Автор: Володимир Кондратьєв, спеціаліст літературно-освітнього відділу Культурних сил
В січні 2026 року проєкт «Книга на фронт», який реалізує об’єднання військовослужбовців Культурні сили, в тому числі у партнерстві з національною книжковою платформою Yakaboo, перетнув важливу психологічну позначку: 50 000 книг, переданих безпосередньо військовим. Це величезний логістичний масив, що охопив усю лінію фронту — від шпиталів у тилу до бліндажів на «нулі».
Дивлячись на цю гору літератури, виникає закономірне питання: а що саме там, у тих коробках? Скільки з цих десятків тисяч томів — це легка художня література, детективи та фентезі, покликані розважити бійця? А скільки — серйозного нонфікшну?
Якби ми керувалися поширеним у тилу стереотипом, відповідь була б очевидною: «Мабуть, відсотків дев’яносто — це розвага. Адже війна — це пекло, і книга має бути втечею з пекла». Довгий час вважалося, що втомлений боєць хоче лише магічного лісу або заплутаного детективу, щоб забутися.
Проте глибинне опитування гуртових реципієнтів проєкту, проведене на тлі цього масиву переданих книг, доводить: реальність кардинально інша.
«Несіть фантастику!»
Під час великих зборів на фестивалях на кшталт «Книжкової країни», команда проєкту на чолі з куратором Андрієм Овчаруком приймала літературу від сотень відвідувачів. І головна порада для всіх, хто питав «Що передати хлопцям та дівчатам?», була однозначною: — Несіть фантастику! Фентезі (можна й романтичне), пригодницькі романи, детективи! Щось, що захоплює з першої сторінки й миттєво відволікає від військової рутини.
Психологія, історія чи військова справа згадувалися лише як «уточнення із зірочкою». І люди несли — Сапковського, Кінга, Пратчетта, Кідрука, комікси. Коробки наповнювалися «порталами в іншу реальність». І всі були задоволені, вважаючи, що дають військовим можливість знайти внутрішній затишок.
Але саме там, серед потоку художньої літератури, стався збій у цій картині світу. Надійшов дуже конкретний, адресний запит від одного з бойових підрозділів із Краматорського напрямку. Вони не просили легкого чтива, щоб убити час. Їм була конче потрібна книга Джеймса Холліса «Під тінню Сатурна».
Для розуміння контексту: це глибока, складна юнгіанська психологія. Це праця про чоловічі травми, про тягар батьківської спадщини, про зцілення душі через біль. Таку літературу важко читати навіть у затишному, безпечному київському офісі зі стабільним графіком і кавою. Це інтелектуальна робота, яка вимагає величезного ресурсу.
І ось цю книгу замовляють туди, на «нуль». Спершу це можна було списати на статистичну похибку або «підрозділ інтелектуалів» — виняток, що лише підтверджує правило про загальний ескапізм. Але це був сигнал.
Нонфікшн завдає удару у відповідь
Щоб зрозуміти реальну картину і припинити гадати, команда проєкту вирішила провести пряме дослідження. Було опитано гуртових реципієнтів, які безпосередньо отримують книги й роздають їх побратимам у своїх підрозділах від тилових частин та шпиталів до передової.
Респонденти могли називати будь-які жанри й обирати кілька варіантів одночасно. Отримані дані спростували міф про читання виключно заради розваги.
Так, художня проза цікавить 68% опитаних. Але ті ж самі 68% обрали психологію та саморозвиток. Також 65% обрали історію, і ті ж 65% — фантастику.
Це не просто співставні цифри — це ідеальний паритет. Запит на серйозну, прикладну психологію та історію такий самий потужний, як і на вигадані світи. Так звана аномалія з Холлісом виявилася не аномалією, а стійкою закономірністю. У списках конкретних побажань поруч із «Дюною» та «Грою Ендера» стоять: «Здобути державу Ізраїль», «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла, «Плем’я» Себастьяна Юнгера, книги про історію УПА, стоїцизм та фінансову грамотність.
«Ми не тікаємо, ми вчимося»
Якщо книга на фронті — це не просто втеча, то що? Чому людина в окопі читає про концтабір у Франкла? Відповідь криється у потребі саморегуляції. Як пояснює одна з реципієнток проєкту, заступниця командира з психологічної підтримки персоналу:
«Хлопцям не завжди хочеться забути, де вони. Їм набагато важливіше зрозуміти, що саме з ними зараз відбувається. Чому психіка реагує так, а не інакше? Як зберегти себе, коли «плавить»? Тому вони просять нонфікшн. Для них це не наука, це інструкція з експлуатації самих себе в екстремальних умовах».
Військові читають, щоб намацати ґрунт під ногами. Їм потрібні не тільки розваги, які замінили б соцмережі, а й інструменти для виживання в рутині війни. Вони читають історію, щоб зрозуміти контекст подій. Вони читають психологію, щоб вижити ментально.
Більше того, навіть фантастика на фронті часто втрачає функцію ескапізму. Твори на кшталт «Дюни» чи «Гри Ендера» мають там суто практичну цінність. Сержанти, які керують екіпажами БпЛА, зазначають, що сприймають такі книги інакше:
«Для нас це не казочки про космос. Хороша фантастика — це симулятор. Там герої борються з переважаючими силами імперій, будують стратегії виживання, ухвалюють рішення, коли все летить шкереберть. Це сприймається як кейс-стаді. Це рольова модель: дивись, тут було ще гірше, але вони вивезли — інтелектом, хитрістю, волею. Це дуже нам потрібно».
Тож, коли військовий читає про колонізацію Марса у Макса Кідрука чи про Сірий Орден у Павла Дерев’янка, він моделює власну боротьбу. Людина не тікає з реальності — вона шукає в книзі патерни, які допоможуть перемогти в цій реальності.
Свій до свого по своє
Здавалося б, останнє, що захоче читати людина в окопі — це книгу про іншу людину в такому ж окопі. Навіщо читати про чужу війну, коли своєї вистачає в надлишку?
Але у світлі опитування ситуація виявилася неоднозначною. Коли респондентів запитали про попит на книги військових авторів, голоси розділилися. Хтось категорично каже «ні», хтось сумнівається, але майже половина відповіла впевнене «так, нам це цікаво».
Тут спрацьовує механізм навчання через досвід. Логіка бійця прагматична: «Якщо автор зміг вижити в тій м’ясорубці, описав це і залишився при глузді, я хочу знати, як саме він це зробив». Читач бере цей досвід, інтегрує його у свій — і шанси вижити у схожій ситуації зростають.
Крім того, існує специфічний запит від госпіталів та реабілітаційних центрів. Поранені бійці, які різко випали з бойової роботи, часто відчувають вакуум. Їх вибило зі звичної, хоч і страшної, рутини. Книги побратимів для них — це спосіб ментально повернутися до лав, відчути, що вони все ще частина цього великого механізму, а не просто пацієнти в палаті. Це спосіб зберегти ідентичність.
Потреба у доступності культури стосується не лише змісту, а й форми. Для поранених бійців у шпиталях та реабілітаційних центрах цифровий формат книг часто є найзручнішим, а подекуди й безальтернативним: так, аудіокниги дозволяють відновлюватися, не напружуючи зір чи руки. Втім, ця перевага працює не лише у палатах, а й безпосередньо на передовій: на «нулі» зайва вага в рюкзаку критична, а світло ліхтарика може коштувати життя.
Тому в межах проєкту «Книга на фронт» військові отримують доступ і до цифрової «Бібліотеки для героїв» від Yakaboo. Вже передано понад 20 000 кодів, які перетворюють смартфон на бібліотеку. Це дозволяє слухати книги в дорозі чи на чергуванні, коли руки зайняті, а очі втомлені, забезпечуючи доступ до корисної літератури будь-яких жанрів незалежно від обставин.
Висновок
Дані проєкту «Книга на фронт» підводять до простого висновку: суспільство часто недооцінює військових, вважаючи, що їм потрібен лише відпочинок. Насправді ж їм потрібна зброя — інтелектуальна та ментальна. Книга забезпечує не лише розраду, а й практичні засоби структурувати хаос навколо себе.
Тому відвідувачам книгарень, які хочуть підтримати захисників, варто змінити підхід. Не треба шукати найпростіше. Не варто думати, що «там» люди хочуть лише забутися. Варто шукати найзмістовніше — те, що допомагає зрозуміти реальний світ. Бо наші захисники й захисниці не ховаються від реальності — вони її змінюють.
Для підтримки проєкту «Книга на фронт» книги можна придбати на сайті yakaboo.ua – вони зібрані на окремій сторінці.
При купівлі книг онлайн – в коментарі до замовлення можна написати слова подяки військовим. Команда Yakaboo передає кожне таке послання на листівці разом із книгами, які купують для військових.
Можна підписати таку листівку власноруч, завітавши до фізичної книгарні Yakaboo (м.Київ, вул. Хрещатик, 22) та придбавши книгу для військових.