Текст наданий видавництвом.
Вона гадала, що має час. Попереду — все життя, можливість обирати, приймати правильні чи хибні рішення. Але одного вечора хтось вирішує все обірвати. Кілька ударів молотком по голові. І дівчина, яка завжди відкладала все на потім, отримує останні 7 днів на життя. Її звати Марґарет Мейсон. Але вона називає себе Джет. І вона мертва. Але не достоту. Їй ще вистачить трохи життя, аби розкрити власне вбивство.
Новинка від Голлі Джексон «Не достоту мертва» вражає вже з фабули. Детективка, яка розслідує власне вбивство, обмежений час на розкриття таємниці, скелети у родинній шафі, троп «нікому не можна довіряти», шокуючий фінал — у своєму дебюті для New Adult аудиторії Голлі не зраджує своєму фірмовому стилю.
Про авторку
Голлі Джексон — популярна британська письменниця, «Королеви YA-трилерів» та володарка Британської книжкової премії. Її книжки входять до списку бестселерів New York Times, перекладені 40 мовами світу та мають мільйонні наклади. Її дебютна трилогія «Посібник з вбивства для хорошої дівчинки» миттєво стала хітом у Великій Британії та отримала серіальну адаптацію від «Нетфлікс».
Події трилера «Не достоту мертва» розгортаються у Вудстоці. Джет Мейсон — донька впливових батьків, яка носить костюм «недостудентки, що вилетіла з юридичного та досі живе з батьками у свої двадцять сім». Вона має брата Люка та сестру Емілі, яка загинула за трагічних обставин у віці 16 років. Джет має напружені стосунки з матір’ю, для якої вона весь час намагалася замінити загиблу доньку, живучи не своє життя. Та Джет завжди вірила, що в неї ще є час, щоб дочекатися початку того, що вона називала «справжнім життям».
Одного гелловінського вечора хтось проникає в будинок Мейсонів та завдає Джет травм голови, несумісних із життям. Дівчину знаходить її друг, Біллі. «Тут стільки крові… Вона мертва. Її вбили. Вона мертва. Мертва. Та не достоту…» Біллі встигає викликати 911, і ледь живу Джет забирають в лікарню. Але висновок медиків невтішний: через 7 днів в її мозку розірветься смертельна аневризма. Джет відмовляється від операції, яка все одно не гарантуватиме їй подальше життя, і разом з Біллі починає шукати свого вбивцю.
Але підозрюваних забагато: від її колишнього, місцевого п’янички, донька якого покінчила життя самогубством, до рідного брата Люка та його дружини Софії, подруги дитинства Джет. У ході розслідування Джет витягатиме скелети власних та чужих родинних таємниць, одна з яких і стала мотивом для її вбивства.
Голлі Джексон тримає в напрузі та майстерно заплутує читача, звертаючи його увагу на потенційних підозрюваних, змушує сумніватися та добряче нервувати. Адже Джет має дуже мало часу на розслідування. Крім того, аневризма в мозку створює додаткові фізичні труднощі: Джет важко підібрати слова, а її права рука поступово втрачає дієздатність. Авторка детально змальовує дискомфорт, який відчуває Джет, спираючись на реальні медичні показники, що стосуються аневризми мозку та її впливу на організм людини.
До речі, вигадуючи події та головну героїню «Не достоту мертвої» Голлі Джексон перепросила у читачів: «Вибач, я знаю, що це було дуже важко. Досі сумую за Джет (я її вигадала), тому мені шкода, що завдала тобі цієї травми. Але сподіваюся, що ти пам’ятаєш не лише смуток. Сподіваюся, ти пам’ятаєш її силу і спрямовуєш її, куди тобі потрібно». І не дарма: адже «Не достоту мертва» безкомпромісно «скляна», драматична, вона з першої сторінки не гарантує геппі-енду, але дає дрібку надії, якою живе і саме головна героїня (хоча на 90% вона саркастично та вперто жартує про власну смерть так, ніби її це зовсім не лякає).
Новинка від Голлі Джексон попри основну детективну частину, звертається до теми токсичних стосунків в родині, зради, фінансових махінацій, пошуку себе та свого призначення, екзистенційних питань швидкоплинності життя та пошуку його сенсу. Є тут і романтична лінія між Біллі та Джет, що додає чималу дрібку «скла» в сюжет. Їхні взаємини дуже green flag, вони транслюють кохання, що здатне на самопожертву, нічого не вимагаючи натомість. Бо як каже Біллі, «можна любити, не чекаючи, що тебе полюблять у відповідь».
«Не достоту мертва» має вайб «Збирача кісток», де детектив також виявився жертвою, хоча і без летальних наслідків (але лишившись паралізованим на все життя). Голлі Джексон підвищує ставки, і робить детектива ще більш вразливим, з таймером на розкриття власної смерті. І брязкіт зворотного відліку все гучнішає у голові Джет, в унісон зі збільшенням смертельної аневризми.
Затяті прихильники Голлі Джексон та фани багатошарових детективів із саркастичними, самоіронічними головними героями, що мають сіру мораль, але водночас підіймають чимало складних та екзистенційних тем, гарантовано отримають задоволення від прочитання «Не достоту мертвої». Це перша історії авторки, що буде цікава не лише YA-авдиторії, а й поколінню міленіалів та старше. Чи встигне Джет знайти власного вбивцю, маючи на пошуки мізерні 7 днів? Що насправді сталося з її сестрою 17 років тому? Які скелети заховані у шафі батьків Джет? І ким насправді для дівчини виявиться той, кого вона з самого дитинства вважала просто другом? Можливості відкласти пошук відповіді на ці запитання на пізніше більше немає. Бо життя Джет почнеться і закінчиться за 7 днів. А посмак від цієї історії залишиться з читачем гарантовано надовше.
Цитата з книжки
« — Обираю сім днів. Хочу мати цей час. Він мені потрібен.
— Для чого, Джет? — огризнулася мама, і боляче стало не від слів, а від пауз між ними. Від того, що мама насправді мала на увазі. Що Джет мала двадцять сім років часу й не зробила нічого суттєвого, тож що змінить тиждень?
Він змінить усе.
— Я нарешті щось зроблю, мамо. Щось важливе. І доведу до кінця. Цього разу все буде інакше. Мусить бути інакше, бо це мій останній шанс.
— Щось зробиш? — заплакала мама. — Про що це ти? Зробиш що?
Щось надзвичайне.
Щось, чого ще ніхто не робив.
— Розкрию власне вбивство»
