«Химерний Київ» Тетяни Стрижевської — універсальна книжка-подарунок для читачів будь-якого віку. Це чудовий путівник для родинного читання і спільних прогулянок на вихідні. Його можна читати як запоєм (бо насправді важко відірватися), так і розтягувати задоволення, читаючи окремі історії.
Блог Yakaboo розпитав письменницю Тетяну Стрижевську про особливості появи книжки. Деякі з фактів — не менш дивовижні, ніж ті, що умістив «Химерний Київ».
Факт № 1 Як виникла назва?
Спершу рукопис називався «Містичний Київ». Здавалося б, логічно: у путівнику — про лякачки, загадки, темне минуле, містичні події… Проте один розділ помітно відрізняється від інших. З нього читач дізнається про архистратига Михаїла — небесного охоронця Києва, про Лаврські печери, в яких жили божі угодники, про «небесне замовлення» у Володимирському соборі, про Нерушиму стіну тощо. Всі ці історії — про чудеса. Це дуже по-київськи. Тут завжди химерно переплітається грішне і праведне, святе і містичне. Згадати б бодай той факт, що на місці Михайлівського монастиря колись було… капище. Таких химерних сплетінь у Києві — безмір. Ось так і виникла назва «Химерний Київ».
Факт № 2 Авторка була в усіх локаціях, про які писала.
Крім однієї. Справжньої Лисої гори, котра на Видубичах. Щоразу як авторка туди збирається, втручаються обставини — і вилазку доводиться скасовувати. Містика — інакше й не скажеш.
Факт № 3 Щоб написати розділ «Київський Афон у зачарованому лісі» ...
Авторка не просто поїхала у Голосіївський ліс. Вона знайшла там чарівну купіль і пірнула в неї. Кажуть, там цілюща вода. Температура завжди, навіть у спеку, становить 8 градусів (бррррр!)
Факт № 4 Найхимерніше дослідження
Пошуки могили Івана Босого. Це легендарний київський юродивий, який відмовився від мирського життя, багато подорожував монастирями, допомагав бідним, завжди ходив босим (навіть у найлютіші морози). Його могила чудом уціліла на старому закинутому старообрядному кладовищі (на горі Щекавиця). Але авторці так і не вдалося її знайти! Містика? Аж ніяк! Принаймні цього разу є логічне пояснення: авторка шукала могилу Івана Босого. В миру юродивий звався Іван Расторгуєв. Саме це ім’я й було зазначено на хресті. Про таємниці Щекавиці (а їх чимало, адже це літописна гора!) можна почитати в «Химерному Києві».
Факт № 5 Найдивніше місце
В якому довелося бувати авторці в пошуках матеріалу для цієї книжки, — Смородинський узвіз. Хащі, тиша, співають пташки — складно повірити, що ти у столиці. Тут авторка шукала печеру, в якій, за переказами, жив легендарний Змій Горинич. Печера тут дійсно є. Украй скромних розмірів: навряд триглавий вогнедишний дракон у ній помістився би. Однак у Києві є інші «адреси прописок» міфічного забіяки, про які авторка згадує.
Факт № 6 Міські байки
Якби до книжки увійшли всі легенди, зібрані Тетяною Стрижевською, книжка була б утричі товщою. Навряд чи з таким путівником було б зручно гуляти містом. До цього видання увійшли ті легенди, в яких вдалося відшукати «зерно» історичної правди. Якщо комусь цікаво дізнатися «міські байки» — наприклад, де блукає привид жадібного лихваря, де шукати Віщого Ворона, які таємниці бережуть особняк Невтішної вдови і Замок Кощія — питайте авторку в соцмережах. Вона радо розповість.
Факт № 7 Пам'ятки, які надихнули авторку
Тетяна Стрижевська любить Київську картинну галерею (там виставлені роботи «демонічного» Врубеля) та художній музей («з левами»), який побудував «химерний» архітектор Владислав Городецький. А про загадки Будинку із химерами, найвідомішого творіння Городецького, можна почитати у цьому майже-путівнику Києвом.
Факт № 8 Що авторка бачила на власні очі
Авторка бачила, як відбудовували зруйновані радянською владою Успенський та Михайлівський собори, церкви Богородиці Пирогощі та Миколи Йорданського, Свято-Покровський Голосіївський монастир тощо… Однак є храми, яких уже не відновити… Наприклад, Десятинну церкву. Чому? Шукайте відповідь у «Химерному Києві».
Факт № 9 Забуті київські традиції
Тетяна Стрижевська цікавиться забутими київськими традиціями. Їх багато. Назвемо деякі. Раніше кияни освячували каблучки на раці* святої Варвари в Михайлівському соборі. Вірили, що вони подарують вічне кохання.
На Благовіщення біля фонтана “Самсон” випускали на волю птахів із кліток. Традиція ця повністю забута, а от фонтаном можна помилуватися й сьогодні. Його нещодавно реставрували. З фонтаном пов’язано багато міських легенд.
Інша традиція — на Андріїв вечір (13 грудня) кияночки любили ворожити біля… Андріївської церкви. В першого зустрічного питали ім’я — так мали звати судженого. Хлопці знали про це ворожіння і часто жартували над наївними дівчатами: називали їм вигадані імена, наприклад, Лоботряс чи Шилохвіст.
Авторка залюбки відродила б традицію освячувати каблучки. Тільки сьогодні це довелося б робити у Володимирському соборі: саме там тепер перебуває рака святої Варвари.
Факт № 10 Що колекціонує авторка?
Вже 15 років Тетяна Стрижевська колекціонує книжки про Київ, репринтні видання старих путівників, книжки зі спогадами киян. В авторки чимала колекція — близько ста книжок. Дослідження Олександра Анісімова, Дмитра Малакова, Михайла Кальницького, Ольги Друг, Кирила Степанця, Лади Лузіної тощо. Хобі авторки — збирати листівки початку 20 століття, адресовані до Києва.
Факт № 11 Де в Києві шукати машину часу?
Улюблений портал в історію — Софія Київська. Цьому храму майже тисяча років! Нерушима Стіна (та, де зображена Оранта — Божа Матінка із піднятими вгору руками), вистояла нашестя, війни, революції й дійшла до нас в первозданному вигляді. Власне, тому й зветься Нерушимою. Уявіть, такою її бачили древні кияни! І машини часу не треба — заходь, дивися, відчувай Київську Русь.
Авторка Мар’яна Хемій
Фото Ната Коваль