«Історія світу в 10 1/2 розділах» Джуліана Барнса: жук-нелегал та інші дивовижні історії

Це перша книжка, яку я прочитала двічі поспіль – спочатку український переклад КСД, а потім російський «Азбуки». Друге прочитання відкрило в романі нові сенси, але переклад українською сподобався більше, якийсь він душевний.

Уявіть собі, що про Всесвітній потоп розповідає шашіль, який нелегально потрапив на ковчег. Це – свідок, який розповідає нам «всю страшну правду» про тодішні події. Чи замислювались ви колись, як саме відбирали «кожної тварі по парі», чим харчувався Ной під час плавання і як вирішувались побутові питання на ковчезі? Шашіль розповість усе без прикрас – як у плавання не взяли прекрасних тварин, що прийшли без пари, як плакали олені, приречені на загибель, і як дружина Ноя знищила пару саламандр, бо шукала прикраси в їхній голові. А ще Ной жер тварин, а після потопу став алкоголіком. Правда-правда, не може ж шашіль брехати! І це тільки перший розділ цієї особливої книжки, від якої я у справжньому захваті.

«Історія світу в 10 1/2 розділах» Джуліана Барнса була написана ще 1989 року, і не зрозуміло, куди дивились українські видавці, що надрукували її тільки 30 років потому – у 2019-му. Книжка абсолютно прекрасна – місцями надзвичайно смішна, місцями зворушлива, а ще дуже глибока (можна перечитувати і перечитувати).

Якщо ви очікуєте класичного роману з лінійним сюжетом, вам не сюди. Якщо любите постмодерністські експерименти і хочете, щоб книжка вас дивувала – одразу замовляйте Барнса (можна навіть не дочитувати цей відгук).

Це 10 зовсім різних історій (а насправді не 10, а ще більше), які поєднуються між собою маленькими, ледь помітними гачечками. То вже згаданий шашіль десь промайне, то Ноя раптом згадають, то корабель з’явиться на горизонті (не обов’язково ковчег, але ниточки тягнуться автоматично). В одному з розділів автор розповідає про пліт з пасажирами фрегата «Медуза», а в іншому цей пліт згадується ніби між іншим, побічно. Але коли помічаєш ці любовно розкидані по тексту деталі, мимоволі усміхаєшся. При цьому важко пояснити, чому це викликає таку реакцію.

Цікаво, що всі історії в романі максимально різнопланові. Після ковчега автор переносить нас у сучасність – до терористів, що захоплюють туристичний лайнер. На ньому опиняється історик, якому доводиться пояснити полоненим, за що їх зараз вб’ють. Потім перед нами ще раз виринає шашіль – жуків судять за те, що вони підточили церковний трон, через що священнослужитель впав і з’їхав з глузду. Аргументи сторони захисту та прокурорів такі переконливі і цікаві, що переживаєш за «підсудних» і з цікавістю очікуєш вироку.

Наступна історія – про жінку, яка їде з глузду (як священнослужитель в попередній частині!) на фоні Чорнобильської катастрофи, сідає в човен (привіт, ковчег?!) і пливе з двома котами по річці, уявляючи, що рятується. Ще в книзі буде про людину, яку проковтнув кит, євреїв, яких депортували на кораблі з Німеччини, але ніхто не хотів прийняти до себе, і ще кілька історій, кожна з яких прекрасна і легко читається.

«Половинчастий» розділ – той, який анонсується в назві книжки – це роздуми Барнса про кохання. Чесно кажучи, це єдиний розділ, який мені в цьому романі не сподобався. В перекладі українською я примушувала себе дочитувати, російську ж просто прогортала. В чому була задумка автора, коли він додавав в текст оцю «половинку» – для мене залишилось загадкою. Можливо, на це питання зможете відповісти ви.

Завершується все моїм найулюбленішим розділом – про концепцію раю як великого супермаркету, в якому можна отримати все, чого забажає душа. І це не тільки матеріальні бажання – можна захотіти великих результатів в спорті чи сексу з необмеженою кількістю людей. До чого такий рай призводить – спойлерити не буду, щоб не псувати задоволення.

Після (і під час) читання цієї книжки хочеться багато гуглити, читати відгуки критиків та шукати подвійне-потрійне дно у цього «ковчега». Цей роман хочеться радити усім, щоб було з ким обговорити прочитане і поділитись захватом. Словом, дуже добре, що КСД його переклало – у моїй бібліотеці «Історія світу в 10 1/2 розділах» тепер займає почесне місце – серед книжок, які хочеться знову і знову перечитувати.

Кому читати

Тим, хто любить літературні експерименти, хоч трошки пам’ятає біблійні притчі, а також тим, хто не забанений в гуглі і має почуття гумору. 

Схожі книги

«Ґалапаґос» Курта Воннегута

(Visited 271 times, 1 visits today)