Польський письменник з єврейської родини, який у повсякденному житті користувався українською. Відомий на весь світ, за все життя майже не виїжджав за межі рідного Дрогобича. Викладав малюнок, хоча сам ніколи не навчався живопису. Усе це — лише деякі з фактів про Бруно Шульца.
Бруно Шульц народився у 1892 році в Дрогобичі, навчався у Львівській політехніці, а також у Відні. Вчителював у Дрогобицькій гімназії, пережив захоплення Західної України спочатку німецькими, а потім і радянськими військами, а врешті знову опинився під владою німців. Останній рік свого життя Шульц провів у єврейському гетто, з якого мав намір втекти. 19 листопада 1942 року, маючи при собі фальшиві документи та гроші для втечі, загинув від кулі гестапівця.
Ми зібрали 6 книг, які розкажуть про багатогранний талант Шульца-письменника, художника і людини, яка надзвичайно тонко сприймала навколишній світ, усе пропускаючи через себе.
«Цинамонові крамниці та інші оповідання» — це одне з найповніших зібрань творів Шульца. До книги ввійшла і перша збірка «Цинамонові крамниці», і «Санаторій під клепсидрою», й інші оповідання, які розкривають майстерність Шульца у всій повноті. Шульц знову і знову перебирає своє дитинство, спогади і враження, переживає їх заново, розкладає на часточки і розглядає під різними кутами. Він каже, що всі його твори — зовсім не автобіографія, все вигадка, а проте тут ви знайдете і його батька, торговця сукном, і матінку, трішки безалаберну, зате незлостиву, і навіть покоївку Аделю, яка крутила життям в їхній оселі, як хотіла. Реальність невідомого міста, за яким легко вгадується рідний Шульцеві Дрогобич, перетікає з дійсності в марення, із сюжету у мрії, спогади, уявлення і сни, й відрізнити одне від іншого немає жодної можливості. Шульц не дає жодних позначень чи підказок, що є правда, а що ні, та й чи варто клеїти ярлики? Звідси головна принада і неповторність Шульцевої прози: життя — це мистецтво, а мистецтво — це життя.
Шульц зачаровує, заколисує, зашіптує і відволікає. Описи у Шульца — це щось з розряду заклинань. Вони магічні, розпливчаті й точні до найменшого штриха, тонкі й музичні, легкі й незабутні. Це вже не слова, це живопис і музика, записані літерами. Таким Шульц бачив серпень:
«Перехожі, блукаючи в золоті, мружили очі від жару, немов позліплювано їх медом, під відкопиленою верхньою губою виднілись їхні ясна і зуби. І всі блукальці тим золотим днем несли на собі однакову спекотну гримасу, ніби сонце надягло на своїх вірян одну й ту ж маску — золоту маску сонячного ордена; і всі, що нині вийшли на вулиці, зустрічалися, миналися, старі й молоді, жінки і діти, вітали одні одних тією маскою, вималюваною на лицях грубим шаром золотої фарби, вишкірюючись навзаєм вакхічною гримасою — варварською маскою поганського культу».
Шульца часто порівнюють із Прустом і Кафкою, через ось такий стиль потоку свідомості. Але Пруст і Кафка несуть свого читача спокійно і помірно, легенько погойдуючи, через одне речення на декілька сторінок. Шульцовий же потік свідомості непередбачуваний, він то несеться стрімголов, то завмирає у тихому плесі, у ньому важко зорієнтуватися, зате його можна слухати.
«Цинамонові крамниці» початково постали із листування Шульца з близькою подругою, Деборою Фогель. Спочатку це були лише постскриптуми, в яких письменник описував свої спогади, враження, відчуття дійсності. Але з часом саме вони виросли до першої збірки оповідань, яка зробила Шульца-письменника відомим спершу на всю Європу, а згодом і на весь світ.
Один із найпалкіших дослідників творчості Шульца, Єжи Фіцовський, майже все життя присвятив збиранню доробку митця по крихтах. «Книгу листів» можна назвати третьою найзначнішою збіркою письменника, після «Цинамонових крамниць» та «Санаторію під клепсидрою». Це саме ті листи, з яких почалися «Цинамонові крамниці». Тут сповна відчувається майстерність Шульца, адже у листах він почував себе вільніше, не обтяжений формою і обов’язковою довершеністю оповідання, у листах він розкривався і ділився з друзями та колегами спогадами, думками, задумами. «Книга листів» — це все те, що хотів висловити Шульц у своїх оповіданнях, проте не міг або не хотів це туди вплітати.
Водночас «Книга листів» — це хроніка життя євреїв на початку ХХ століття у Західній Україні. Вона допомагає краще зрозуміти обставини, в яких жив Шульц, його оточення, події, що впливали на його світогляд, сумніви та перемоги.
Єжи Фіцовський збирав листування Шульца понад 60 років. Він додав до укладеної збірки обширний коментар щодо обставин віднайдення текстів, їх атрибутики, згаданих подій і осіб, тому книга зі звичайної епістолярної збірки перетворюється у об’ємну біографію Шульца, розказану ним самим.
У «Книзі образів» Єжи Фіцовський розкриває іншу грань таланту Шульца — малюнок. Фіцовський відносив Шульца до тих рідкісних митців, які не доповнюють свою майстерність в основному виді творчості якимось іншим, а рівноцінно майстерні в обох. Шульц-письменник відчуває усі нюанси переживань, а Шульц-художник може передати їх лише в декількох штрихах, не використовуючи слова.
Єжи Фіцовський зібрав своєрідну енциклопедію Шульца-художника. «Книга образів» — це альбом, який містить 500 рисунків, ілюстрацій і графічних робіт. Кожен малюнок супроводжує коментар — проте не Фіцовського, а самого Шульца. Фіцовський підібрав уривки з оповідань, листів, спогадів Шульца так, щоб вони найповніше розкривали зображене і разом створювали поліфонічний, об’ємний твір.
У книзі зібрані ілюстрації Шульца до власних оповідань, автопортрети та інші портрети, гравюри, екслібриси, мальовані літери, малюнки з серій про поклоніння жінці та про євреїв, — словом, усе, що вдалося знайти Фіцовському. Сам Фіцовський також додав розгорнутий коментар до цього зібрання у статті в примітках.
Усе, що Єжи Фіцовський написав про життя і творчість Бруно Шульца за 60-річне дослідження його творчості, увійшло до цієї збірки. Від короткої біографії до аналізу прототипів героїв, від подій, що передували і певним чином спричинили появу оповідань до інтерпретації образів і міфології. Ця книга — своєрідна квінтесенція критики доробку Шульца.
Фіцовський спілкувався з усіма, кого міг досягти, з оточення Шульца, щоб створити повну картину життя митця. Своїми статтями він проведе читача по біографії Шульца, від малого хлопчика, що годує на підвіконні мух цукром, до школяра, який завойовує друзів завдяки своєму вмінню малювати; від юнака, який ледь чи не цілодобово сидить на виснажливій роботі, але намагається викроїти дрібку часу для творчості, до вчителя, якого обожнюють учні, письменника і художника, яким захоплюються; від розгубленого митця, чий успіх раптово закінчився, до збентеженого і наляканого чоловіка, який намагається втекти з пекла, яким став його рідний дім через нацистів. Ця книга розповідає, ким був Шульц, як він знаходив свої образи та що вони значили для нього. Як в різних творах його образи повторюються і переростають в міфи. Ця книга — справжня знахідка для того, хто хоче зрозуміти творчість Шульца та що за нею стояло.
«Наречена Шульца» — це книга ніби не про Шульца, а водночас — в першу чергу саме про нього. Розповідаючи історію його найбільшого і найтрагічнішого кохання, книга дає можливість поглянути на величного митця під зовсім несподіваним ракурсом, побачити його жіночими очима.
Бруно Шульц та Юзефіна Шелінська познайомилися в рідному Шульцеві Дрогобичі, де Шелінська викладала в приватній гімназії. Вони листувалися, разом читали Рільке і кохали одне одного, проте побратися не могли: хоч за походженням Юзефіна була єврейкою, проте була вихрещена в католицьку віру і не могла брати шлюбу з євреєм. Заради неї Шульц навіть вийшов із єврейської общини, проте хрещення так і не прийняв. Шелінська отримала місце у Варшаві, і вони планували переїхати разом, проте врешті решт тяга до самотності, творчості і рідного міста у Шульца перемогла. Він бачив у самотності джерело натхнення і боявся, що шлюб завадить йому почуватися таким вільним, як раніше. Юзефіна ж любила Шульца до нестями, прагнула присвятити всю себе йому і не хотіла ділити його ні з іншими жінками, ні з творчістю. Їхні стосунки тривали 4 роки і завершилися розривом у 1937 році. Юзефіна намагалася накласти на себе руки, прийнявши смертельну дозу снодійного, проте в останній момент її здолали сумніви і вона встигла викликати допомогу. До кінця життя, аж до самогубства у 1991 році, вона картала себе, що не змогла врятувати Шульца від гестапо.
«Наречена Шульца» — це історія трагічного кохання і полотно життя Галичини початку ХХ століття.
Наостанок — погляд на Шульца через призму українського мистецтва та його найвизначніших постатей. Лекторка і мисткиня Діана Клочко зібрала 65 українських шедеврів, про які повинен знати кожен, і серед них — малюнок Шульца «Зустріч». Цей малюнок входив до серії про ідолопоклонство жінці, її красі та божественній природі — і водночас є ілюстрацією жіночої зверхності та байдужості до чоловіків, що плазують біля їхніх ніг.
У статті Діана Клочко детально розбирає малюнок, його стилістику і композицію, нюанси поглядів героїв, їхнього одягу і навіть розташування в сюжеті. Водночас цей малюнок стає своєрідним провідником до творчості Шульца в цілому — незмінного Дрогобича в усіх його оповіданнях і малюнках, недосяжних жінок, самоприниження і готовності служити ідолові краси і досконалості.
«Щиро кажучи, дійсності немає. Є тільки одна істина і дійсність — та, що її створив митець», —
так говорив сам Шульц про свою творчість. І так він сприймав світ.
33 thoughts on “Потік свідомості, Дрогобич, наречена: добірка книг, які розкривають життя Бруно Шульца”