Книжки, від яких з’являється апетит: художні описи смаколиків

Одне з завдань цьогорічного осіннього бінґо від Yakaboo — прочитати книжку, де багато описів смакоти. В цей час року, коли вечори такі темні та довгі, хочеться не лише читати, а й куштувати щось смачненьке. Хтось вміє це поєднувати без шкоди для фігури, а ми пропонуємо шукати смаколики не в холодильнику, а на сторінках книжок 🙂

Публікуємо добірку книжок, з яких можна дізнатися про нові страви та навіть вичитати конкретні рецепти.

Другий роман авторки, що завоював любов читачів і престижні премії, сповнений згадок найрізноманітніших страв (чого варті лише десерти!) і способів їх приготування. Адже його головною героїнею, від імені якої ведеться розповідь, є Стефа Чорненько, служниця. Вона готує їсти пані Аделі, з якою вони разом зростали, та її чоловікові — скульптору Петру. На щодень — улюблене, на гостини — щось оригінальне, а ще ж планується ціле застілля до дня народження Аделі! 

Трійця головних героїв мешкає в австрійському Станіславові (нинішньому Івано-Франківську) в 1900 році. Там вирує насичене культурне життя: концерти, бали, карнавали, виступи ілюзіоністів… Деякі розваги, може, дещо екзотичні, а от переживання героїв одвічні: любов та заздрість, дружба та ревнощі, взаємодопомога та пошук істини. Неймовірна увага до деталей та колориту часу, об’ємні персонажі, непередбачуваний фінал — ось лише три причини прочитати цей роман. І краще це зробити зараз, аби в січні піти в кіно на його екранізацію — фільм «Віддана» режисерки Христини Сиволап.

У романі шведського письменника Торґні Ліндґрена йдеться про пошук найсмачнішої пьольси — традиційної страви з м’яса, ліверу та овочів. А насправді — не лише її. Героїв твору Торґні Ліндґрен — продавця одягу та шкільного вчителя — доля зводить майже випадково, і так само спонтанно вони вирушають куштувати різні види пьольси по всій країні. Прикметно, що це відбувається наприкінці 1940-х років, коли в селах на півночі Швеції, особливо знаних своїми варіаціями м’ясної страви, вирувала епідемія туберкульозу. А отже наші гурмани свідомо наражалися на чималу небезпеку. 

Про пригоди персонажів розповідає оповідач — столітній журналіст, який нарешті зміг написати про бачене ще в молодості. У книжці чимало гумору, тому вона читається легко, хоча йдеться у ній насправді про серйозні речі. А після прочитання дуже хочеться спробувати цю славнозвісну пьольсу.

а виглядає пьольса так

Авторка відомих книжок про дівчинку Манюню в цьому романі розповідає про громаду маленького села на кордоні Вірменії та Азербайджану. Оповідь охоплює сто років із життя села, розташованого вдалині від цивілізації, яке, проте, пережило й воєнні дії, і голод. А тепер, у наш час, молодь поїхала, лишилася самі старі. Кожен з мешканців місцини у чомусь дивак, однак у кожного можна дечому повчитися. 

Наріне Абґарян занурює читача в особливу атмосферу своєї книжки багатьма деталями, і не в останню чергу описом смачних страв. Цікаво, що деякі з них поєднують традиції кухонь різних народів. Дуже привабливим, до прикладу, видається непростий у приготуванні пиріг із різними видами горіхів та корицею. Здається, через сторінки відчуваєш його аромат!

Ця невеличка книжка дарує надію на краще в будь-якій ситуації, і віру в людей. Чудово пасує до прочитання наприкінці осені, коли потрібна додаткова порція оптимізму.

Без класики і в цій добірці нікуди! Серія фінської письменниці Туве Янссон налічує дев’ять повістей про добрих та смішних мумі-тролів, а також інших цікавих істот із Долини Мумі, які видали трьома книжками. Якщо історії про цю казкову сімейку потрапляли вам до рук у дитинстві — ви неодмінно до них повернетеся в дорослому віці. І обов’язково відкриєте твори Туве Янссон, вже понад 70 років улюблені читачами по всьому світу, по-новому. 

Мабуть, ні для кого не секрет, що маленькі товстунці мумі-тролі люблять попоїсти! Тому ці казки сповнені не лише пригод, а й описів різної смакоти: свіжоспечених булочок, млинців Нюхмумрика, ягід, запіканок, ароматної кави Мумі-мами, звареної за особливим рецептом, та багатьох інших страв. Здається, без згадок їжі історії Туве Янссон не були б такими повнокровними.

Окремим виданням у «Видавництві Старого Лева» виходила й збірка рецептів Мумі-мами, до якої увійшло аж близько 150 страв! Це й похідний супчик, і картопляна запіканка, і медові банани, і різні види печива…

Всі згадані книжки вийшли з ілюстраціями самої Туве Янссон, яка була професійною художницею. І, до речі, спершу прославилася в рідній країні як ілюстраторка, а вже потім — як дитяча письменниця — в усьому світі.

Смаколиком може бути не тільки їжа, а й напій, правда ж? У випадку цієї книжки — чай, причому дуже різний. У кожній історії Олександри Орлової фігурує певний його сорт. Авторка дещо розповідає про його історію та смак — іноді в самому тексті, іноді — у спеціальному доповненні наприкінці. Оповідання єднає не тільки чай, а й доброта та сентиментальність у найкращому сенсі цього слова. Якісь мають несподівані розв’язки, а інші це радше есеї. Герої Олександри Орлової з різних країн та часів: це і вона сама, і взуттєвий майстер-ветеран, і продавець у київській чайній крамниці, і сільський цілитель, і провідник на індійській залізниці, і американські пілоти…

Кожна історія з «Чайної книжки» — зігріваюча, така, що оповиває затишком. Раджу її усім, кому хочеться світлої та доброї книжки, яка водночас подарує нові знання — і не тільки про чай, а й про певні сторінки історії.

Ця лірична, щемка й дещо меланхолійна книжка — замальовки про будні літнього подружжя та їхнього пса Марса. Що цікаво, вони подані у формі листів тата Ганса до доньки, кожен з яких має заголовок із його висновком про життя. У цьому творі Ельчіна Сафарлі вистачає описів природи й зокрема океану, хатніх справ Ганса та його дружини Марії, деталей, які створюють настрій кожного нашого дня, а дні в свою чергу складаються в ціле життя.

А ще у книжці «Чекай удома, коли повернуся» згадується чимало різних страв. Від усіляких типів хліба — адже Ганс працює в пекарні, до, наприклад, сочевичного супу. А ще тут є рецепт печива, яке так і кортить приготувати, читаючи роман. Це затишна книжка для холодного вечора.

Важко вигадати більш смачні назви книжок, ніж ті, які увійшли до популярної підліткової серії польської письменниці Йоанни Ягелло. Її головною героїнею є Лінка — юна й творча дівчина, якій у першій частині серії 15 років. У сім’ї героїні раптом починаються негаразди — дуже невчасно, коли на носі іспити. Випадково дівчина дізнається про таємницю й береться до розслідування… У другій книжці читачі дізнаються про Лінчине перше кохання до юного художника Адріана — зовсім не солодке, а радше гіркувате. У третій в центрі уваги опиняються стосунки Лінки з друзями та пошук роботи. А в четвертій Лінці — уже випускниці — доведеться остаточно подорослішати й скласти дуже важливий життєвий іспит. 

Всі романи з серії Йоанни Ягелло динамічні, захопливі й торкаються ключових етапів дорослішання кожної з нас. Тож ця серія, улюблена підлітками з різних країн, безперечно варта уваги. 

До речі, смачні назви цих романів — це і згадка про те, що герої куштують в кожній книжці, і водночас метафора переживань головної героїні про її стосунки із Адріаном. 

Швейцарська письменниця угорсько-сербського походження в цьому романі розповідає багато в чому автобіографічну історію. У центрі уваги — терзання родини Кочишів, вихідців із угорськомовної меншини сербської автономії Воєводини. Їм свого часу вдалося виїхати до Швейцарії, відкрити свій ресторанчик, забезпечити доньок хорошою освітою. Однак вони не можуть і, певно що, не хочуть назвати Швейцарію домівкою. Часто приїжджають в Сербію до родичів, розповідають дітям про історію та традиції свого народу, а в своєму ресторанчику готують «фірмові» страви. Коли ж на Балканах спалахують війни, Кочиші прагнуть допомогти тим, хто лишився всередині розколотої країни. І, попри це, сприймаються ними як ті, хто втекли від проблем і добре влаштувалися, а для швейцарців назавжди лишатимуться мігрантами…

У романі згадуються безліч страв, чого варті тільки ті, що традиційно готують на весілля. Це і «кольорові» перші страви: жовта квасолева юшка з оцтом і сметаною, зелена горохова юшка з голуб’ячим м’ясом, і типові місцеві фрикадельки fasirt, сирні булочки poga ́csa, ну й напої: «грушівка дядька Моріца чи абрикосівка пана Лайоша». Що й казати —  хочеться опинитися поруч з Кочишами й спробувати це все. 

Написаний німецькою, роман «Голуби злітають» здобув престижні премії Deutschen Buchpreis та Schweizer Buchpreis, був перекладений багатьма мовами світу. Його не назвеш легким, проте багато в чому він може видатися близьким сучасному українському читачеві.

сирні булочки poga ́csa

У цій добірці книжок не могло обійтися від, власне, кулінарних. «Солодке життя в Парижі» не є такою в класичному плані, хоча й вміщує 50 оригінальних рецептів автора — відомого кухаря Девіда Лебовіца. Це радше подорож сторінками книжки до Парижа, який щороку приваблює рекордну кількість туристів зокрема й своєю кухнею. Відомо, що їжа як така й ритуал спільної трапези відіграють важливу роль у житті французів змалку. Це доводить і автор цієї особливої книжки.

Девід Лебовіц розповідає, що в столиці Франції варто скуштувати, де купувати різні продукти й інструктує, як повечеряти, наче справжній парижанин. Цікаво, що автор пише про різні аспекти життя в Парижі, а не лише кулінарні. Зокрема розмірковує про менталітет французів і ділиться своєю історією переїзду до цього міста з США. І все це з чарівливим гумором. 

Це книжка-натхнення для тих, хто любить готувати, й захопливе читання для усіх, хто мріє відкрити для себе справжню Францію.

Авторка книжки — кандидатка історичних наук, яка понад 15 років досліджує побут кримськотатарського народу. Тому це не пересічна збірка рецептів кухні однієї з національних меншин України, а поєднання кулінарної книги з історико-культурним дослідженням. Олена Соболева зосереджується на описі побуту кримських татар у ХХ столітті, їхніх звичаях та, звісно ж, стравах для буднів та свят. А це не лише знані усіма плов чи пахлава. Чи чули ви щось про такі наїдки як буза, хошаф чи фулту? 

Рецепти написані дуже доступно, більшість — навіть доволі екзотичні на перший погляд — легко втілюються на практиці. Окрема принада книжки «Кримськотатарська кухня» — її оформлення. Надрукована на дизайнерському папері, вона містить фотографії фуд-фотографки Мирослави Павлик і творчі знахідки дизайнерки книжки Олени Старанчук, яка дослідила мотиви вишивки кримських татар, давні листівки та світлини.

фулту