Харизматичний юнак Джим — талановитий поет і музикант, якому всі пророкують велике майбутнє, — несподівано для всіх наклав на себе руки. Приголомшені всі — і батьки, і друзі, — а найбільше ж Беатріс, його кохана. Докопатись до причин такого вчинку нелегко, тим паче що друзі самі несподівано потрапляють у часову пастку, такий собі часовий злам — за мить до власної загибелі. Вижити судилось лиш комусь одному. Але кому? Новий роман авторки бестселера «Нічне кіно» Маріши Пессл до самого фіналу триматиме в напрузі любителів психологічного детективу
А наші оглядачки написали про нього #ДвіДумки.
Оглядачки
Віталіна Макарик: Маріша Пессл — темна чарівниця художніх текстів. Її «Нічне кіно» мене заворожило, затягнуло, змусило із задоволенням блукати химерними сплетіннями сюжету і час від часу виринати в реальність, здивовано констатуючи, що випала з неї у книжку на кілька годин. Коротше, це саме те, що я люблю, — похмуре, готичне, красиве, загадкове. «Прокинься в Ніколи» мало б бути чимось геть не схожим на читаний раніше роман — принаймні, якщо судити з анотації. Але мої припущення справдилися: авторка і тут лишилась вірною своїй «нуарній» натурі.
Юлія Дутка: Після «Нічного кіно» Маріша Пессл у мене в списку тих авторів, книжки яких виглядаю особливо ретельно. Нового «кіно» не чекала, але знала, що буде химерно, заплутано і дуже цікаво. Що ж, у цьому не помилилась. Але чи була моя мандрівка в Ніколи разом із героями приємним читанням, зараз розповім.
Хранитель Ніколи
Юля: Каюсь, я не дивилась «День бабака». Але бачила серію «Надприродного», де Трікстер доводить Сема до божевілля, повторюючи той самий день раз за разом… Тож приблизно уявляла, що скоро герої в часовій петлі почнуть викидати коники або показувати своє істинне лице без жодних прикрас. Але що ж сталось? Як вони туди потрапили?
То був вечір возз’єднання старих друзів, принаймні, для Беатріс, яка після смерті коханого відкололась від тісного кола. Колись їх було шестеро, зараз п’ятірка зібралась, щоб згадати старе і спробувати реанімувати дружбу, яка ніби ще не померла. Вони зустрілись і застрягли в частці секунди, де ще живі. Це — Ніколи і тут потрібно вибрати когось одного, хто житиме далі. Але ж всі хочуть. Вони ще такі молоді.
Ніколи — химерна місцина зі своїми законами. Вони постійно прокидаються під дощем у авто зі зламаним відкидним дахом. Кожнісінький день. Кожний з сотень або тисяч… поволі божеволіють від того, що не можуть знайти виходу. Бо вийти живим може тільки один, а жити хочуть всі.
Появи Хранителя, яка означає, що прийшов час голосування, я щоразу чекала з особливим трепетом. Коли ж вони домовляться? І кого виберуть.
На кого ставила ти, Віто?
Віта: А знаєш, я думала, це буде трохи як вибори: кожен виголошуватиме свої переваги, програму майбутнього життя, будуть дебати, чорний піар і оце все. Але, на щастя, Маріша Пессл любить елегантніші ходи. І хоча спроби побавитися в гру «ось 5 причин, чому ви повинні вибрати мене» таки були, але скоро герої перемкнулися на інші речі й почали досліджувати Ніколи. Власне, для допитливих умів це дуже цікаве середовище, які відкриває можливості для незліченних експериментів. Чи таки їхня кількість обмежена? Як далеко можна заїхати, скільки дій і вчинків можна вмістити в 11,2 години?
Герої почуваються як вампіри-одноденки: так, перед тобою вічність, ти лишаєшся вічно молодим, але цими бонусами складно скористатися. Навіть зав’язавши стосунки з кимось стороннім, ти щодня муситимеш починати їх знову і знову. Не можеш нічого збудувати чи зруйнувати, бо в наступному прокиданні все буде так само. Аж поки не зрозумієш закони Ніколи, не знайдеш спосіб вирватися з-під пильного ока Хранителя, не втечеш бодай на трохи — хоч і в межах часової пастки, хоч і щоразу втрачаючи час. Мандрівки всередині цього світу, всередині заломленого не годяться для розваг, адже ніколи не знаєш напевне, де виринеш. Але їм треба це зробити, щоб відкрити таємницю. Найгіршу з усіх їхніх дивних таємниць.
Те-про-що-не-можна-говорити
Віта: Бо, за всіма пристойними законами жанру, у друзів є свій секрет. Та й компашка така, знаєте, класична — розкішна і примхлива королева всіх тусовок, її супермен-бойфренд, готовий кожному прийти на допомогу, ботанка, яка все знає і найглибше з усіх бачить суть речей, друг-гей з любов’ю до яскравого одягу, ну і сама оповідачка, непримітне тишко з купою прихованих талантів (як-то писати саундтреки до вигаданих фільмів — зацініть!). Колись у них був Джим, їхній Моррісон і Елвіс Преслі, харизматичний, геніальний, в якого всі потроху закохувалися (а найбільше, звісно, головна героїня цієї історії, Беатріс). З його раптовою і дивною смертю пов’язані брудні таємниці, які мучать кожного з героїв. І безкінечне Ніколи — найкраще місце, щоб випустити їх на волю.
Чи стануть вони щирими, чи почнуть звірятися у тому, про що боялися сказати навіть собі? Чи розкриють справжні почуття, які так давно тамували? Розслідування смерті Джима стане тим, що займе їхній час і їхні думки в Ніколи, а може, і дасть відповідь на питання, хто ж достойний повернутися до життя. Але кожен має свою шафу зі скелетом. Чия тебе здивувала найбільше, Юлю?
Юля: Як виявилось, у друзів може бути чималий список заборонених тем. Але одна — все ж найбільше табу, та, з якої дороги розійшлись, та, яка й стала причиною возз’єднання через стільки років. Сховатись нікуди, доведеться все ж все з’ясувати. Загадкова смерть Джима, яку прозвали нещасним випадком. Але чи так було, чи вони вбили Джима всі разом — дехто навіть не підозрюючи?
Я була певна, що з розгортанням сюжету на-гора вилазитиме все більше такого, про що ніхто і ніколи не мав би дізнатись, але щоб аж до такого дійшло? Не думаю. Не думала я, що в кожного тієї ночі була аж така страшна таємниця… Але та, що мене здивувала, стосується не так безпосередніх героїв цього твору, як Джима — хлопця-привида, який завжди поруч з ними у Ніколи. Через якого, вони і застрягли в дивному світі, який взяв щось від кожного.
Сам цей світ натякає, що так не має бути. А як же має? Скажіть!
А чи варто прокидатися?
Юля: Що довше друзі перебувають Ніколи, то важче їм буде відновити тверезий розум поза ним. Принаймні, мені так здавалось під час читання. І тоді вже не так важливо, чи зможеш повернутись, прокинутись. Бо то вже будеш не ти, а людина, яку це Ніколи знищило, залишивши тільки ушкоджену аварією оболонку.
Та з іншого боку залишатись в Ніколи теж не можна: воно руйнується, розсипається, а пробудження стають все коротшими і химернішим (якщо в цьому контексті це взагалі можливо). Персонажі теж змінюються — і це важко назвати еволюцією, радше деградація, помножена на безкінечну кількість повторень.
Чомусь мені здається, що згоди вдалось дійти не тому, що втомились, а тому що вже не хотіли прокидатись. Як ти думаєш, Віто?
Віта: Те, що вони відкриваються одне одному, схоже на безпечну сповідь: все, що відбувається в Ніколи, в Ніколи й залишиться. Але тому, хто виживе, доведеться і далі з цим жити — з усім, що дізнався про друзів і що почув про себе. Зустріч із правдою, усвідомлення своїх гріхів, може неябияк травмувати. Тому, гадаю, не всім хочеться нести цей тяг на собі. Смерть невідома, але вони очікують, що вона подарує хоч якесь забуття — а це приємна альтернатива нав’язливим повторенням і обтяжливим спогадам. Та людина, яка зрештою виживе, — можливо, не найдостойніша з усіх. Але вона точно постарається як мінімум вшанувати їхню дружбу.
Маріша Пессл захопила своїх героїв, та й нас, здається, теж, у свої темні чари. Борсаєшся, а воно затягує все глибше. Її роман химерний, але не з тих химер, від яких вибухає мозок, а з тих, які зачаровують і засмоктують тебе у свій світ.
Кому варто читати:
Віта: Тим, хто любить красиві, темні і загадкові містичні романи.
Юля: Тим, хто любить сюжети з подорожами в часі та старим таємницями.
Кому не варто читати:
Юля: Шанувальникам реалістичного від початку й до кінця, а не оцього 🙂
Віта: І всім, хто надає перевагу книжкам «високої полиці».
Схожі книжки
Віта: «Нічне кіно» — бо теж Маріша, теж мурашки по спині, теж дивні дива. Або «Ми були брехунами» Емілі Локгарт — теж про друзів, трагедії, таємниці і пошуки правди.
Юля: Якщо вам зайшов цей роман, то варто придивитись до творів Рут Веа, яка любить ворушити старі таємниці. А ще, як не дивно, до Стівена Кінга.
2 650 thoughts on “У пастці часу і страшних таємниць: #ДвіДумки про психологічний детектив «Прокинься в Ніколи»”