Графічний дизайнер, ілюстратор та — за скромним сумісництвом — син пасічника Пйотр Соха створив яскраву книжку про бджіл, одних із найзагадковіших створінь.
Ми вирішили перевірити, чи польські бджоли з реалій Сохи схожі на українських, і поставили кілька запитань бджолярам-початківцям, Краснокутському Юрію і Краснокутській Тамарі. Якраз з нагоди Дня бджоляра.
«Ми займаємося бджолами вже два роки, пасіка нам дісталася у спадок від батька. Якщо б не вимушені обставини, ми б ніколи не зайнялися цією справою. Принаймні, не найближчі 30 років. Бджільництво важке і марудне, часто небезпечне і забирає багато часу та зусиль. Зі своєї волі на таке не підеш. Але, як це часто буває, найтяжчі випробування виявляються найкращими тренерами духу. Ми це змогли, розібралися, впоралися, здолали. Два роки тому ми не знали як до вуликів підступитись, а цього року вже виводили власних маток. Найважче – зробити бджільництво частиною свого життя і своїм обов’язком – позаду. Легко, правда, не буде ніколи, але ми готові і далі тренувати свій дух».
Що для вас неочікувано було дізнатися з цієї книги? Який, можливо, факт вас вразив найбільше?
Для мене особисто було цікаво дізнатись як українською називають різні терміни. Ми живемо в епоху, коли багато інформації дізнаємось з інтернету. А пасіка – це те місце, де нема зайвого часу на написання довгих інструкцій. Нині тренд – відеоблоги пасічників. Там і місцевий діалект, і російська, і суржик. Все ж таки хочеться вдосконалювати себе і оперувати гарними і красивими словами. Як то «чарунка», замість «сота».
Книга не написана як довідник або енциклопедія. Це точно не інструкція, як завести і працювати на пасіці (для цього є відеоблоги пасічників). Але це прекрасна можливість дізнатись більше про наших маленьких помічниць і про їхнє яскраве солодке життя. Якщо хочеш полюбити бджіл і навіть трошки зрозуміти – ця книга стане в пригоді.
Чи справді бджоли танцюють?
Так, це абсолютна правда. Здається фантастичним, але вони якось розуміють одна одну. Це просто неймовірно, як можна в ті рухи закласти інформацію про напрямок і відстань! Адже, так вони передають місцезнаходження знайдених медоносів, води, можливих «будиночків» для роїння та іншу корисну інформацію. А ще вони по-різному вміють дзижчати, бриніти чи гудіти. Пасічник з досвідом тільки почувши своїх бджілок може з високою імовірністю сказати, чи все з ними гаразд. А ще вони вміють співати. Правда, тільки матки. Кожен пасічник здригається, коли чує ті співи, бо вони означають, що сім’я знаходиться в ройовому стані і треба негайно вживати заходів, аби не вилетів рій.
Чи були у вас колись свої "бджолині курйози"?
Мабуть, найкурйозніший момент для кожного пасічника – це спроба зловити рій. Особливо перший. Тут одразу намагаєшся уявити себе великою бджолою і здогадатися, що б змусило тебе залетіти у вулик. Якщо бачите пасічника, що несамовито носиться пасікою з якимись пристроями – знайте, що до нього залетів рій (чи намагається вилетіти) і краще того бідосю поки не чіпати. Якщо вас попросять постояти під деревом і просто потримати ящик, в який зараз струсять з гілки рій – не ведіться. Іноді рій падає не в ящик, а на того, хто його тримає. І хоча бджола під час роїння неагресивна, проте хто ж потерпить, коли його струшують. Всяке буває.
А ще, особисто для мене, кожен раз коли під маску до обличчя залітає бджола – то бджолиний курйоз. Думаю, бджоли спостерігають, як я намагаюсь одночасно відбігти від вулика, зняти маску та бути невжаленим, і сміються.
Якби бджіл замінили на бджіл-роботів, як би ви до цього поставилися?
Ймовірно, якщо таке станеться, то це буде означати катастрофу світового масштабу і людство таки не змогло вберегти живу бджолу. Бджоли-роботи – це щось із серіалу «Чорне дзеркало» – новітнє і дуже непередбачуване. Правда, не впевнений в тому, що це найекономічніший та найвдаліший спосіб запилювати квітки. Адже вже зараз існують генні модифікації рослин, які не потребують додаткової уваги комах. Скажімо, є сорти соняшника, що пасічники називають «пластиковим». Він цвіте як звичайний, але практично не виділяє нектару. Отже, бджолам такий соняшник не дуже цікавий.
Тому створення (точніше, модифікація) таких сортів рослин, які не потребують запилення, мені здається імовірнішим розвитком подій. Але краще нехай ніколи не буде в цьому потреби.
14 thoughts on “Чи справді бджоли танцюють: вся правда про цих комах з дитячої книжечки та від справжніх бджолярів”