«Зрозуміти комікси» — важлива штука, бо вона вибудовує структуру розуміння коміксів для людей, які намагаються починати з цим працювати, та вводить для них якесь теоретичне підґрунтя; дає вказівки, щоб ти не винаходив велосипед щоразу, як хочеться взятися за роботу з коміксами. Як на мене, це настільна книжка для людей, які намагаються створити щось своє.

Ця книжка — взагалі для всіх, хто вважає, що: а) комікси — це література; б) комікси — це література для дітей, які не вміють читати; в) комікси — це для недоумків, як недавно хтось десь сказав. Цей комікс показує всі підводні течії та складність [роботи з коміксами]. Це про мистецтво [коміксу], яке поєднує в собі багато елементів. Бо щоб створити комікс, ти не можеш просто взяти і намалювати його. Спочатку треба зрозуміти, як він працює: як працює летерінг, щоб у читача не витікали очі, коли він це читає і т.д. Звісно, можна читати дуже багато коміксів і зрозуміти все саме по собі, або ж про це все і прочитати в цій книжці та подумати «о, прикольно, треба взяти на озброєння».

Як видавати українською історії DC і Marvel та чому комікси — це мистецтво. Інтерв’ю з Марією Шагурі 0

Про те, чому комікси — це мистецтво з кількома складовими

Для мене комікси — те, що образно, просто, емоційно поєднує в собі дуже багато різних мистецтв, засобів вираження та можливостей. Тобто це таке собі мистецтво, яке бере найкраще з усього, з чого це тільки можливо. Коли ти читаєш книжку, наприклад, в голові завжди лунає голос автора. Коли читаєш комікс, ти стаєш співучасником того, що відбувається на сторінках. Скотт Макклауд, автор «Зрозуміти комікси», на сторінках цієї своєї праці подає чудовий приклад: от ви бачите дві панелі, де ліворуч зображено сокиру, а праворуч — крик «АААА!». Що відбулося між цими панелями? Яка найперша приходить ідея в голову? Що когось зарубали, правда? Так от, Скотт Макклауд стверджує, це не автор коміксу когось зарубав, а саме ви. Ви стаєте співучасником, ви майже нарівні з автором творите історію, додумуєте і дофантазовуєте. Напевно, в цьому і полягає найбільша відмінність коміксу від інших видів мистецтв. 

Про конкурентів у світі коміксів українською

З тих комікс-видавництв, які багато та якісно видають, можу назвати FireClaw. Вони, власне, і видають основний масив [коміксів] Marvel. Якщо говорити про дитячі комікси, то це Ірбіс Комікси, які видають «Смурфів» (смурфи істоти, придумані і намальовані бельгійським художником П’єром Кюлліфором — прим. авт.) та «Джеронімо Стілтона» (серія дитячих книг-бестселерів, що видається італійським видавництвом «Edizioni PIEMME», у книгах вказано, що їх автором є сам герой — прим. авт.) про мишей і котів. Історії Стілтона — це такі дуже веселі та класні історично-освітні комікси, які сама читаю та в захваті від них. 

Які комікси можна буде побачити українською наступного року?

Ще минулого року у Франкфурті ми домовилися з DC, що будемо видавати їхню серію найсучасніших коміксів, що почали виходити  у 2018 р. та особливо не пов’язані з всією їхньою лінією розвитку всесвіту. У 2020-му, вже зараз можу сказати, буде мінімум 21 комікс від DC (цього року їх було 24). Але, зважаючи на те, що ми почали співпрацю і з іншими видавництвами, маємо розпланувати так, щоб встигати видавати не лише DC, а й решту.

Також за результатами домовленостей у Франкфурті будуть нові комікси від Marvel. Крім того, за домовленістю ще з Болоньї десь приблизно у січні вийде перший том «Карателя» (всього їх буде два наступного року) і мінімум два томи «Чорної пантери». Це орієнтовно за тими планами, котрі ми вже накидали. Теж будуть комікси від французького видавництва Dargaud, принаймні один том продовження Блекседа та продовження видання Скотта Макклауда «Створити комікси» (вже вийшла перша книжка із серії «Зрозуміти комікси»). Також від американського видавництва Image наступного року буде продовження «Саги»: перший том уже вийшов, другий здамо в друк вже у грудні цього року.

Ще буде продовження дитячих коміксів. Ми почали цього року працювати з [американським видавництвом] IDW Publishing і видали вже нашумілий комікс [під назвою] «Принцеса + принцеса: довго і щасливо». Трошки згодом у нас вийшла інша книжка від тієї ж самої авторки — комікс «Товариство чайних драконів». Це прекрасні милі історії, які вчать дітей дивитися на часом стандартні сюжети трошки під іншим кутом. Вони дуже красиво намальовані, а ілюстраторка та письменниця з Нової Зеландії Кейті О’Нілл має нагороду Айснера (премія індустрії коміксів імені Уілла Айснера, відома під короткою назвою премії Айснера — найбільш престижна американська нагорода у сфері коміксів — прим. авт.), що дуже важливо в світі для творців коміксів. Також у 2020-му році українською буде ще одна книжка від Кейті під оригінальною назвою «Aquicorn Cove». Якщо шведське видавництво, яке працює з історією про Пеппі Довгапанчоха від Астрід Ліндгрен, встигне зробити однойменний комікс, ми також матимемо комікс українською і про неї. Ця історія класична, класна та яскрава. Вже бачила кілька розворотів з книжки і скажу, це буде дуже цікаво для дітей.

Оксана Купер
Аналітик та дослідник з дипломом юриста та великою любов'ю до книжок та кіно. Авторка книжки «Музейні скарби України. Книга-путівник культовими картинами» для корпоративного видавничого проекту «Ощадбанку» (2019). Зачитуюся літературою в жанрі нон-фікшну, веду юридичний кіноблог та Telegram-канал, де розповідаю про право через кінокейси. Найулюбленіший журналістський жанр — інтерв'ю. Вірю, що в Україні успішно може розвиватися власна бізнес-література, просто вона ще пишеться

342 thoughts on “Як видавати українською історії DC і Marvel та чому комікси — це мистецтво. Інтерв’ю з Марією Шагурі

    Добавить комментарий