«В Полтаві народився і мамою Венеру звав». Івану Котляревському – 250

Так повелося серед читачів – судити про письменників за творами і ключовими персонажами, ними створеними. Саме тому Тарас Шевченко для більшості непосвячених залишається дідуганом з вусами, а про Панаса Мирного важко згадати не позіхнувши. Нашому героєві пощастило куди більше, бо рядки «Еней був парубок моторний / І хлопець хоть куди козак», які знає, без сумнівів, кожен українець, незалежно від віку й рівня освіти, промовляють і за себе, і за свого творця. Адже не могла ж нудна людина написати твір про бійки, їжу, пиття і гуляння. І це справді так. Життя Івана Котляревського багато в чому було схоже на Енеєве – веселе і бурхливе. 9 вересня відзначають 250-й День народження людини, яка була батьком троянських козаків і Наталки Полтавки, дворянином, старшим офіцером, театральним директором, членом масонської ложі та вічним холостяком. Він має що нам розповісти.

«На обличчі були помітні сліди віспи, незважаючи на це, воно було приємне, енергійне; волосся чорне як смола, зуби білі, ніс римський; моложавість надовго збереглася у ньому, майже до похилих літ; на зріст був високий, ставний, погляд живий, проникливий, усмішка не сходила йому з уст. Звичайний одяг позначався простотою: чорний сюртук, іноді фрак, майже завжди біла краватка, а в урочисті дні одягав він армійський мундир, брюки з червоними лампасами і трикутний з чорним султаном капелюх», – таким бачили Івана Котляревського його сучасники і таким його бачимо ми на небагатьох портретах, які збереглися.

Котляревський мав духовну освіту. Спершу вчився у дяка, а тоді – в духовній семінарії. Священиком не став, проте роки навчання використав на повну: вивчив латину, французьку (пізніше – польську), познайомився з Миколою Гнєдичем, перекладачем «Іліади», та прочитав доленосну Вергілієву «Енеїду», яку потім переклав розмовною українською на свій кшталт. Учителювання, яким Котляревський зайнявся після семінарії, не принесло йому втіхи. Він закохався у свою ученицю Марію, доньку багатого поміщика, яка була вже заручена. Нещасливе кохання розбило йому серце, а більше про жінок у житті Котляревського невідомо нічого. Імовірно, Марія була першим та останнім коханням письменника…

Поему «Енеїда» Іван Котляревський почав писати під час служби на російсько-турецькій війні. Перші три частини поеми без відома автора надрукував поміщик Максим Парпура, що дуже розгнівало Котляревського. Текст був адаптований для російськомовного читача, у книжці було вміщено пояснення деяких українських слів. Друге доповнене видання «Енеїди» теж вийшло таємно від автора, у виданні третього варіанту письменник брав активну участь, а найповніша версія «Енеїди» вийшла друком вже після смерті Івана Котляревського.

Два інші славнозвісні твори – драми «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» – були написані для Полтавського вільного театру, коли його очолював Котляревський. Театр якнайкраще підходив для творчого самовираження письменника. Хоч актором він не був, проте артистичні здібності мав. Проявляв він їх у своєрідний спосіб: за чаркою з друзями зачитував уривки з «Енеїди», викликаючи в товариства захват і нестримний регіт (щось подібне через більш ніж 2 століття відбувалося із «Гамлетом» Подерв’янського). Іван Котляревський узагалі був людиною компанійською і любив входити до різних спільнот, зокрема, був членом масонської ложі «Любов до істини», яка, щоправда, проіснувала не більше року.

Цікаво, що 1769-го народився не тільки Іван Котляревський, а й Наполеон Бонапарт, який свого часу мав честь познайомитися з поемою «Енеїда» особисто. Навряд він читав її, адже українською не володів, проте один примірник забрав із собою у Францію.

Їжа

Жоден твір української літератури не має такого гастрономічного шлейфа, як «Енеїда». Це й не дивно, адже у поемі перелічено більше сотні різноманітних страв української кухні ХVIII століття! Це все неймовірне багатство дослідив Віталій Закладний і другий том своєї кулінарної розвідки «Як предки нашії жили» присвятив рецептам страв із «Енеїди». Цінність цієї праці полягає в тому, що автор знайшов рецепти уже забутих страв, а також тих, які 200 років тому наші предки готували зовсім інакше, ніж ми сьогодні.

З 2018 року на UA:Перший виходить кулінарне шоу «ЕнеЇда» з шеф-кухарем Євгеном Клопотенком. Він запрошує до себе в студію літературознавців або письменників, що розповідають цікавинки з біографії певного письменника або письменниці, а ведучий має вгадати, про кого йдеться. Також упродовж програми він із гостем готує страву, яка так чи інакше пов’язана з цим письменником. Зокрема, у першому випуску кулінарного шоу літературний критик Євгеній Стасіневич розповів про Івана Котляревського і з ведучим приготував полтавський борщ.

Міський простір

У Києві є аж два кафе, пов’язані з «Енеїдою». «Еней» на вулиці Банковій, 2  має давню історію. У цій кав’ярні, прикрашеній розписами Анатолія Базилевича (нагадаю – легендарного ілюстратора «Енеїди», роботи якого ви точно бачили в книжках), кавували ще Максим Рильський та Григір Тютюнник. На початку двотисячних, на превеликий жаль усіх поціновувачів літератури, цей заклад закрили, проте цього року історична справедливість відновилася і кав’ярня «Еней» знову запрацювала.

Поп-ап кафе «Еней» у Національному художньому музеї України відкрилося 2017 року завдяки ресторатору Дмитру Борисову. Це відбулося одночасно з відкриттям в Національному художньому музеї виставки, присвяченої історії «Енеїди». Кураторами були Павло Гудімов, Поліна Ліміна, Данило Нікітін та Діана Клочко, які зібрали в одному залі різні візуальні інтерпретації «Енеїди» з українських музеїв і приватних колекцій, щоб показати різноплановість цього твору й актуалізувати сенси, які з’являлися на різних етапах його рецепції в українській культурі.

У межах «Проекту “Енеїда”» в Києві було запущено арт-потяг, який два місяці курсував синьою гілкою метро. Вагон поїзда був наповнений уривками з поеми Котляревського, зображеннями, які мали стосунок до твору (фото з вистав, ілюстрації до книжкових видань), а також інформаційними постерами. Тож кожен, хто їхав на роботу в годину пік, міг отримати від дороги хоча б мінімальне задоволення і культурно збагатитися.

Ще більше, ніж у київський, образ Івана Котляревського інтегрувався у полтавський міський простір. На бульварі Котляревського в Полтаві вже більше ста років височіє бронзовий пам’ятник письменнику. Цікавою є історія його створення. Міська інтелігенція прагнула вшанувати свого видатного земляка і приурочити встановлення пам’ятника до сторіччя першої публікації «Енеїди». Кілька років тривали дискусії з владою, а кошти на встановлення пам’ятника збирали не лише всією Полтавою, а й цілою Україною. Зібрали 14 тис. карбованців. Встановлення пам’ятника в 1903 році було великою національною подією, на яку зібралася інтелігенція з усієї України.
Біографи Котляревського згадують, що в тодішній готель поселитися було неможливо – так багато людей з’їхалося до Полтави. Серед них були Сергій Єфремов, Леся Українка з родиною, Микола Лисенко, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник та інші. На пам’ятнику зображено три сцени – з «Енеїди», «Наталки Полтавки» та «Москаля-чарівника». 2008 року горельєф з «Наталки Полтавки» вирізали й викрали, тому довелося замінити його копією. Але минулого року оригінальну бронзову частину пам’ятника чи не випадково знайшли, і тепер пам’ятник має такий вигляд, як задумали його творці – Леонід Позен, Олександр Шершов та Петро Певний.

Бронзовий барельєф Енея з 2017 року прикрашає полтавський ЦУМ. Кошти на цю скульптуру збирали всім містом, а виконав її Михайло Колодко за ескізом Едуарда Кірича, який брав участь у створенні мультфільму «Енеїда» (1991) Володимира Дахна, що зрежисував також легендарний серіал «Козаки». 

Для скульптури було використано образ Енея саме з цього мультика. 

В інтерв’ю недавніх років художник Едуард Кірич згадує, з яким захватом працював над кожним ескізом до мультфільму.

Музика, візуальні медіа

Нового вигляду та звучання надав «Енеїді» проєкт «Безкінечна подорож, або Енеїда», творцями якого були Юрій Андрухович, Марк Токар, Віктор Новожилов та Оля Михайлюк. Півторагодинне відео з цікавим візуальним оформленням, де Юрій Андрухович читає уривки з «Енеїди», свої вірші та есеї під музичний супровід (у тому числі й бароковий), кожен охочий може знайти на YouTube.

Ім’я головного героя поеми Котляревського фігурує у назвах двох музичних гуртів. Наприкінці 60-х учні 9-го класу музичної школи: Тарас Петриненко, Руслан Горобець, Кирило Стеценко та інші, почали збиратися разом, щоб створювати кавери на українські та західні хіти, а за кілька років почали писати власну музику. Цей гурт перестав називатися «Еней» 1977 року, а згодом розпався. Проте з початку двотисячних надзвичайно популярною в Україні та Польщі стала польська рок-група «Enej», назва  якої теж інспірована твором Котляревського. Польські музиканти мають багато пісень українською і часто виступають разом із українськими гуртами.

Свіжу серію мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна», створеного за однойменною книгою, присвячено Дню народження Івана Котляревського. Усі таємниці письменника глядачам видає Еней.

Театр

Зіграти Наталку було за честь для кожної актриси. Цю роль, з-поміж інших, виконали легендарна Марія Заньковецька та Марія Садовська-Барілотті. Оперу Миколи Лисенка за драмою «Наталка Полтавка» ставлять, певно, в кожному оперному театрі України ще з 1889 року.  

Наталка Полтавка була створена Іваном Котляревським як збірний образ жінки XVIII століття. І якою ж вона була?

Ой я дiвчина Полтавка,
А зовуть мене Наталка:
Дівка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.

Окрім того, що Наталка – добра-чуйна-роботяща (ой, набачилися ми таких у класичній укрліт), вона була розумною, хитрою і трішки лукавою (навряд про таку жінку мріяв патріархальний чоловік). Саме цей жіночий образ взято за основу сучасної вистави «Наталка Полтавка.doc» режисерки Олени Лазовіч. Ця вистава – про пошук ідентичності сучасних українських жінок, які презентують різні соціальні і культурні зрізи. 

До «Енеїди» добралися не лише кінорежисери та мультиплікатори. Цьогоріч Максим Голенко поставив п’єсу Віталія Ченського «Енеїда-ХХІ», що стало спільною роботою Одеського музично-драматичного театру ім. Василька та «Дикого театру». Вистава має позначку «18+» (це й не дивно: ми ж читали епізоди з Дідоною). Ця інтерпретація Котляревського покликана вражати.

Сувеніри

Відомо, що Іван Котляревський був охочий до азартних ігор. Для тих, хто теж любить на дозвіллі зіграти партію-другу і насолодитися улюбленими колоритними персонажами, створено навіть сувенірні карти «Енеїда», які проілюструвала Олена Тарнавська, та ще окремо альбом її ілюстрацій.

До речі, виставку робіт цієї художниці, яка присвячені творчості Івана Котляревського, можна відвідати в межах проєкту «Хлопець хоч куди козак», приуроченому 250-річчю з Дня народження письменника. Також в межах цього проєкту, що реалізовується впродовж року в різних містах України, відбуваються перформанси за мотивами творів, презентації нового ілюстрованого видання, присвяченого творчості Котляревського, зустрічі з сучасними письменниками та інші активності. 

А тим, хто любить одягом заявляти про свої уподобання, можна носити футболку з Іваном Петровичем на тлі тризуба та світшот з Котляревським та Енеєм.

Література

«Енеїду» знають не лише за дотепним текстом, а й за візуальним оформленням її видань. Із книжки «Енеїда Базилевича», упорядниками якої є Павло Гудімов та Діана Клочко, можна дізнатися все-все про художника Анатолія Базилевича та історію ілюстрації поеми Котляревського, яка вийшла 1968-го року. Над ілюстрацією «Енеїди» Анатолій Базилевич працював близько десяти років, а по завершенню роботи отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР». Про життєві перипетії самого автора «Енеїди» (куди докладніше, ніж із майже дочитаної вами статті) можна довідатися з праці Тетяни Панасенко «Іван Котляревський».

І якщо ви всього Котляревського перечитали і вистави передивилися, зазирніть у його твіттер. Колись «письменник» був там активний, але зараз, на жаль, твітить рідко.

Наостанок: спасибі, діду, за Енеїду! І з Днем народження.

(Visited 350 times, 9 visits today)