З 16 до 20 жовтня у Франкфурті тривав 71-й книжковий ярмарок. Стрімінг у сфері аудіо- та відео-медіа був однією із новаторських трендових тем на Франкфуртському книжковому ярмарку 2019. Американська стрімінгова платформа Netflix анонсувала 3 нові серіали, зняті за книжками-переможницями різноманітних нагород: авторства Фредеріка Бакмана, Даніеля Кельмана та Еліфа Шафака. Цього року також вперше відбулося вручення кінонагороди Frankfurter Buchmesse Film Awards.
302267
відвідувачів
7450
учасників
104
країни
4000
подій
Загальне
Загалом Франкфуртський книжковий ярмарок — це 6 великих павільйонів, на кожному — по 3 поверхи. 2 поверхи Buchmesse за розміром — десь як один наш Книжковий Арсенал, тобто за площею він приблизно як 10 київських виставок (вся територія займає близько 380 тис. м²).
Франкфуртський ярмарок — найбільший у світі майданчик для переговорів гравців ринку: видавців, авторів, літагентів. Для них виокремлені перші три дні — тоді відбуваються усі урочистості, зустрічі, перемовини про права і співпрацю, тоді як у вихідні відвідувачем може стати кожен. У суботу й неділю усе подвір’я на території ярмарку заполоняють косплеєри — вони яскраві, їх багато, і за їхніми веселощами завжди цікаво спостерігати. Та й дорогу до ярмарку, якщо ви в місті вперше, можна знайти, прямуючи за епатажно вдягненими молодими людьми в яскравих перуках та з оригінальним мейком.
Якщо ви не представник видавництва, автор чи літагент, на ярмарок варто з’їздити хоча б для того, щоб:
- відчути себе своїм серед своїх, а не фріком, що обожнює книжки і торочить про них усім навколишнім, а вони лиш співчутливо знизують плечима;
- побачити, які стенди будують видавці, магазини, медіа та представники національних установ, що презентують ту чи іншу країну;
- ̶н̶а̶р̶о̶б̶и̶т̶и̶ ̶б̶а̶г̶а̶т̶о̶ ̶ф̶о̶т̶о̶ ̶с̶е̶р̶е̶д̶ ̶к̶н̶и̶ж̶о̶к̶ осягнути масштаби світового книговидавничого процесу;
- порозглядати креативні підходи учасників та поповнити колекцію книголюбських фразочок і мемчиків.
Норвезька програма
Почесним гостем цьогорічного ярмарку стала Норвегія. Цей статус передбачає певну кількість виданих німецькою (й англійською) мовою книжок, перекладених із мови країни почесного гостя, облаштування окремого павільйону, підготовку спеціальної програми. Гаслом норвежців стало «The dream we carry / Der Traum in uns».
Норвегія підійшла до цього завдання креативно й масштабно (а виданих книжок їм не бракувало). У павільйоні на стінах праворуч та ліворуч від входу розмістили дзеркала; навпроти входу — 4 великі полотна з фотографіями норвезького лісу. По периметру розміщувалися столи з тематичними розкладками книжок в перекладі, по центру — стіл із ємностями, що містили дивні, несподівані запахи та підписи до них (наприклад, запах «Різдвяного вечора, ялинки, чистого помешкання. Мені 4 роки: «Я маю все, що мені потрібно в житті”»).
Що ж до масштабу культурної самопрезентації — варто, наприклад, згадати, що був облаштований не лише павільйон книжкового ярмарку, а й привезена й експонована велика виставка House of Norway: предметів побуту, одягу, коштовностей — всього, що представляє країну в історичному розрізі та зазвичай експонується у головних столичних музеях (тут експонати самі приїхали ближче до потенційного глядача). Підтримала представлення країни на такому рівні NORLA — організація, що покликана популяризувати норвезьку культуру (й зокрема літературу) за кордоном.
Дорогою на Buchmesse я натрапила на чийсь пост звідти, з фото й коментарем про норвезький павільйон. Допис в деталях не пригадую — очевидно, йшлося про належну підтримку культури й хороший приклад самопрезентації, але запам’ятався один з коментарів, мовляв, а ще в Норвегії є нафта. Є нафта чи немає — важливо, але не вирішально. На тоді в нас ще не вщухли хвилі обурення постом міністра, що закликав не читати книжки, мовляв, це тільки порожня розвага. Так от, Норвегія розважається дорого, цілеспрямовано і знає, які плоди своїх старань чекати в майбутньому.
Український стенд і програма
Український національний стенд був представлений цьогоріч вп’яте, зі слоганом Ukraine: History of Stories. Протягом ярмарку експонувалися книжки 28 видавництв-учасників та відібрані працівниками Інституту книги, рекомендовані для перекладу іншими мовами і вже перекладені англійською та німецькою, — для знайомства іноземних гостей і видавництв з творчістю наших авторів. Український інститут книги також підготував каталог книжок письменників, які рекомендує для перекладу іншими мовами, з уривками в перекладі англійською (детальніше про видання читайте тут).
Протягом 5 днів ярмарку на стенді відбувалися події за участі Сергія Жадана, Ірени Карпи, Тані Малярчук, Юрія Андруховича, Катерини Калитко, Андрія Куркова, Гаськи Шиян та інших письменників. Та найбільше уваги привернула присутність Олега Сенцова. Якщо минулого року на ярмарку була організована акція на його підтримку, у якій взяло участь понад 100 відвідувачів, і вона привернула увагу німецької преси, цьогоріч він зміг приїхати сам й презентувати власні книжки, ділитися своєю історією.
Окрім національного стенда, кілька українських видавництв були представлені самостійно, а також вперше у ярмарку взяв участь Український культурний фонд.
Презентація учасників ярмарку, стенди
Один із павільйонів ярмарку — 5-й, присвячений національним стендам. Тут одразу кидаються в очі мотиви і стилі, характерні для певних країн. Кожен хоче бути представленим на належному рівні, привернути увагу до книжок і культури країни за допомогою ефектного оформлення. Звісно, креативні, нестандартні стенди приваблюють відвідувачів. Національні представництва, окрім стандартної викладки знакових книжок та зони для переговорів, іноді пропонують тематичні виставки — цьогоріч до століття польської ілюстрації була оформлена така виставка поряд з основним стендом.
Що ж мене підкуповує в оформленнях стендів видавництв — це розміщені вгорі фотопортрети їхніх авторів. Очевидно, не знати в обличчя усіх учасників сучасного літпроцесу — це нормально. Тож, впевнена, таким чином їхня впізнаваність збільшується. Відтак, побачивши людину за стендом/на події/на автограф-сесії, можна швидше зорієнтуватися, хто перед тобою.
Згадую одразу наші фестивалі — про один з них роками переказується легенда, як Тараса Прохаська не пускали всередину, бо волонтери не знайшли його у списку: «Юрко Прохасько є, а Тараса немає», — наївно й щиро пояснювали вони. Або беруться автографи чи робляться селфі з не тими людьми, за кого їх приймають. На іншому, наприклад, сьогоднішня вже Букерівська і Нобелівська лауреатка, а на тоді — гостя кураторської програми Оксани Забужко (завдяки якій більшість із нас тепер може похвалитися автографом чи фото з нобеліаткою — я теж) Ольга Токарчук могла б так і залишитися непоміченою, бо банерів видавці не готували, та й книжки були не на відстані протягнутої руки, треба було шукати. Так само цьогоріч майже непомітно відбулася прекрасна зустріч із Софі Оксанен, фінською письменницею, що нещодавно презентувала роман про Україну. Ані видавець не знав до останнього, чи вона буде, ані анонсів гучних не робили, а насправді це була одна з наймасштабніших постатей серед тих, хто був у цьогорічній фестивальній програмі.
Словом, багато про нас — мало про Франкфурт: хочеться, щоб певні організаційні лайфхаки українські колеги взяли до уваги. Тим більше, щороку кількість відвідувачів з України на міжнародних ярмарках помітно зростає.
Партнерські фішки й розваги
На території виставкового центру Messe розташовані не тільки книжкові стенди — тут обладнані ресторани, кав’ярні — все, що потрібно для комфортного проведення часу, якщо потрібно — тривалого. Та цим тепер нікого не здивуєш. Більш екзотичними для українського відвідувача стануть партнерства, до прикладу, зі штутгартським Музеєм Porsche, експонати якого теж, як не дивно, щороку прикрашають книжковий ярмарок. Минулого року, до 70-ліття бренду, експонувалася легендарна «356» — найперша модель, у виконанні початку 50-х років минулого століття, а цього року — не менш легендарна спортивна модель «Carrera RS 2.7» 1973 року. З іншого боку, франкфуртська Messe лише раз на рік, у жовтні, стає Меккою книголюбів, в інший час тут відбуваються різноманітні виставки, зокрема й легендарний автосалон, один з найбільших у світі, який відбувається що два роки аж із 1897, тому поза книжковим контекстом автомобіль у цьому просторі — не дивина.
Ближчі до теми книжок, але все ще не близькі книжковому ринку організації теж представлені. Одним із найяскравіших моїх вражень була нагода погортати оригінальну Біблію Лютера 1649 року. Представлена вона була на стенді біблійного товариства, для ближчого знайомства із нею достатньо було одягнути білі рукавички — і вуаля — насолоджуєшся старовинними гравюрами, заставками, кінцівками й ініціалами, розглядаючи готичні літери, радієш впізнаним словам (тут вже дається взнаки мій досвід роботи головним хранителем Музею книги і друкарства). Поряд також розташовувався верстат, очевидно, пізнішого за час друку Біблії часу; набірні літери, зразки друку. Усім, хто цікавився, охоче розповідали про давні друкарські процеси.
Приємні бонуси
Не варто забувати, що Франкфурт є не лише фінансовою столицею Європи й одним із фінансових центрів світу, а ще й містом Ґьоте, де розташований музей письменника. Також тут є, подібно до берлінського музейного острова, музейна набережна, де на березі Майну один за одним розташовані з десяток музеїв. Серед них: Музей Штедель — картинна галерея, що містить полотна Яна Ван Ейка, Боттічеллі, Тіціана, Деґа, Ван Гога та інших відомих митців, а також скульптури Родена, роботи Кірхнера й Пікассо.
Поряд зі Штеделем є дуже вартісний Музей комунікації, де експонати — від найдавніших каменів із написами до найсучасніших приладів ХХІ століття — демонструють еволюцію в спілкуванні людей. Попри свій, на перший погляд, невеликий розмір, музей вимагає кількох годин для уважного, без поспіху, перегляду експонатів. (Спойлер: там навіть можна дзвонити по старих телефонах межі ХІХ і ХХ століть — вони працюють).
Замість висновків
Безперечно, сам по собі Франкфуртський ярмарок вартий того, щоб приїхати у це німецьке місто. Та якщо ви не працюєте у книжковій сфері й маєте сумніви, чи варто його відвідати, не вагайтеся — і на ярмарку, і поза ним у Франкфурті справді є на що подивитися і чим збагатитися. Наступний, 72-й ярмарок відбудеться 14-18 жовтня 2020 року, почесним гостем буде Канада зі слоганом «Singular Plurality / Singulier Pluriel». От тільки зважайте, що ціни там — як у фінансовій столиці Європи — кусаються.
1 420 thoughts on “Франкфуртський книжковий ярмарок: чим може зацікавити тих, хто не у книжковому бізнесі”