- Слово «постправда» ще у 2016 році побило всі рекорди в запитах за версією «Оксфордського словника», обійшовши «Брекзит» і «чат-бот». За роки президентства Дональда Трампа «постправда» стала таким же звичним для явищем, як «лайк» чи «фейк». Що означає цей термін? Це сучасна форма правди чи все, що від неї залишилося? Чи, можливо, політична маніпуляція? Саме час розібратися!
- Що таке постправда?
- З чого її готують?
- Фейкова приправа: все почалося з памфлетів
- Як фільтрувати свій інформаційний простір?
- Що привертає увагу в книжці?
- Що хотілось би покращити?
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожі книжки
- Авторка: Любов Ляшко
Слово «постправда» ще у 2016 році побило всі рекорди в запитах за версією «Оксфордського словника», обійшовши «Брекзит» і «чат-бот». За роки президентства Дональда Трампа «постправда» стала таким же звичним для явищем, як «лайк» чи «фейк». Що означає цей термін? Це сучасна форма правди чи все, що від неї залишилося? Чи, можливо, політична маніпуляція? Саме час розібратися!
Що таке постправда?
Це поняття раз у раз виринає в заголовках газет чи на телебаченні. Але що вкладають у нього? Лі Макінтайр — філософ, викладач, автор понад десяти нон-фікшн книжок та науковий співробітник Центру філософії та історії Бостонського університету — подає таке визначення: «Постправда — це форма ідеологічної вищості, коли іншу особу прагнуть переконати в чомусь незалежно від того, є для того переконливі докази чи ні».
Хоча слово постправда випливло на поверхню в 2016 році, внаслідок Брекзиту та президентських виборів США, але його походження має давніші корені. Зародилося воно в академічних дискусіях про неможливість існування об’єктивної істини. А далі роками піддавали сумнівам наукові дослідження у таких темах, як кліматичні зміни, вакцинація, еволюція, куріння тощо.
З чого її готують?
Лояльність до фейків – наслідок наших упереджень і спеціально підібраних фактів. Людина часто інтуїтивно намагається уникати психологічного дискомфорту і замість того, щоб сумніватися та припустити можливість своєї помилки, ми не помічаємо очевидного.
«В тих ситуаціях, коли у нас є емоційне ставлення до якоїсь теми, наша здатність логічно мислити страждає».
Навіть докази у нас під носом не прояснюють мозок. Якщо ми вмотивовані, щоб прагнути певних переконань, то потрібно зовсім мало, аби нас у чомусь запевнити. Відтак ми не зауважуємо, як нам подають спеціально підібрані, альтернативні до справжніх факти. Здається, що це алгоритм Фейсбуку їх навмисно відсортував за нашими вподобаннями. Байдуже, до якого політичного табору ми належимо, кого підтримуємо чи засуджуємо, когнітивні упередження — це частина нашої людської природи.
«Селективний добір тих фактів, які підтверджують чиюсь позицію, і цілковите заперечення протилежних фактів, — неодмінний елемент творення нової реальності постправди».
Фейкова приправа: все почалося з памфлетів
Макінтайр наголошує, що фейкові новини виникли не під час президентських виборів 2016 року і не з появою соцмереж. Хтось вважає, що вони з’явилися одночасно з поняттям «новини», інші переконані, що до них вдавалися ще в добу Просвітництва. Напередодні Французької революції в Парижі розповсюджували памфлети про близьке падіння уряду.
Згодом стало відомо, що їх творцями були конкурентні політичні сили. «Якщо поглянути на всю історію, то побачимо, що саме заможні й могутні завжди були зацікавлені (і зазвичай мали змогу) робити так, щоб «маленькі люди» думали саме те, що вони хочуть».
То що ж таке фейкові новини? Це дезінформація, що зумисно нагадує справжні новини і має певну політичну мету. Так, наприклад, на початку виборчих перегонів 2016 року такою метою був клікбейт. Тобто хотіли, щоб користувачі клацнули на провокативний заголовок і цим докинули грошей у чужі гаманці.
Творці фейків помітили, що найбільше переглядів збирають негативні історії про Гілларі. Відповідно кількість таких матеріалів стала стрімко зростати. Відтак фейкові новини з клікбейту перетворювалися на дезінформацію, а із засобу отримання фінансової винагороди — на знаряддя політичної маніпуляції.
З появою соцмереж поширення неправдивої інформації та фейків стало набагато швидшим. Побутує приказка, що «брехня встигне облетіти пів світу, доки правда вдягне штани».
«Соцмережі породили вельми сприятливу атмосферу для постправди, але… соцмережі — це радше інструмент, а не наслідок». Макінтайр наголошує, що електронне розповсюдження відомостей можна видозмінити і на засіб повідомлення правди. Потрібно лише відвоювати цю зброю назад.
Як фільтрувати свій інформаційний простір?
Будь-яку інформацію варто пропускати через ситечко та доповнювати даними з неупереджених (наскільки це можливо) джерел.
«Постправда стосується не реальності — вона стосується того, як люди реагують на реальність. Якщо ми усвідомимо свої упередження, то будемо у вигіднішому становищі і зможемо їх підважити. Якщо нам хтось бреше, ми можемо обирати, вірити цій особі чи ні, а потім ставити всі неправдиві факти під сумнів».
10 порад від StopFake для виживання в епоху постправди:
- уникайте мисливців за емоціями;
- запитуйте;
- шукайте факти;
- перевіряйте джерела інформації;
- аналізуйте слова і дії популярних речників та експертів;
- критично оцінюйте висловлювання блогерів і лідерів думок;
- будьте перебірливими щодо медіа;
- пам’ятайте, що кожен має право на помилку;
- не поширюйте неправду;
- читайте книжки та шукайте справжні сенси в реальному житті.
Що привертає увагу в книжці?
- Передмова
Якщо ви з нетерпінням чекаєте на новий випуск «Телебачення Торонто», то вас потішить передмова книжки. Її написав Макс Щербина, редактор каналу. Прикольно, що він долучився до роботи над українським виданням і змушує замислитися: «Моя (твоя) інтерпретація не менш важлива, ніж інтерпретація поважного критика чи навіть самого автора. Погодьтеся, у такому підході до реальності є певне відчуття всемогутності власної значущості».
- Чорні сторінки з важливими фразами
Для зручності у книжці суттєві елементи тексту виділено на окремій сторінці. Якщо ви все перечитали і хочете просто пригадати важливі моменти, то можна пробігтися чорними сторінками. А ще це ідеальний варіант для лінивих. Але, на жаль, ці фрагменти не дадуть цілісного уявлення про постправду.
- Поради фактчекінгового проєкту StopFake.
Організація StopFake запропонувала 10 порад для перевірки фактів на правдивість, боротьби з дезінформацією та підвищення стійкості до деструктивних медіавпливів.
Що хотілось би покращити?
Збільшити словник з термінами. Зараз тут лише 12 понять.
Кому варто читати
Тема «постправда» буде корисною усім без винятку. Особливо, якщо вас цікавить питання дезінформації, маніпулювання масовою свідомістю та хочете розібратися з тим, що потрапляє у ваш інформаційний простір.
Кому не варто читати
Тим, кому подобається жити в своєму ідеальному світі. Зокрема, у світі, де панує постправда та немає місця для сумнівів та іншої думки.
