
У межах партнерства між національною книжковою платформою Yakaboo та благодійним фондом «Соборна Україна» діти — підопічні фонду — отримали примірники книжки «Котономіка, або Як коти економіку будували». Ми раді підтримати цю ініціативу, адже віримо, що фінансова грамотність починається з довіри, гри та зрозумілої мови. У цій статті — інтерв’ю автора книжки, викладача й популяризатора економічних знань Олексія Геращенка про те, як пояснювати дітям, що таке гроші, як вони працюють і чому економіка — це не про складно, а про життя.






Звідки взялися фінансово грамотні коти?
В мене троє дітей, тому час від часу доводилось відповідати на різні питання економічного характеру. Питання дітей завжди глибокі, і доводиться самому замислюватися над першоосновами речей. В якийсь момент виникла ідея казкової історії про економіку, щоби було і цікаво, і корисно, і чесно. В першому “підході” були не коти, а миші, які жили в країні Мишеляндії. Але я швидко зрозумів, що характеру мишей геть не розумію, а ось з котами доводилось проводити набагато більше часу. Тож доволі швидко в книжці це стали коти, що мали дати собі раду після сварки з людьми. Вони заснували власну котячу країну Кеторію, і одразу зіштовхнулися з багатьма економічними проблемами. Одна з героїнь книги, Джина, навіть мала цілком реальний домашній прототип.
Для якого віку книжка?
Насправді книжку цілком варто прочитати і батькам; якщо вони не мають економічної освіти, то відкриють для себе багато нового.
Першим так званим “бета ридером” книги ще до її видання був мій син Богдан. В той момент йому було 9 років. Йому сподобалось, але кілька зауважень він зробив, тому я їх чесно врахував. Книга підходить для самостійного читання дітям 9-12 років. Для меншеньких віком 6-8 років краще читати разом з батьками чи дорослими.
Як батькам не налякати дитину розмовами про «витрати» й «бюджет»?
Діти довіряють батькам, а ті установки, які ми отримали в дитинстві, незримо живуть усередині нас. Тому важливо заохочувати позитивне ставлення до успіху, власної справи, сумлінної праці, бачити гроші як винагороду за винахідливість, творчість, зусилля, демонструвати важливість співпраці з іншими людьми заради кращого результату.
У дітей багато прикладів і рольових моделей, як комусь дістаються гроші без особливих зусиль. Цей виграв у лотерею, цей є популярним блогером, а ось відомий бізнесмен, а ось чиновник-корупціонер. Діти не розуміють, що таких людей, до кого гроші прийшли легко, а іноді не дуже заслужено, лише одиниці, сьогоднішній фінансовий успіх багатьох людей мало що говорить про шлях у минулому. Для дітей баченням власної майбутньої успішності може стати інша комплексна модель, коли гроші з’являються у відповідь на створення цінності для інших людей. Коли ти робиш щось якісно, люди готові платити за це гроші, віддавати їх і при цьому бути задоволеними.
Але головне: батькам треба доносити до дітей, що гроші — це наслідок. Якщо ти просто думаєш “гроші, гроші, гроші…”, то їх не вистачатиме. Варто ставати високофаховим знавцем своєї справи, справжній професіонал буде з грошима. Або, якщо відчуваєш впевненість, пробувати створити власну справу, яка стане успішною, якщо люди будуть цінувати продукт, який вона створює. Не варто сподіватися на удачу, що гроші впадуть з неба, бо комусь пощастило, цей шанс примарний. Треба ставати кращим фахівцем, шукати себе, не вестись на модні справи і професії, якщо вони не твої.



Як не передати негативних фінансових установок дітям?
Батьки сучасних дітей народились у минулому тисячолітті, в іншому світі. Все ще існує “пострадянське” ставлення до багатьох речей, що тобі хтось має дати роботу, подбати про тебе, забезпечити, щось може діставатися просто так, безкоштовно, а люди з грошима — це погані люди, бо вони їх вкрали. Такими установками можна створити і дітях заздрість, невіру у власні сили, неготовність робити свою справу якнайкраще. Надмірна опіка породжує безвідповідальність. Хочеться, щоби діти сприймали світ грошей інакше, бачили в них винагороду за сумлінну і результативну працю.
Наприкінці книжки показане настання цифрової епохи, діти головних героїв вже відрізняються від своїх батьків. Це символізує постійний рух — в економіці ти ніколи не можеш бути впевненим, що прогрес не перегляне твої підходи до роботи і життя, мусиш постійно вчитися і адаптуватися до новітніх вимог світу.
Якщо б діти винесли з «Котономіки» лише одне — я б хотів, щоб це було позитивне ставлення до добробуту, досягнутого заслуженого працею і винахідливістю.
Як «Котономіку» можуть використовувати вчителі?
Я виступав неодноразово в школах з Котономікою. Це були уроки-презентації книги, на які мене запрошували. Зараз в Україні впроваджуються в навчальний процес у школах основи фінансової грамотності, створюються підручники. Гадаю, що вивчати економіку і фінанси, читаючи розділ за розділом “Котономіку”, виконуючи завдання разом із котами, обговорюючи в навчальній аудиторії, було би цікавіше, ніж займатись за звичайним підручником. Якби цей проєкт розвивався в державній освіті, я би із задоволенням створив допоміжні методичні матеріали для вчителів, запропонував би формати додаткових завдань і обговорень. Поки мене переважно запрошують приватні школи. Також кілька разів проводив зустрічі-лекції на запрошення Національного банку України.
Дякуємо БО БФ «Соборна Україна» за можливість бути частиною цієї ініціативи. Для нас у Yakaboo важливо не лише видавати й поширювати книжки, а й допомагати створювати середовище, у якому діти зростають із розумінням, що знання — це сила, а історії можуть змінювати світогляд. Сподіваємось, «Котономіка» стане для маленьких читачів не тільки першим знайомством з економікою, а й запрошенням до цікавої, дорослої розмови про вибір, цінності та відповідальність.