Благодійна організація «Благодійний фонд «Щаслива лапа» (Happy Paw) – фонд, який вирішує проблеми безпритульних тварин в Україні. Організація реалізує соціальні проєкти з допомоги безпритульним собакам та котам, такі як проєкти «Разова допомога» і «Опіка», в рамках яких можна допомогти притулкам. Також Happy Paw проводить проводить просвітницькі проєкти і пропагує гуманне ставлення до тварин.
На карантині Happy Paw запустили інформаційну кампанію «Гуру карантину», де пропонують допомогти чотирилапим, які на вимушеному карантині в притулках можуть провести ледь не все своє життя. Допомогти їм можна за посиланням, натомість одержавши від них секрети, як проводити час на самоті в чотирьох стінах (одна з цих порад — ну, звичайно ж, читати).
В команді фонду наразі 15 людей. В офісі є невеличка бібліотека, створена співробітниками. І кожен може принести свою книжку та/або взяти почитати будь-яку з тих, що вже є у бібліотеці.
Тож ми розпитали у команди цієї організації, що саме їм подобається читати.
Ольга Спектор, голова правління
Маржан Сатрапі «Персеполіс» (Видавництво, 2018, пер. Оксана Макарова)
Чому? Це книга-комікс на основі реальних подій. З одного боку вона має розважальний і легкий формат, з іншого — глибоку тему, адже заснована на реальних історичних подіях, що відбувалися в Ірані в часи, коли там змінювався і посилювався ісламський режим. Я взагалі дуже люблю історичну літературу, крім аналогій і синхронізації з сучасними подіями і тенденціями в економіці й політиці, просто цікаво пізнавати культурні особливості «незвичних» нам типів суспільства.
Книга над якою я сміялася і плакала і яку проковтнула за одну поїздку в потягу!)
Крім цього, в цій книзі тема жінки в суспільстві розкривається дуже цікаво, що максимально актуально зараз і що мені є близьким в силу моєї професії (юриста).
Людмила Єнжеєвська, куратор фонду
Що може бути краще, аніж зануритись у зручне крісло, сховатися під м’яким пледом і потонути в сюжеті нового історичного роману) Але часи змінюються, темп життя прискорюється, стає все менше часу на улюблені книжки. Бо з’явився необмежений доступ до спеціальної літератури, книг про бізнес, про психологію. А порад прочитати ту чи іншу книгу стільки, що вже просто не встигаєш за всім. Створюєш файлик, кидаєш туди все, що радять ті, до чиєї думки ти прислухаєшся. І вуаля, — у тебе вже список зі ста важливих до прочитання книг. І навіть карантин не применшує його, а навпаки збільшує. Але «Гуру карантину» не дали розслабитися і привели мене до прочитання одного дуже цікавого роману.
У моєму списку була книга американської письменниці Айн Ренд «Атлант розправив плечі», три томи про фанатиків своєї справи. Фанатиків — у хорошому сенсі цього слова, для яких: «У житті немає нічого важливішого, ніж те, як ти робиш свою роботу. Нічого немає. Це найголовніше. І твоя сутність проявляється саме в цьому. Така єдина міра цінності людини».
Це книга, яка змушує замислитися відразу про все: про сенс і мету життя, про дружбу, про покликання, про справи і почуття, про справедливість і, звичайно, про кохання… У мене з юності є звичка виписувати цитати і періодично їх перечитувати. За прочитанням цієї книги таких цитат виявилось дуже багато. Головна з них: «Розум, гідний поклоніння, і досягнення, яким можна захоплюватися».
Ніна Лозінська, фандрейзер
«Яка твоя найулюбленіша книга» — ось найтяжче запитання, яке тільки можна поставити людині, яка все життя по вуха обкладена книжками)
Саме тому я пораджу ту, яка мене найбільше вразила за останній рік — це «Не озирайся і мовчи», містичний роман з елементами жахів і техно українського письменника Макса Кідрука.
Прочитавши опис жанру і синопсис, я спочатку була налаштована досить скептично, але, як це часто буває, — чим нижчий рівень очікувань від чогось, тим більш захопливим воно виявляється. Так сталось і тут — проковтнула книгу за 2 дні, читаючи її по дорозі на роботу, на обідній перерві, на всіх ескалаторах та вдома, відклавши абсолютно всі справи.
Важко сказати, про що саме ця книга, бо в ній порушено багато тем — від підліткових проблем та відчуття самотності до насилля в родині та боротьби з найпотаємнішими страхами.
Дуже раджу всім, незалежно від ваших особистих уподобань у літературі.
Христина Козинець, SMM-менеджер
Це історія, яка не відпускає із першої до останньої сторінки — історія життя Вінсента Ван Гога. В основу книги Стоуна лягли відомі листи художника до його брата, які видані окремо, а також розмови самого автора з людьми, які знали художника.
Можна не розумітись на мистецтві, чи навіть не завжди пам’ятати, в якому стилі створено картини Ван Гога, але після прочитання цієї книги просто неможливо не захоплюватись внутрішньою силою і неосяжним талантом цієї людини.
«Жага до життя» — важкий, але необхідний кожному ковток повітря для переосмислення і кращого розуміння себе. Ван Гог — залишається найвідомішим художником в історії людства, та за свого життя він зміг продати лише одну свою картину. Є над чим подумати, правда ж?
Ельвіна Москалик, керівник проекту Біоетика
Як і будь-який поціновувач літератури, після прочитання чергової книги, відношу її до однієї зі своїх умовних «полиць». Один з найвищих щаблів посідає «полиця» під назвою «прожив життя». Сюди потрапляють книги, які наче створюють паралельний світ, в якому ти проживаєш замість головного героя. Цей світ не дає тобі шансу вирватись чи відокремитись від подій у книзі, і, перегорнувши останню сторінку, ще довго відчуваєш, як жевріє вогник чужої (а може вже й власної) долі.
Саме до цієї «полиці» потрапила книга Володимира Лиса «Століття Якова» — історія життя простого українського селянина, сповненого складними життєвими випробуваннями: коханням, розлукою, війною… Історія великої родини, сімейних стосунків, людських вчинків та їхніх наслідків.
Катерина Терещенко, офіс-менеджер
Мабуть кожному траплялися ситуації, коли для того, щоб прийняти рішення, потрібно думати серцем, а не розумом. Саме тоді вмикаються емоції. Необхідно вміти керувати ними чи навіть стримувати, коли вони негативні.
Після читання цієї книги стає ясно, як люди взаємодіють, спілкуються та будують стосунки між собою за допомогою емоцій.
Сподобалось, як описано про походження та дію емоцій, а також про психологічні експерименти, що показують, як вони функціонують. Безперечно, ця частина нашого життя є важливою, але її часто недооцінюють. Адже вплив емоцій охоплює всі сфери: від локальних стосунків всередині сім’ї до глобальних соціальних відносин.
Книга не перевантажена термінами, є багато прикладів для кращого розуміння ситуацій та самопізнання. Тому цю книгу раджу читати вдумливо та аналізувати.
Корисними стануть поради, як діяти у різних ситуаціях, адже більшості людей треба вчитися, щоб оволодіти базовими прийомами самоконтролю. У сучасному світі, сповненому безлічі стресів, депресій та тривоги, такі навички будуть дуже актуальними
Марина Слободенюк, дизайнер
Джо Диспенза став дуже знаменитим після виходу в світ фільму «Кроляча нора». Класний і дуже цікавий документальний фільм, який теж раджу всім подивитися.
Як правило, я читаю швидко з хорошим засвоєнням викладеного матеріалу. Але цю книгу, читала довго і уважно. Чим більше її читаєш, тим цікавішою вона стає. Я завжди законспектовую тези, до яких згодом повертаюсь, і які варто запам’ятати. Яким же було моє здивування, коли побачила, що з прочитаних мною 30 сторінок законспектувала майже половину).
Чимало існує книг на тему самовдосконалення та особистісного зростання. Методи авторів найрізноманітніші: від езотеричного — де пропагується зв’язок фізичного світу зі світом духів, богів і т.і.; до сучасних психофізіологічних — взаємозв’язок фізіології людини з ментальною психологією інших людей. Я досить багато прочитала книг з цієї теми і з упевненістю можу сказати, що Диспенза написав найкращу книгу про те, як змінити себе, з усіх нині мені відомих та існуючих.
Анна Хайленко, менеджер проєкту Біоетика
Стівен Кінг «11/22/63» (КСД, 2015, пер. Олександр Красюк)
Я люблю читати. Для мене це — один з найкращих способів відпочити від буденності. Мої вподобання в літературі не обмежуються кількома жанрами. Однаково люблю читати класику, детективи, трилери, книги з психології та саморозвитку. Однак маю два пунктики: книга має бути лише паперовою, а текст у ній — українською мовою.
З авторів для себе найбільше виділяю, напевно, Стівена Кінга. Обожнюю його «11/22/63». На відміну від інших творів «короля жахів», ця книга далека від його звичного жанру — це, скоріше, науково-фантастичний роман. Він вражає не лише подорожами в часі та зв’язком з реальними історичними подіями, а й впливом навіть мінімальних змін в історії на життя конкретних людей. Для себе в книзі я знайшла, над чим задуматись, посміятись і поплакати. Якщо ви ще не знайомі з цим шедевром, раджу прочитати, але будьте обережні — за читанням «11/22/63» маєте ризик зануритися у «кролячу нору»…
Ганна Плаван, менеджер проєкту Біоетика
Раніше читати книжки не дуже любила. Та якось до рук мені потрапив детективний роман, і я зрозуміла, що просто обирала не те.
Спочатку може здатися, що «Темна вода» — про давніх міфічних істот. Та колишній слідчий Віталій Мельник ніколи не вірив у містику і завжди знаходив винних у реальному житті. Звільнений опер має власний стиль ведення справ, гарну звичку доводити їх до кінця і не довіряє нікому й нічому, окрім фактів.
Звичайно, процес розслідування в цій книзі мені дуже сподобався. Та вона розповідає і про інші важливі речі: про систему і як в ній працювати, про підтримку друзів-колег, про засліплених примарними скарбами меценатів, і, певна річ, про Десну.
До речі, саме після цієї книжки страшенно захотілося поїхати на ту саму Зачаровану річку і побачити всі її таємниці)
Олена Орестова, менеджер по комунікації з притулками
Книги це захоплення, саме в паперовому вигляді, коли ти фізично доторкаєшся до кожної сторінки історії, де записаний цікавий сюжет, думка, ідея або доля. Загалом читаю багато і різне, ось дійсно різне, від філософії українського економіста Руденка М. до романів Джоджо Мойєс. Захоплює в книгах, те що це праця, дійсно велика праця письменників, коли ти розумієш скільки на це було потрачено часу, і наскільки в людини розвинена фантазія, а також скільки треба прочитати додатково, щоб створити цікаву книгу.
Останній час найближче мені до сприйняття це пригодницькі і фантастичні історії, в яких є подорожі, цікавий опис, неймовірні дії, люди з неймовірними серцями, розумом і сміливістю.
Але порадити хочу книгу, яка уже на протязі деяких років стоїть в моєму особистому топі. Це книга американського психолога Ірвіна Ялома «Коли Ніцше плакав», книга на першій сторінці, якої після прочитаного написала: «Якщо хочеш, щоб мізки зарухались» (це мій меседж майбутньому поколінні, оскільки мрію про особисту велику сімейну бібліотеку). Книга з захоплюючим сюжетом, цікавими монологами, неочікуваними поворотами, сторінки, якої ти перечитуєш, оскільки не відразу розумієш, що трапилось. По назві можна подумати, що книга про депресію, але ні це про вибір, наш життєвий вибір, і те як це впливає на наше життя. Книга, яку варто прочитати.
Дмитро Кіркевич, PR-менеджер
Не часто хтось рекомендує прочитати цю книгу, вона рідко з’являється в топах і мало хто розглядає її як літературу. Що дивно, це найпопулярніша книга в світі, але більшість людей так її і не прочитали повністю. Я хотів би порекомендувати вам прочитати цю книгу. Адже навіть якщо ви не віруюча людина, то прочитати Біблію — це must have.
Можна розглядати Біблію як філософську літературу. У ній безліч думок, які змушують замислитись і точно стануть предметом суперечок кількох опонентів. Можна розглядати Біблію як розважальну книгу — може для вас це новина, але книга реально затягує, і недарма по ній було знято безліч фільмів. Масштабні битви, романтичні історії, несподівані сюжетні повороти і т. д. Це легендарна книга з масштабним сюжетом, не випадково вона писалася протягом 1500 років.
571 thoughts on “Що читає команда фонду Happy Paw”