«Несподівана радість самотності»: як перестати чути «годинник, який цокає»

Я могла познайомитись із творчістю Кетрін Ґрей ще два роки тому, якби в інстаграмній книгарні в Порто схопила її книжку Unexpected Joy of Being Sober, яка зручно розмістилась на поличці серед книжок про вина Португалії та гастрономічні мандрівки цією країною (але вибрала книжку про лінь). Це я до того, що Кетрін Ґрей вміє писати про залежності. І ця книжка про ще одну з них.

Залежність від суспільної думки

Тиск нешлюбності відчуває кожна самотня людина, адже нам з дитинства втовкмачують, що щасливими можна бути тільки в парі з купою діточок, власним будинком… а далі йде перелік того, що належить мати залежно від соціального статусу. В когось авто, в когось щорічні відпустки на Мальдівах… 

Дістається самітникам обох статей, але жінкам більше. Самотній? Бідолашка, заслуговує на співчуття. Самотня? Їй не вгодиш, принца чекає, а сама вже «не першої свіжості». Не знаю, як ви, але для своєї бабці я була старою дівою вже у 17. А тепер на дні народження вона вже навіть не бажає мені вийти заміж, а самореалізації. Не знаю, чи вона забила, чи попустилась, але дихати стало якось легше. 

«Прагнення зрівняти одинаків і пари в статусі піде на користь нам усім. Через поширене несприйняття самотності як статусу і стигму бідолахи-невдахи, яка прилипла до цього статусу, люди йдуть на компроміс і живуть у стосунках, яких насправді не хочуть»

Кетрін Ґрей, «Несподівана радість самотності»

Тому що рівень щастя не залежить від сімейного статусу. Так багато заміжніх та одружених нещасливі, так багато самотніх щасливі… Та й народжувати можна і добряче за сорок, якщо хочеш і готова. Тож не дослуховуйтесь до цього годинника. Справді. 

Залежність від кохання

У цій книжці багато особистого досвіду. Так, ми познайомимось із багатьма кавалерами авторки. Вона ніколи не дозволяла собі надовго залишатись самотньою, адже самотність це ніби невдача. І якщо не вийшло в коханні, напевно, не вийде ні в чому. Пошуки нового партнера відбувались мало не в паніці, а те, що Кетрін ще любила чаркувати, допомагало вибирати їй не тих чоловіків. Розірвавши одні стосунки, вона ракетою мчала в інші.

«Пошуки партнера для любощів закладено в нашу підсвідомість, як і пошуки води, коли долає спрага, або їжі, коли ми зголодніли. Це біологічний інстинкт: робити свої маленькі копії, віддавати або приймати. Це настійна потреба, яку ми не в змозі вимкнути»

Кетрін Ґрей, «Несподівана радість самотності»

Але часи добряче змінились. Нам вже не потрібні десятки дітей (бо більшість не доживе до дорослого віку через житлові умови та брак медичного забезпечення), щоб обробляти поля та глядіти худобу. Заміжжя вже не є необхідною умовою для виживання жінки. Та це не заважає бабусі вважати вас старою дівою. Що ж, дозвольте їй, вона дитина зовсім іншого покоління, і вже ніколи не позбудеться цих стереотипів, але краще скоротіть спілкування. 

Ви — норм, якщо вам норм

Хоч може здатись, що «Несподівана радість самотності» пропагує безпар’я (я щойно вигадала це слово, не шукайте його у словнику), це не так. Вона виступає за щастя читача і не важливо, в парі чи ні, аби було комфортно і по-справжньому кайфово. Я б звела її меседж до тези: «Якщо ви знайшли кохання всього життя, ми за вас порадіємо. Якщо вам добре у самотньому статусі, ми за вас порадіємо. Ми не радітимемо тільки тоді, коли вам недобре».

«На мою думку, жінки, які прагнуть шлюбу, і чоловіки, які його уникають, — це переважно соціальний конструкт. Маленьким дівчаткам дають гратися ляльковими кухнями та вдягають у рожеве, а хлопчикам дарують іграшкові трактори й синій одяг. І так суспільство нас формує змалечку. Будує нас із рожевих або із синіх кубиків. І тому ми часто перетворюємося на ходячі підтвердження банальних кліше»

Кетрін Ґрей

Насамперед, ця книжка для тих, кому не надто комфортно у житті. Що ж, вона б мала дати вам, якщо не крила, то спокійне усвідомлення того, що все може бути добре навіть так, як є. Такий собі самотній дзен, який заглушить цокання годинника заспокійливим шумом дощу або іншими релаксовими звуками природи. Поки живі, ніколи не пізно.

Крім того, раджу прочитати її тим, хто перебуває у стосунках, але дозволяє собі втручання у справи самотніх друзів-родичів. От справді, усвідомте, що ваші переживання не просто не працюють, а ще й добряче дратують. Родичі вас ще стерплять (вибору особливого не маю), а друг був і нема друга, тому що ваша поведінка не сприяє. Mind your own business, як кажуть на батьківщині авторки.

Скільки книжок не написано

Та й скільки потуг втрачено через те, що у якісь моменти ми були не з тими людьми, витрачали свій час на пошуки та стосунки, аби лиш не бути самотніми, бо кому ж потрібний суспільний осуд та ярлик «залежалого товару». Це не зовсім те, що хоче вкласти в голови Кетрін Ґрей, але саме такий висновок з’явився у мене після читання. Скільки енергії можна було б зберегти та скерувати на щось корисне, зупинивши важку розумову працю над запитанням «Що ж у мені не так, що кохання оминає? Чому в мене не складається в стосунках?». 

Скільки геніальних жінок минулих часів загубились серед домашньої праці та пелюшок, бо це тоді вижити можна було тільки так. Скільки книжок не написано, скільки відкриттів не зроблено… Але ми тут не для того, щоб шкодувати про те, що не сталось. 

Це те, що ми ніколи не підрахуємо, але зараз у нас куди більше можливостей для самореалізації. Ні, це не те страшне слово, яким бабця замінює заміжжя, а те, чого ми всі прагнемо, вершина піраміди потреб. А бути на вершині — це завжди окриляє.

Кому варто читати

Самотнім різних статей, які прагнуть, щоб від них відчепились. Сімейним різних статей, які не можуть відчепитись від знайомих самотніх різних статей.

Кому не варто читати

Щасливим у стосункам людям. Навіщо воно вам взагалі?

Схожі книжки

«Гірка правда про стосунки» Ніла Штрауса, Алекс Корб «У пастці депресії», яку тут неодноразово згадують. А також зверніть увагу на книжки Томаса Еріксона «В оточенні ідіотів» і «В оточенні психопатів» (особливо на останню: в ній багато про нездорові стосунки у парі та індикатори того, що потрібно тікати).

Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20

Добавить комментарий