Ілюстратор: Марія Кіянович
До Книжкового Арсеналу видавництво #книголав видає переклад нон-фікшну від науковців та ґендерних дослідників Майкла Кауфмана та Майкла Кіммела – справжній путівник для всіх зацікавлених світом фемінізму та ґендерної рівності.
Майкл Кауфман, співзасновник руху «Білі стрічки» проти насильства над жінками, та Майкл Кіммел, активіст і дослідник в університеті штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук, зібрали воєдино все, що ви хотіли знати про жіночі права, дискримінацію та історію фемінізму. І все – у вигляді легкої та навіть смішної абетки. І тільки після прочитання, стає зрозуміло, що за жартами ховається глобальна світова проблема, вирішити яку можеш ти – вже сьогодні.
1. Тільки для блиску в очах, правда
Питання на засипку: 1. Що з переліченого було темою перших громадських феміністських виступів?
а) Бажання чоловіків контролювати пульт від телевізора.
б) Чоловіча звичка лишати сидіння унітаза піднятим.
в) Алкоголь.
Правильна відповідь (в) Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття представниці перших феміністських рухів також долучалися до Руху за тверезість. В останніх переважно брали участь консервативно налаштовані громадяни, які прагнули позбавити світ від «зла, яким є алкоголь». Але перші феміністки помічали зв’язок між пияцтвом і насильством щодо жінок, а також розтратою родинних статків. Однак водночас деякі феміністки вимагали права замовляти алкоголь у закладах, як це було дозволено чоловікам. Французькі феміністки й уявити не могли, нащо припиняти пити вино.
2. Та не палять феміністки бюстгальтери!
Такого ніколи не ставалося. Точніше, ставалося, але геть не так, як про це заведено розповідати. Так, кілька бюстгальтерів справді спалили у діжці під час акції протесту проти конкурсу краси «Міс Америка» в Атлантик-Сіті 1968 року, але нині ЗМІ використовують стереотип про «спалювання бюстгальтерів» для висміювання феміністок.
3. Хто досі вірить в ці міфи?
МІФ: Напади на партнерок — не така вже й поширена проблема.
ФАКТ: Нині проведено високоякісні опитування за допомогою анкет із дуже деталізованими запитаннями про насильство. Надійні результати досліджень свідчать, що у США й Канаді 23–25% жінок зазнали фізичного насильства від своїх партнерів. Велике міжнародне дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я виявило, що в різних країнах цей показник коливається від 23 до 49%.
4. У феміністок є почуття гумору
ЗАПИТАННЯ: Скільки треба феміністок, щоби вкрутити лампочку?
ВІДПОВІДЬ: Це не смішно.
Те, як ви жартуєте в колі друзів, можна вважати вашою приватною справою, але ті самі жарти в публічному просторі, наприклад, у школі чи на роботі, мають геть інший ефект. Там діють інші правила. Деякі жарти неприпустимі в публічному просторі — насамперед через те, що всі ми маємо право почуватися в безпеці й відчувати повагу до себе, а не боятися, що нас принизять чи погрожуватимуть нам, виправдовуючись, ніби «це всього лише жарт». Атмосфера небезпеки заважає нам розкривати свій потенціал уповні, й через невдалі жарти атмосфера на робочому місці сприймається як ворожа — таким чином нібито безневинний жарт незалежно від мотивів жартівника перетворюється на переслідування, залякування чи настирливе залицяння.
5. «Можливо» – не означає «так»
Зрозуміти, чи з вами хочуть сексу, — ваш обов’язок. Коли вас на дорозі спиняє патрульний через перевищення швидкості, на нього не подіють відмовки, ніби ви не знали нічого про обмеження швидкості. І пам’ятайте, не її чи його обов’язок сказати вам остаточне «ні» — це ваш обов’язок зрозуміти, чи почули ви впевнене «так». Хтось скаже: «Але ж так важко іноді бути певним, що все правильно зрозумів». На таке наш друг Гаррі відповідає: «Мужик, але як це так ти не можеш перепитати? Уяви, що зранку прокинешся й не знатимеш, чи ти тепер ґвалтівник».
6. Любе дзеркальце, скажи
Коли феміністський рух тільки зароджувався, багато чоловіків вважало, що жінки перебільшують руйнівний вплив реклами та стандартів краси. Але знаєте, що відбувається зараз? Те саме відчули на собі й чоловіки, але в нашому випадку вимоги трохи інші: треба бути накачаними. Ми почуваємося шматками лайна, коли не виглядаємо, як моделі в рекламі трусів Calvin Klein***. Недивно, що дедалі більше чоловіків ходять у качалку мов навіжені, пере саджують волосся, сідають на дієти, вдаються до пластичної хірургії. Психологи звуть це явище — постійне порівнювання себе з ідеалами античних богів — комплексом Адоніса.
Для протоколу: обоє авторів цієї книжки таки знімалися в рекламі білизни Calvin Klein.
7. Феміністки люблять чоловіків
Вони знають, що ми не такі вже інакші від них. Нам усім потрібні любов, підтримка, свобода, можливість бути почутими.
Вони знають, що ми кращі люди, ніж здаємося через кепське виховання.
Вони не відбирають у нас пульт від телевізора.
8. Декрет – це не лише жіночі «радощі»
Провідні науковці нарешті розкрили одну з найзагадковіших таємниць людської біології. Виявилося, що чоловіки не можуть виконувати тільки дві речі, пов’язані з піклуванням про дітей, хоча раніше вважалося інакше. Це — дітонародження й годування груддю. Усе інше чоловіки цілком здатні робити не гірше за жінок.
9. Заплатіть їм нарешті
Виховательки дитсадків і вчительки початкових класів (серед яких 98% — жінки) одержують істотно менше, ніж університетські викладачі (серед яких досі більшість чоловіків). Учителькам старших класів платять більше, ніж учителькам початкових. За різними оцінками, жінка, яка працює вчителькою в США, одержує не більше 56% зарплатні вчителя чоловічої статі. У США жінки досі заробляють близько 81 цента на кожен долар, зароблений чоловіками. У Канаді ця частка становить 79 центів. У Європі — 82,4 центи.
10. Фемінізм заразний! На щастя 🙂
Дізнайтеся, чи не заразилися ви фемінізмом! Чи погоджуєтеся ви, що жінкам потрібні: — право голосу; — право на вищу освіту; — право водити авто; — банківські рахунки на своє ім’я; — задоволення від сексу; — право обирати будь-який фах до душі й одержувати таку саму платню, яку одержують чоловіки за таку саму роботу?
З усім погодилися? Вам краще лягти, бо… здається, ви таки заразилися фемінізмом.
10 thoughts on “Руйнуючи стереотипи: 10 фактів з книжки «Чоловіки про фемінізм» Майкла Кауфмана та Майкла Кіммела”