Непреодолимые: насколько мы привыкли к технологиям и как это влияет на наше развитие

Адам Альтер – преподаватель маркетинга в Школе бизнеса Стерн Нью-Йоркского университета, а также автор двух книг, достаточно громко заявивших о себе на Западе. Академические исследования Адама фокусируются на суждениях, сделанных людьми и принятии решений, а также социальной психологии. Его работы часто печатаются в профильных изданиях, появляются на телевидении и радио. Колонки Адама неоднократно появлялись в New York Times, New Yorker, The Washington Post.

Его книга «Нездоланні: Про технології, які призводять до звикання, і про бізнес, який тримає на гачку» вышла в свет в издательстве Book Chef.

Предлагаем вам 13 цитат из книги Адама Альтера

1. Проблема не в тому, що людям бракує сили волі, а в тому, що «є тисяча людей по той бік екрану, завдання яких – зруйнувати твій самоконтроль».
2. Підприємці визнають: інструменти, які вони рекламують, нездоланні – вони затягують усіх без винятку користувачів. Не існує чіткого розмежування між залежними й іншими людьми. Ми всі – продукт або результат наших залежностей.
3. Із погляду моралі, технологія не є хорошою чи поганою, доки нею не заволодіють корпорації, які змоделюють її для масового застосування.
4. Більшість людей використовують свій телефон у середньому від однієї до чотирьох годин на добу. І такий показник – не найвищий. Тоді як щодня ми повинні витрачати на це менше години, 88 відсотків осіб, за якими спостерігали, не дотримуються таких рекомендацій. Вони користуються телефоном близько чверті свого активного часу – значно більше, ніж витрачають на будь-які інші справи, окрім сну. Щомісяця ми граємо більше сотні годин на перевірку електронної пошти, листування, ігри, серфінг по інтернету, читання статей, перевірку банківського рахунку та інше. Якщо за вимір брати все життя, то на це витрачається майже 11 років. Люди у середньому тричі на годину беруть телефон до рук. Ця проблема надвикористання настільки поширена, що дослідники впровадили термін «номофобія», який трактується як страх перебування без телефону (абревіатура від «no mobile phobia»).
5. Люди потрапляють під вплив того чи іншого чинника не через те, що вони слабші, ніж неодержимі; залежними стають морально пригнічені, тоді як люди з позитивним ставленням до життя — убезпечені від одержимості.
6. Багато розробників ігор знають, що ефективною приманкою є саме успіх новачка.
7. Один із факторів, що залучають людей до онлайн-рольових ігор, є складний цикл винагородження, що спрацьовує як приманка. На початку гри нагороди отримати дуже легко, і що важливо – з незначними інтервалами. Ви за 2-3 спроби вбиваєте істоту або проходите цілий рівень за 5-10 хвилин. І всього за кілька спроб набуваєте майстерності у грі. Але в цю мить інтервали між винагородами значно зростають. Невдовзі вам для проходження рівня знадобиться 5, а потім 20 годин ігрового часу. Гра дає вам миттєве задоволення на початку й поступово нівелює це відчуття.
8. «Тетріс» – гра з надзвичайно могутньою антимотивацією, адже все, що збудовано ідеально, ти ніколи не бачиш, затримуються на екрані лише неякісні споруди. І тебе переслідує бажання скласти цеглинки докупи, – говорить Олексій Пажитнов, автор гри. – Перед очима – лише потворні помилки. І це змушує їх постійно виправляти. Отже, ви починаєте знову, і намагаєтесь добудувати іншу лінію, з плином часу гра пришвидшується, і ваші пальці змушені просто-таки літати по кнопках керування».
9. Професори з маркетингу Дражен Прелець і Дункан Сіместер довели, що люди сплачуватимуть удвічі більше за один і той самий товар, якщо оплачуватимуть його за допомогою кредитної картки, а не готівкою.
10. Діти особливо схильні до залежності,  оскільки у них, на відміну від дорослих, дуже слабкий рівень самоконтролю, який дає змогу уникнути звикання.
11. Технології впливають на деякі з основних розумових функцій, які колись були універсальними. Діти 90-х пам’ятали десятки телефонних номерів, вони взаємодіяли один з одним, а не з пристроями, і вигадували собі заняття і розваги, а не споживали вже готові у вигляді додатка за 99 центів.
12. «Вакцинація проти труднощів» – це процес, за допомогою якого наш мозок складає головоломку, намагаючись запам’ятати номер телефону або вирішити, чим зайнятися недільного ранку. Він убезпечує нас від майбутніх психічних навантажень так само, як вакцинація оберігає від хвороб. Є докази того, що незначні психічні розлади іноді нам на користь. Молоді люди набагато краще справляються з розумовими завданнями, коли ступінь їх складності поступово зростає. Спортсмени підліткового віку також показують гарні результати у разі вищих вимог тренера і більших навантажень на тренуваннях. Ці перешкоди дуже потрібні. Позбавивши наших дітей певних навантажень, давши їм до рук пристрій, із яким усе значно простіше, ми поставимо під загрозу їхню здатність долати труднощі.
13. Один відеоролик у YouTube показує, що сучасні діти не знають, як користуватися газетами. Одне із цих відео переглянули понад 5 мільйонів разів: однорічна дівчинка уміло проводить пальчиком по екрану iPad. Вона переходить від одного діалогового вікна для іншого і весело сміється, коли пристрій реагує на її дії. Функція сенсорного екрана була для неї настільки ж природною, як дихання чи споживання їжі. Коли ж їй дали газету, то вона так само водила по ній пальчиком, але вигляд мала щораз більше розчарований, коли інертні світлини, котрі вона бачила, не перетворювалися на нові від її дотику. Вона – одна з перших, хто так сприймає світ: вірить у те, що здатна управляти візуальним середовищем, а також подолати сталість будь-чого лише одним дотиком пальців. Відео мало влучну назву «Газета – це iPad, який не працює». У коментарях до нього запитували: «Чи можете ви пояснити, чому дали однорічній дівчинці iPad?»

Купить книгу в Yakaboo

О книге «Нездоланні: Про технології, які призводять до звикання, і про бізнес, який тримає на гачку» все сказано названием – вы можете не осознавать этого, но поздравляю – вы зависимы! Будь то неизбежна тяга к собственному смартфону, серфинг в сети интернете, онлайн шопинг или видеоигры – то, что кажется вполне невинным, на самом деле крепко держит вас на крючке.

Читая, я понимала, что это точно про меня – я абсолютно зависима от Instagram. Бездумно и бесцельно могу часами залипать в экран смартфона, листая даже не фото друзей, а рекомендованные сообщения (то есть фото людей, которых я не знаю). Что за магия?

На самом деле – никакой. Просто авторы этого приложения понимают, что «зацепит» пользователя, не даст ему выйти из программы. На самом деле, все довольно обобщенно и просто, и это касается всех подобных приложений. Дайте людям возможность показать себя, пообщаться с другими, получить оценку себя и своих фото, – и они ваши.

В случае с видеоиграми все тоже довольно примитивно – обычно первые раунды каждой игрушки простые, возможно даже, они обеспечивают героя деньгами и другими виртуальными благами. Однако с каждым новым открытым достижением проходить уровни становится все труднее, а возможность потерять героя, соответственно, все реальнее и все больше пугает игрока. Очень метко на помощь может прийти «прокачка» вашего виртуального героя – конечно, за деньги. Вполне реальные ВАШИ деньги. И вот здесь мы видим зависимость во всей красе, ведь миллионы людей во всем мире не просто зависимы, а уже лечатся от игромании!

Залежна поведінка відома людству давно, але протягом останнього десятиліття вона набула значної поширеності, і її важко здолати. Нові звички не полягають у вживанні хімічних речовин. Хоча у ваш організм безпосередньо нічого не вводять, проте його реакція дуже схожа на реакцію наркомана, оскільки розробники все добре придумали. Деякі впливи, приміром, азартні ігри, є застарілими, інші, зокрема, використання смартфонів, – порівняно новими. Та сьогодні протистояти їм значно важче.

Ну и пусть, скажете вы. И я работаю на смартфоне! (Кстати, проверка почтового ящика – тоже довольно распространенная зависимость). Но главным является даже не наше привыкание к телефонам, а то, как их используют дети. Строя социальные связи через экраны гаджетов, они, как это ни страшно, теряют способность к эмпатии, не чувствуют собеседника (ведь через экран не видно эмоций).

Показательным стал проведенный над группой детей эксперимент – их забрали в лагерь на неделю, конечно, без телефонов и планшетов. В начале недели детям давали задания распознать эмоции человека, выступала перед ними. Стоит ли говорить, что большинство ответов были неверными? Дети просто не знали, как выглядит та или иная эмоция и элементарно путались в них, а перспектива говорить с другими детьми и смотреть им в глаза заставляла чувствовать себя неуютно. Однако в конце недели в лагере дети снова называли эмоции и на этот раз результаты были лучше на 33%.

Не убедили? Попробую еще. В возрасте 2-4 лет дети очень склонны к изучению языков. Что же в основном происходит в это время? Родители дают ребенку гаджет, чтобы отвлечь его/заставить помолчать/дать поработать родителям. В результате, согласно Альтеру, мы с детства приучаем наших детей к тому, что у них руках – устройство для счета/писания/чтения/просмотра. Зачем развиваться? Из детей, которые не привыкли решать проблемы и думать самостоятельно, вырастают взрослые, у которых на месте мозга – огурцы. Не свежие. Маринованные. Оно вам надо?

Розробники товарів, які спричиняють залежність, стали набагато досвідченішими. Вони вивчили наші слабкості і знають, як залучити нас до постійного користування їхнім продуктом. Вони буквально підкидають привабливу наживку, яку, здається, от-от дістанеш, та насправді вона лише віддаляється. Чергова новинка чекає за рогом: купуючи одну одиницю – другу отримуєш у подарунок.

Не менее угрожающими являются устройства, вроде направленные на укрепление здоровья их владельца. Но и здесь не так все просто, ведь со временем использования устройства все меньше будет нести вам позитивный сигнал типа «Занимайся и улучшай здоровье!». Нет, одержимые манией и привычкой, мы будем думать не о состоянии здоровья, а о том, что нам необходимо выполнить определенное количество действий/ступить шагов/пробежать километров, чтобы гаджет был доволен.

Підрахунок кроків і калорій не допомагає схуднути, а робить людину заклопотанішою. Ми перестаємо інтуїтивно відчувати індивідуальну потребу у фізичній активності і їжі. Навіть якщо ми втомилися і відчуваємо, що слід відпочити, ми продовжуватимемо ходити або бігати до досягнення заздалегідь встановленої кількості кілометрів або кроків.

Почему? Думаю, главным образом потому, потому что человек по природе своей азартен. Смогу ли я? Достигну ли? А что будет, если да?..

Одним из самых интересных экспериментов, приведенных в этой книге (как вы поняли, их здесь множество и то очень интересных), стал опыт, проведенный психологом Майклом Зейлером над белыми голубями породы карно, которых разводили в лаборатории. Каждый из голодных голубей настойчиво бил клювом по кнопке, надеясь, что откроет сосуд с кормом. Эксперимент разбили на две серии – во время первой кнопка была запрограммирована так, что голуби могли получать пищу каждый раз, как клевали по ней; во время второй – еда доставалась только в определенное время. Иногда кнопка даже загоралась, но корма не было.

Адам признается, что сначала считал последовательный график (то есть первую серию эксперимента Зейлера) эффективным. Логично: не получая корм, мотивация голубя клевать продолжает снижаться. Однако, как настоящие азартные игроки, голуби били по кнопке лихорадочно, когда еду получали в результате всего 50-70% ударов клювом. Когда же кнопку настроили так, чтобы еда выпадала через каждые десять ударов, голуби разочаровались и перестали обращать на нее внимание ? Абсурдно, но факт: мозг как голубей, так и людей выделяет больше дофамина тогда, когда вознаграждение является неожиданной, чем когда оно предсказуемо.

То же касается не только игр, но и социальных сетей:

Отметка «лайк» чрезвычайно изменила психологию использования Facebook. Все начиналось как пассивный способ отследить жизни своих друзей и знакомых. Но позже это приобрело глубоко интерактивный смысл. Пользователи чувствовали азарт каждый раз, когда делились своими фото, веб-ссылками или обновляли статус. Пост без предпочтений особо не разочаровывал, но все же это было своеобразное публичное осуждение: или у вас не было достаточно онлайн-друзей, или, что еще хуже, ваши интернет-друзья не были поражены публикациями. Как и в случае с голубями из лаборатории Зейлера, потребность в обратной связи возрастает, если ее появление не является гарантированной.

Все еще считаете, что «зависимость» – это не про вас? А как насчет небольшого теста напоследок? Ответьте на вопросы, используя шкалу, где:

0 – никогда; 1 – редко; 2 – иногда; 3 – не очень часто; 4 – обычно; 5 – всегда.

• Как часто вы осознаете, что потратили на работу в интернете больше времени, чем планировали?
• Как часто окружающие жалуются, что вы тратите очень много времени на пребывание в режиме онлайн?
• Как часто вы проверяете электронную почту, прежде чем взяться за выполнение чего-то важного, что вам нужно сделать?
• Как часто вы недосыпаете из-за ночных интернет-переписок?
• Как часто вы говорите себе «еще несколько минут онлайн»?

Если ваш результат 7 или меньше, у вас нет признаков интернет-зависимости. Оценка в 8-12 баллов свидетельствует о легкой степени зависимости от интернета – возможно, иногда вы и проводите много времени онлайн, но обычно у вас все под контролем. 13-20 баллов – признак умеренной интернет-зависимости, то есть ваши отношения с интернетом вызывают «случайные или временные проблемы». Результат 21-25 свидетельствует о выраженной зависимость от интернета и означает, что из-за этого в вашей жизни возникают «серьезные проблемы».

Что же делать с этой непреодолимой зависимости от технологий?

• будьте рассудительны и четко разграничивайте время, которое проводите с гаджетами (например, постановите себе не проверять почту после 18 часов вечера);
• не пользуйтесь смартфоном перед сном, ведь, даже не почувствовав этого, сон вы себе ухудшите;
• вообще отложите телефон подальше, не спите с ним рядом, ведь из-за этого сон будет прерывистым и беспокойным.

И одно из самых главных правил – следите, какое количество времени, проводят за гаджетами ваши дети. Помните, что люди, занятые в сфере технологий, свято следуют правилу наркодилеров: «Тем, что продаешь – не злоупотребляй!», а Стив Джобс, например, не позволял своим детям пользоваться iPad.

Кстати, рекомендую не только прочитать книгу Адама Альтера, но и посмотреть его выступление – очень интересно и убедительно, как по мне.

Рассудительности вам в использовании современных технологий и больше реального общения в жизни ?

Похожие книги: Браен Меркант «Девайс №1: Таємна історія iPhone»; Эрик Шмидт, Джаред Коен «Новый цифровой мир. Как технологии меняют жизнь людей, модели бизнеса и понятие государств»; Ася Казанцева «Хто б міг подумати! Як мозок змушує нас робити дурниці»

Читать: Что-то новенькое. 90 книжных новинок ноября от украинских издательств

Купить книгу в Yakaboo