Цього тижня у видавництві #книголав вийшов друком незвичний нон-фікшн. Не про бізнес, мотивацію чи тайм-менеджмент, а про… страх. Точніше, про його природу, вплив на людське життя та навіть про всю ту користь, яку можна з нього отримати. Саме про це розповідає фасилітаторка та екстремальна лижниця Крістен Улмер у книжці «Не бійтесь боятися. Як знайти спільну мову з власним страхом». Краще за авторку ми не розкажемо, як саме потоваришувати зі страхами, але точно пояснимо навіщо.
Страх – це базова людська емоція
«Ви розумієте, що всі ми народжуємося зі Страхом — так само, як ми народжуємося з ногами, руками, диханням і серцебиттям. Це природний перебіг речей; ми будемо відчувати цей дискомфорт завжди, впродовж усього життя. Чому ж тоді ці слова звучать так знайомо: «Ми мусимо долати Страх. Боротися з ним! Позбуватися його. Не дозволяти Страху зупинити нас! Не давати Страху стати сильнішим за нас»? Уявіть, що ви говорите: «Не дозволяй диханню тебе зупинити! Не дозволяй диханню стати сильнішим за тебе!»
Можливо, Страх — це не те, що треба долати, стримувати або раціоналізувати? Страх можна просто відчувати, як ми відчуваємо кохання, сум чи радість. Не більше й не менше».
Ваш страх – це частина вас самих
«На світі живуть 7,5 мільярдів людей, і всі вони хочуть одного. Свіжого повітря й сонячного світла, звісно, а ще — щоб їх бачили, чули, любили, розуміли та щоб на них зважали. Усі, насправді, хочуть поваги від суспільства.
Того самого хоче Страх. Саме тому, коли хтось проголошує «люби себе», я сподіваюся, що вони мають на увазі «люби все в собі», правда ж? Бо не можна любити все в собі, крім Страху. Це ніби сказати: «Я люблю всього себе, окрім очей. Якби я тільки міг позбутися очей, я б нарешті полюбив себе і став собою». Або: «Я люблю весь світ, крім алігаторів. Світ був чи чудовим місцем, якби не ця хиба природи — алігатори». Чи має це сенс?»
Зі страху починається дія
«Щоб уникнути Страху, ми втікаємо від усього, що потенційно може його спричинити. Ось кілька прикладів: ви не кажете ані слова колезі, який вкрав вашу ідею. Ви не стаєте на ваги. Чи пробігаєте 15 кілометрів на день, аби витіснений Страх не зміг вас наздогнати. Щоб не ставати вразливими, ви відмовляєтеся від стосунків. Щоб не відчувати самотності, ви постійно подорожуєте. Щоб нічого не змінювати, ви залишаєтеся на поганій роботі або в невдалих стосунках. Щоб уникнути розчарування в собі та своїх здібностях, ви утримуєтеся від втілення в життя своїх талантів — якщо ви не спробуєте, то ніколи не зазнаєте поразки. Я можу продовжувати цей список безкінечно. Усе це робиться задля того, щоб втекти від Страху».
На битву зі страхом більше немає часу
«Зараз за двадцять чотири години відбувається більше, ніж колись — за двадцять чотири роки. Музика стала гучніша, кольори — яскравіші, дні — такі наповнені, що от-от луснуть.
Рахунки, робота, приготування їжі, діти, банківські операції, податки, дорожній рух, прання, біль, дискомфорт, хвороби та п’ятсот електронних листів щодня. Додайте до цього те, що ваше основне джерело енергії — ГМО у фритюрі під майонезом. Чи можна так жити? Чи залишається у вас енергія для того, щоб уникати, ігнорувати й боротися з будь-чим негативним, насамперед зі Страхом?
Слово «виживання» двічі за місяць з’являлося на обкладинці журналу Time, тож я гадаю, що відповідь — ні».
Енергії на це теж немає
«Стримування Страху — це війна, в якій неможливо перемогти і яка поглинає всі ваші ресурси. Стримуючи або намагаючись подолати Страх, ви боретеся з самою течією вашого життя. Ви намагаєтеся плисти проти неї. Ви все пливете і пливете, доки повністю не втрачаєте сили. Якщо ви гаєте стільки енергії на те, щоб утримувати «погані» голоси в підвалі, згодом у вас не залишиться сил ні на що інше».
Стримування страху впливає на самооцінку
«Якщо ви погано ставитесь до самих себе, стримуючи Страх, ви врешті-решт почнете погано ставитись до світу й інших істот і навіть кривдити їх. Ось який це може мати вигляд:
— Ваша самооцінка та її коливання прив’язані до того, чи вдається вам контролювати Страх.
— Якщо ви його контролюєте — ви собі подобаєтесь. Якщо ні — ви собі не подобаєтесь.
— Змога контролювати Страх — річ мінлива, тому поразка неминуча.
— Коли ви зазнаєте цієї неминучої поразки, слова «мені страшно» перетворяться на «я нічого не вартий, я невдаха».
— За цим іде «Я мушу бути вищим за це». Тут шляхи розходяться. «Я мушу бути вищим за це» може або доставити вас до бажаного пункту призначення, або розчавити, як поїзд».
Спроба контролювати страх шкодить не лише ментальному, але й фізичному здоров’ю
«Коли десь всередині нас накопичується дедалі більше пригніченої енергії Страху, інші частини тіла вмикають компенсацію, як це завжди відбувається у заблокованих системах. Це схоже на заблоковану судину — інші системи мусять працювати додатково. У випадку із заблокованими емоціями або затором у Потоці дихання стає поверховим, м’язи напружуються або ви ціпенієте. Врешті-решт виділяється адреналін, призначений для того, щоб позбутися затору. Всередині вас зростає відчуття, що вам негайно треба вибиратися звідси — тікай! Або ви хочете битися, але стримуєтеся, і напруга всередині вас і далі зростає, доки тіло й центральна нервова система більше не можуть упоратися з тиском — і все це водночас вибухає та проривається у вашу систему».
Страх справді неможливо зупинити
«Якщо ви стиснете повітряну кульку, вона лусне. Якщо ви закупорите активний вулкан, лава прорветься крізь тріщини. Якщо ви образите кота, він надзюрить вам на подушку. Ображений Страх також рано чи пізно вам помститься».
Страх здатен змінити наше життя
«Для того щоб змінитись або втілити в життя нові моделі поведінки чи способи життя, вам треба вийти з зони комфорту, а це дуже страшно. І всі ми знаємо, як ви реагуєте на Страх. Почати робити щось нове, рівноцінне визнанню, що раніше ви все робили неправильно. Що ваше життя було якимось не таким. Кому це треба? Цікаво, але це визнання — ознака високого інтелекту. «Дурень вважає себе мудрецем, — писав Шекспір, — а мудрець знає, що він — дурень».
Страх здатен принести… спокій
«Ми всі прагнемо любові, співчуття і миру в усьому світі, але все це здається нам вельми недосяжним. Ми розуміємо, що дісталися переломного моменту в особистісній та загальнолюдській еволюції і що для того, щоб просуватися далі, нам треба позбутися… чогось. Але чого? На мою думку, нашої звички уникати Страх. Бо продовжуючи робити це, ми й далі варимося у власному соку, переливаючись через вінця. І коли ви сидите у цьому вариві, це — криза. А в кризовому стані ви не можете закохуватися чи співчувати іншим. Коли в тебе горить чуприна, віршів не напишеш. Коли ви ведете війну з самими собою (а знайте: її неможливо виграти), проблеми світової спільноти — останнє, що вас цікавитиме».
25 thoughts on “10 причин подружитися зі своїми страхами разом з книжкою «Не бійтесь боятися» екстремалки Крістен Улмер”