Про Стенлі Кубрика, позаземні цивілізації і магнітні бурі: інтерв’ю з автором книжки «Як влаштовано Всесвіт»

Шкільні уроки астрономії завжди здавалися такими захопливими, бо там розповідати про те, до чого неможливо доторкнутися руками: зірки і планети, цілі галактики і такі небезпечні чорні діри… І якщо ви запам’ятали із того часу тільки щось на зразок того, що «Всесвіт — безкраїй та непізнаний до кінця», то розмова зі співавтором книжки «Як влаштований Всесвіт» (Видавництво Старого Лева, 2019), науковцем Олексієм Парновським відкриє справді багато нового.

Олексій є старшим науковим співробітником Інституту космічних досліджень НАН України та ДКА України, спеціалізується на т.зв. космічній погоді (ага, у космосі теж є погода) та, крім того, офіційно представляє нашу державу в кількох тематичних міжнародних організаціях, наприклад у міжнародній програмі International Living With a Star. Тобто, як самі розумієте, про той загадковий Всесвіт таки знає більше за нас. До Міжнародного дня польоту людини в космос вчений розповідає читачам блогу Yakaboo про свою роботу та чому питання впливу магнітних бур на організм людини ще потребує детального вивчення, а також ділиться мрією, що, звісно, хотів би злітати в космос у двомісному кораблі з гарною дівчиною, але як фахівець з космонавтики розуміє, що це буде не надто приємний досвід. Далі — пряма мова вченого.

Космос та Всесвіт: що це взагалі таке

Як для науковця, що вивчає космос, для мене космос — це все, що вище 100 км над рівнем моря, а Всесвіт — це космос і все, що нижче 100 км над рівнем моря. А якщо серйозно, під космосом я розумію насамперед Сонячну систему, тобто простір, в якому фактично рухаються космічні апарати, а під Всесвітом — сукупність всього, що існує, існувало чи існуватиме.

Якщо говорити про те, що про Всесвіт має знати кожна освічена людина, то я б навів такі факти:

  • По-перше, Всесвіт має скінченний вік. Це близько 14 млрд років
  • По-друге, Всесвіт дуже великий. Тому все, що, в принципі, може десь у ньому бути, вже є (або було чи ще буде), проте не факт, що ми про це колись можемо дізнатися.
  • По-третє, Всесвіт лише на 5% складається зі звичної нам матерії. Про інші 95% вмісту ми ж маємо дуже приблизне уявлення.
  • По-четверте, майже у будь-яких просторових масштабах у Всесвіті є якісь структури, причому найбільші структури (Всесвіт в цілому) пов’язані з найменшими (т.зв. квантовий рівень).
  • По-п’яте, ми ще дуже багато чого не знаємо, в т.ч. про Всесвіт.
  • По-шосте, теплової смерті Всесвіту не буде (але можуть бути інші, звісно).

Як щодо позаземних цивілізацій?

Як вчений я переконаний, що вони існують. Інше питання, що вони можуть або бути надто далеко, або мати геть іншу природу і не сприйматися нами як форма життя. Тому я не вважаю, що вони знайдуться найближчим часом.

Про магнітні бурі «для чайників»

Всі, мабуть, чули про таку штуку «магнітні бурі», якими лякають, що від них голова болітиме чи щось ще. Насправді магнітна буря – то абсолютно реальна штука, але вона відбувається не так, як про це пишуть в газетах, не тоді, коли про це пишуть в газетах, і наслідки не такі, як це пишуть в газетах. 

Про що йдеться? У нас є Сонце і воно (як і будь-яка зірка) має певну активність. Час від часу бувають сильні корональні викиди маси (це така плазмова хмара), котра може вилітати з Сонця у космічний простір; коли така хмара потрапляє в Землю, на нашій планеті відбувається магнітна буря. Зараз сонячна активність низька і магнітні бурі слабенькі або помірні за міжнародною класифікацією, але загалом бувають і дуже сильні. Коли відбувається дуже сильна магнітна буря, то відповідно у нас, людей, на планеті Земля можуть бути збої у радіозв’язку, у навігаційних системах, у лініях електропередач, може виходити з ладу обладнання. У 89-му році в Канаді так вийшла з ладу енергосистема в Квебеці — Quebec hydro power — у них навіть погоріли трансформатори. Це штука, яка спричиняє мільярдні збитки і в екстремальних випадках може призводити до людських жертв, тому зараз це розглядається як така досить серйозна загроза світовою спільнотою.

Що ж стосується впливу магнітних бур на здоров’я людини, то наразі це відкрите питання. Якщо беремо медичну статистику, то так, бачимо чітку кореляцію. У випадку окремої конкретної людини, неможливо встановити чітку залежність. Якщо є якийсь вплив, він, скоріше за все, опосередкований. Думаю, це питання ще потребує більш детального дослідження.

Наскільки фільми реально зображають Всесвіт та найбільше претендує на наукову істину?

Не можна сказати, що зображення Всесвіту зовсім у відомих фільмах неправильне. Неправильне скоріше поширене в науково-популярних фільмах зображення Всесвіту ззовні, бо у Всесвіту немає зовнішнього боку. Якщо пам’ятати про це застереження, то, в принципі, можна дивитись будь-який західний такий фільм від поважного джерела (NASA, National Geographic, тощо). Інше питання, що «наукова істина» (більш коректно буде сказати «загальноприйняте в професійній спільноті розуміння на сьогодні», бо воно з часом змінюється), як правило, є набагато складнішою за те, що показують в таких фільмах.

Якщо ж казати про художні фільми, то, на мою думку, чим «трешовіше», тим краще. Запитаєте, чому? Бо, як на мене, при перегляді кіно краще реготати з ляпів (наприклад, «Ядро Землі») ніж лаятися вголос та лупцювати себе facepalm’ами через пафос з претензією на глибоку філософію, з яким ці ляпи подаються (наприклад, «Інтерстелар»). З відомих мені картин науковою достовірністю переймався лише Стенлі Кубрик у «Космічній одіссеї 2001 року». Тому спокійно дивіться «Зоряний шлях», «Зоряні війни», «Зоряний десант», «Чужий» і не партесь з приводу їхньої ненауковості.

Про свою роботу як науковця

Дивіться, наука — це така штука, заняття якою виглядає трошки не так, як більшість людей собі уявляє. Треба розрізняти, що є фундаментальна наука (коли вчені просто пишуть статті, ходять на семінари, пишуть формули), а є прикладна наука. Я займаюся якраз прикладною. Прикладна – це коли займаєшся чимось конкретним, співпрацюєш з відомствами, міністерствами, підприємствами і в певний момент треба вирішувати купу трохи невластивих науці проблем, включно з тим, що треба просто з міністерствами і депутатами працювати щодо змін до законодавства, яке трохи заважає щось робити. У мене підхід такий: якщо закон щось не дозволяє, але треба, то значить варто міняти закон. 

Про книжку і кому вона буде цікавою

Книжка «Як влаштовано Всесвіт. Вступ до сучасної космології» – вже третя написана спільно нами з батьком. Спочатку була книжка російською мовою у видавництві «Наукова думка», потім з’явилося видання англійською у Сінгапурі в місцевому видавництві. Потім сталась Революція Гідності та війна, і стало зрозуміло, що книгу треба видати теж і українською. Затримка з українським виданням вийшла ще й через те, що науково-популярного книговидавництва в Україні фактично не існувало. Тому тривалий час пішов на пошуки видавництва, яке б, з одного боку, взялося видавати таку книжку, а з іншого — також забезпечило б і її потрапляння до основних торговельних мереж. Допоміг з цим Дорж Бату, який запросив мене написати передмову до його «Франчески. Повелительки траєкторій», яку видавало Видавництво Старого Лева, і я, нахабно цим скориставшись, просунув туди і нашу книжку.

Скажу, що ця книжка не є науковою, але вона і не є науково-популярною у сучасному розумінні цього терміну: вона десь посередині. Так писали науково-популярні книжки 50 років тому. Як зрозуміло із назви, це книжка про будову Всесвіту та космологію.  Космологія — це наука про Всесвіт як ціле. Вона відповідає не лише на суто наукові, а й на філософські та світоглядні питання. Наприклад, значна частина космологів є віруючими людьми, які через її вивчення шукають Бога, хоча це, звісно, не єдиний мотив. Тому, на мою думку, для цієї книги є кілька типових читачів. Перший — це молода людина близько 20-ти років з руками в кишенях кенгурушки, iPod у вухах і вогником в очах, яку цікавить щось глибше за те, що їла на сніданок чергова селебріті. Це — ті, хто прийдуть нам на зміну. Другий — це людина вже добре за 30, яка за день втомилася «лупати цю скалу» і хоче ввечері почитати щось цікаве (можливо, гарний наукпоп, а, можливо, комікси — під настрій) під склянку віскі, щоби перемкнути мозок з думок про роботу і зраду на щось приємніше. Це — наші побратими у щоденному скалелупанні. Третій — це старша людина, яка пропрацювала у суміжній галузі науки і техніки, не втратила професійної допитливості, і їй цікаво «що там, за обрієм». Це — ті, на чиїх плечах ми стоїмо. Їхня спільна риса — це мислячі люди, яким не все одно.

Що про Всесвіт варто читати усім, хто цікавиться темою

Найперше, дві книжки, які я хочу порекомендувати — це «Всесвіт» Айзека Азімова та «Гіпотези і міфи у фізичній теорії» Германа Бонді. Їх я б радив прочитати перед нашою, щоби було зрозуміліше. Інші рекомендовані книжки знайдете наприкінці уже самої книжки «Як влаштований всесвіт». Крім того, я б також радив читати західні науково-популярні сайти, бо інформація у книгах дуже швидко застаріває. Далі, на жаль, лише спеціалізовані ресурси для науковців (до прикладу, з космології я би почав звідси), а далі — уже розберетесь самостійно.

(Visited 390 times, 1 visits today)