Книжки про тварин, що навчать бути кращою людиною

Всі ми різні, але всі ми – рівні. Стосується не тільки ґендеру, расової приналежності, матеріальних статків і місця на сходинках соціальної драбини. Як тварини, так і люди є повноправними громадянами величезної країни планетарного масштабу під назвою Земля. І у тварин, і у людей є почуття, потреби й емоції. Та чомусь все одно людина часто поводиться, буцімто наслідуючи гасло Орвелла – так, нібито всі тварини рівні, але чомусь вона серед них рівніша за інших. Хочеться вірити, що прийде час, коли всі навколо дивитимуться на мучителя тварин так само, як і на вбивцю людини. А поки все, що ми можемо зробити – здійснювати маленькі посильні кроки, щоб пришвидшити його настання. Як? Наприклад, читати й розповідати іншим про те, що таке права й потреби тварин. А ще про те, чому їх існування так конче необхідно не тільки усвідомити, а й захищати. 

В очікуванні Всеукраїнського маршу за тварин від гуманістичного руху UAnimals розповідаємо про книги, що допоможуть більше зрозуміти про тварин і їх захист. 

У цій книзі автор розкриває страшні реалії сьогоднішніх «фермерських господарств» і процедур тестування продукції на тваринах, пропонуючи натомість здорові, гуманні альтернативи. Вони важливі, оскільки «видова дискримінація» стосовно тварин на сьогодні – це не лише глибоко екологічне і соціальне, але й моральне питання.

Книга надихнула всесвітній рух на ліквідацію значної частини жорстоких та непотрібних лабораторних експериментів, які проводилися над тваринами у минулі роки, та розпочала революцію гуманності, що триває і сьогодні. Вперше перекладена українською мовою, книга дуже вчасна і актуальна з огляду на зміни, які зараз переживає наше суспільство.

Мандрівки розкривають перед нами не тільки світ, а й самих себе. Автор книги, подорожуючи різними країнами, побачив мільйон та один приклад того, наскільки людяними бувають брати наші менші. Це допомогло йому відкрити в собі нову людину – тваринолюбця. А ще – розпізнати в собі нетерпимість до тих, хто таких щирих, відданих, хоробрих, розумних і працьовитих, хоч і чотирилапих, принижує. Збірник історій навчить не тільки любити, а й розуміти тварин, поміж рядків нагадуючи про те, що ми дійсно назавжди у відповіді за тих, кого приручили. 

Якщо б зоозахисники захотіли написати книгу з тією ж самою назвою (нагадаємо – «Що мене засмучує») одразу після того як відвідали український зоопарк неналежної якості, її обсяг би перевищив товщу земної кори разів у 30. Але поки до цього не дійшло – і тільки Гайді Говарт вирішив розповісти свою зворушливу історію про білих ведмедів під таким заголовком. Читаючи її, більше аж ніяк не хочеться бачити ведмежих полярників за ґратами. Навіть зоопарковими. З кожної сторінки на вас ніби сяє проміння любові та сили, якими пронизана кожна ворсинка наших хутряних друзів. 

Селінджер віддавав перевагу коням у порівнянні з автівками через те, що з хвостатими можна було принаймні поговорити. Впевнені, що автор книги Майкл Морпурго б теж розділив погляди відомого відлюдника: перед публікацією кожної зі своїх книжок він довіряє її перше прослуховування… мешканцям своєї тваринної ферми в Девоні! 

Книга, схвалена усіма хутряними улюбленцями Морпурго, розповідає про два великі стовпи людського життя, без яких все впаде і, якщо не покотиться під три чорти, точно піде шкереберть: милосердя й силу духу. 

Історія про складні часи війни й англійську дівчинку, яка попри всі труднощі, які жбурляє в неї життя, не хоче відмовлятись від і залишати свою норовливу сіру кішку Адольфус Тіпс напризволяще, змусить повернутись до справжніх цінностей навіть тих, у кого серце вже почало мутувати в камінне. 

Коли хтось з людей називає себе вінцем природи, обґрунтовуючи саме цим недбале ставлення до тварин і відводячи їм друго-, сороко- чи -надцятирядні ролі, не залишається нічого, окрім співзвучно назвати ситуацію «дійсно вінець», додавши до опису слово «повний». 

Так, протягом минулого століття науковці дійсно скептично ставились до розумових здібностей тварин. Але тепер, коли біологічний пласт досліджень зробив гігантський крок вперед, сумнівам про те, що звірі так само відчувають біль, комунікують, товаришують, кохають і навіть впізнають своє зображення в дзеркалі, просто не залишається місця. 

Під час прочитання книги вам може здатись, що ви переглянули найкращі випуски про живу природу, її мешканців та їхні вподобання від колаборації Discovery з National Geographic в концентрованому вигляді. Одразу попереджаємо: це норма. 

Комікси – це не тільки смішно. Комікси – це наочно, пізнавально й цікаво. Що робити тим, хто не хоче нишпорити енциклопедією в пошуках фактів про тварин, що змусять розгледіти в них собі рівню? Читати зоокомікси! Що робити тим, кому хочеться піти в несмішний і до того ж часто жорстокий до хутряних артистів зоопарк? Читати зоокомікси! Що робити, якщо відео на YouTube про котиків більше не робить щасливим? Ну, ви вже й самі знаєте. 

Книга Брука Баркера сумна тільки тому, що змусить плакати… від сміху! Дізнайтесь про те, що восьминіжки не мають друзів, ігуани чхають від переїдання, мозок алігатора важить менше за крекер, черепахи дихають дупцями, а жаби заплющують вуха, коли їм нецікаво. Потім посмійтесь від душі – і полюбіть звіряток ще більше!

(Visited 360 times, 8 visits today)