Сегодня существует множество гендерных стереотипов. Конечно, большинство из них касаются женщин, но и о мужчинах общество не забыло. Все эти: «мужчины не плачут», «ты что не мужик» или «это не мужской поступок» — имеют огромное влияние на нашу жизнь.
Исследованием вопроса «Как именно сформировалось современное восприятие человека в обществе» занялся современный французский историк, доктор философии в Страсбургском университете Андре Рош. Результаты своего исследования он осветил в научно-популярном издании «Перша стать. Зміни та криза чоловічої ідентичності» (Основи, 2018, пер. Ирина Славинская).
И хотя исследовалось французское общество, украинцы узнают немало закономерностей функционирования обществ в своих селах и городах. Готовя книгу, Андре Рош анализировал документы, личные дневники, анекдоты, песни, прессу и другие достопримечательности, которые иллюстрируют формирование черт маскулинности.
Книга состоит из 6 разделов: новое тело гражданина, миф о старом солдате, буржуазная модель, сельские традиции, школа для мальчиков и выгоды досуга. Здесь подняты темы: инициации в сексуальность, патриархата, войны, революции, обязанностей, образования, страха и т.п.
Как указано во введении, «работа не имеет целью наметить историю мужчин в зеркале истории женщин: здесь речь идет не более чем об антропологическом взгляде на кризисы мужского доминирования, некогда провозглашенного в Декларации прав человека».
«Хто ж такий чоловік? Той, кому жінки віддали зброю і хто став громадянином; звісно, це лише одна з ознак, але в суспільстві, де слово «рівність» стало найважливішим, це і є символічним визначенням. Він стає чоловіком уже тому, що більше не належить лише корпорації, родині чи своєму району. Такий перехід позначає громадянське змужніння. Тож революційний рух дає початок тому, щоби чоловіки доводили, ким вони є, і це поставило їх у доволі сумнівне становище… Зв’язок між функцією і званням, вчинками й репутацією в суспільстві доведено до найвищого ступеня, і це зв’язує заслуги з особистими подвигами. Він підкреслює військовий обов’язок перевершувати себе та стати героєм, тобто необхідність невпинно доводити, що ти — чоловік».
Функция защитника запрещает мужчине чего-то бояться. Страх перед боем или дезертирство приравнивались к женскому поведению. А быть приравненным к женщине мужчина боялся еще больше.
Немного изменились мужские обязанности в буржуазной модели. «Революція проголосила рівність усіх перед законом, залишилося тільки визначити ролі на практиці. Для чоловіка — це обов’язок матеріально й духовно забезпечувати дружину як рівну собі.
Передбачається, що успіх вимірюється рівністю розподілу. Його авторитет грунтується на управління спільною власністю; він — тримач багатства, яке здобув власною працею чи вмілим адмініструванням майна… Натомість наявність дружини вдома надає більше соціальної ваги та перетворює доброго чоловіка на повноцінного мужа». И теперь муж несет полную материальную и моральную ответственность за жену. Поведение избранницы может как способствовать развитию карьеры и укреплению авторитета мужа, так и уничтожить их.
«Престиж кар’єри, особливо для великих служителів держави, впливає на індивідів чоловічої статі, створюючи для них спільну етику. Адміністратори, керівники підприємств, чиновники — всі вони становлять винятково чоловічу спільноту, доступ до якої відкритий тим, хто володіє та вміє користуватися новими правилами, властивими професійній мобільності. Але ціна такого успіху вища, ніж здається. Під усіма цими кар’єрами та правилами не дрімають постійна схвильованість і відчуття невпевненості, тривога через можливі вибрики долі в майбутньому та непевне становище».
В сельской местности «настоящего мужчину» идентифицировали по силе, недостаток силы — бесчестье. Также негативно на репутацию человека могли повлиять долги «Після звільнення від боргів чоловік вартує більше, ніж інші, натомість заборгованість погано впливає на честь». А признаком авторитетности крестьянина выступало умение эксплуатировать труд тех, кто от него зависел, и контроль над их частями владений. Именно поэтому хозяева часто делали все, чтобы исключить браки братьев и сестер.
В общем, если верить труду Андре Роша, к жестоким поступкам и желанию всех и все контролировать мужчин подталкивает именно страх потерять свой авторитет, быть приравненным к женщине, желание получить статус «настоящего мужчины».
Книга будет интересна всем, кто хочет немного больше узнать о мужской психологии, проследить становление, развитие и влияние стереотипов на общество.
10 thoughts on “Каким должен быть «настоящий мужчина»: рецензия на книгу «Перша стать» Андре Роша”