Там, де сходить сонце: 13 книг азійських письменників

Там, де сходить сонце: 13 книг азійських письменників

Азія — це завжди загадка. Століттями розвиваючись майже ізольовано, вона сформувала свою, дуже особливу культуру і звичаї. Саме з Азії родом основні вчення про гармонію і просвітлення. Саме тут навчилися помічати кожну неповторну мить — і водночас прагнути до вічності. Своїм прикладом Азія показала, як можна за лічені десятиліття сягнути небачених висот економічного і технічного розвитку. Усе це відображається й у творах азійських письменників. Ми підібрали 13 книг різних жанрів, які допоможуть вам познайомитися з цим самобутнім краєм.

Лишень минулого місяця ми отримали свіженький переклад зірки азійської літератури — «Молоко і мед», збірку поезій молодої поетеси Рупі Каур. Рупі родом з Індії, але зараз проживає в Канаді і їздить по світу з театральними перформансами і лекціями про письменництво. Її історія схожа на історію Джоан Роулінг — довгий час видавці навідріз відмовлялися публікувати її вірші, аж доки Рупі не видала збірку самотужки. І майже відразу та злетіла до верхніх рядків списків книжкових бестселерів.

Збірка поділена на чотири розділи, і це саме той випадок, коли поезію варто читати не вибірково, а одну за одною. Авторка розкриває себе крізь автобіографічні вірші, переходячи від болю до зцілення. І хоч більшість поезій автобіографічні і відображають те, як авторка сприймає світ, кожен у них знайде щось своє. Рядок за рядком Рупі примовляє: любіть себе, любіть світ, любіть людей — істини, про які ніколи не зайве собі нагадати.

Любителі наукової фантастики напевно вже не один раз чули про трилогію «Пам’ять про минуле землі». Перша її частина — «Проблема трьох тіл» — вийшла українською у 2015 році, а цього року побачив світ переклад другої. Загроза знищення позаземною цивілізацією уже невідворотна, однак замість пошуку шляху до порятунку, людство роздирають внутрішні конфлікти. Боротьба за владу і сфери впливу, нетерпимість до інакшості, тотальний контроль — не надто ефективні способи вирішити долю людства.

«Темний ліс», як і вся трилогія, — це не зовсім та наукова фантастика, до якої ми звикли. Тут немає героїв, які однозначно героїчні і рятують всесвіт, немає легких жартів, зате багато посилань до китайської культури та історії. Герої Лю Цисіня цілеспрямовані й чіткі, кожного з них можна охарактеризувати якоюсь однією функцією, проте це навпаки сприяє зануренню в книгу. Натомість радимо вам підготуватися до безлічі китайських імен і назв. Але щоб читачі не так плуталися, на початку книги є чудовий словник дійових осіб. У цій книзі багато роздумів про природу людських пристрастей і майбутнє космічних цивілізацій, можливих пасток, які люди розставляють собі самі, та прогнозів, куди ж ми, врешті-решт, прийдемо. Звісно, це не кінець історії, адже попереду ще заключна частина трилогії. Чекаємо з нетерпінням!

Дещо зовсім інше — збірка «Джвандзи», справжня класика стародавнього Китаю, нарешті доступна українською. Це текст, на якому ґрунтується даосизм та загалом значна частина китайської філософської школи І тисячоліття до н.е. «Джвандзи» оповідає про свободу та шлях до неї. Вона розкриває, що таке «дао» — «шлях» та як йти цим шляхом. Кожна оповідь — притча, тож не варто сподіватися на прямі інструкції, адже все залежить від сприйняття читача та його відкритості новому. І, звісно, варто враховувати, що в оригіналі книга написана ієрогліфічним письмом, а кожен ієрогліф позначає зазвичай ціле слово і може бути прочитаний по-різному. Однак якщо вам цікава китайська філософська школа та її витоки, ця збірка — прекрасний засіб зануритися в неї з головою.

Ішіґуро, певно, один з найвідоміших азійських письменників на наших теренах. За походженням японець, він мешкає у Великобританії, і його твори віддзеркалюють цю подвійність культур і світоглядів. І хоч «Залишок дня» називають найбільш англійським романом письменника, ця книга — хороша нагода познайомитися з його стилем і вирішити, до вподоби він вам чи ні.

«Залишок дня» — це роман-сповідь, роман-спогад. Його головний герой — Джеймс Стівенс, дворецький, який на схилі літ вирушає у невелику подорож південно-західною Англією. Здавалося, що може бути японського у такому антуражі? Однак роман недаремно отримав Букерівську премію, якби все було так просто. Книжка сповнена роздумів про час, що минув без вороття, про втрачені можливості і про зроблені справи. В ньому гордість за зроблене і досягнуте нерозривно поєднується з легким жалем за тим, що все могло скластися зовсім інакше. Те, з чим ми залишимося, коли день добігатиме кінця, і є найважливішим під час нашого шляху.

«Бог дрібниць» — дебютний роман письменниці, який відразу приніс їй Букера. Написаний близько 20 років тому, він нарешті дістався і до українського читача. Арундаті Рой створила дуже детальну, реалістичну і зовсім не таку казкову, як у фільмах, панораму Індії. Поділ на касти і недоторканість обраних, релігія і комунізм, вірність традиціям і новаторство у технологіях, — усе на сторінках цієї книги.

Історія розповідає про молоду жінку Амму, матір двох дітей, яка після розлучення повертається до батьківського дому, тим самим порушуючи традиції. Звісно, так просто це не минеться. Ця книга сповнена трагізму і жорстокості, неприємних подробиць і навіть бруду, але її аж ніяк не можна віднести до «чорної» літератури. «Бог дрібниць» — чудова можливість зануритися у світ Індії без прикрас, якщо ви готові до розміреної подорожі, не надто сповненої приємностей.

Тим же, хто захоче продовжити знайомство з романами Арундаті Рой, варто звернути увагу на її другий роман, переклад якого буквально днями вийшов також у ВСЛ — «Міністерство граничного щастя».

«Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей» Салман Рушді (ВСЛ, 2017, пер. Андрій Савенець)

Салман Рушді — один з найсуперечливіших письменників нашого часу. Англійський письменник індійського походження, він поєднує у своїй творчості східні і західні традиції у неповторну суміш. Рушді захоплюються і проклинають, однак залишатися байдужим до нього фактично неможливо.

«Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей» — це казки Шахерезади на новий лад. Книга-фантазія, книга-загадка, книга-лабіринт, ця збірка розповідає східні казки по-сучасному. Тут переплелися магічний реалізм і наукова фантастика, екшн і філософія, але всі вони — про долю нашого світу і те, куди ми його ведемо. Ця книга — суцільна метафора, розгадати яку належить читачеві.

Там, де сходить сонце: 13 книг азійських письменників 0

Японська коротка проза — не надто відома українцям, але збірка «Десять ночей снів» — це чудова нагода з нею познайомитися. Ці замальовки були написані понад 110 років тому, проте й сьогодні залишаються цікавими — як і більшість японської літератури, котра поза часом.

Видання тримовне — воно включає переклади українською та російською, а також оригінальну версію. Проте книга не поділена на три рівнозначні розділи — мови перемішуються між собою, завдяки чому поціновувачі японської культури мають змогу оцінити вірші у повному обсязі. Ця проза — фентезійна, сюрреалістична, часом містична, і кожна із замальовок розповідає про один зі снів. Оповіді-притчі ніби показують щось за межею реальності, за межею видимості. Справжнє задоволення для естетів і любителів японської культури.

Ясунарі Кавабата — лауреат Нобелівської премії, першої в історії японської літератури. Його твори сповнені роздумів і водночас надзвичайно ліричні — це свого року хоку в прозі, але більші за обсягом.

Роман «Стугін гори» розповідає про старого Сінго, який намагається зрозуміти, чому його сімейне життя пішло якось не так, як він мріяв. Тут не так багато дії, зате багато роздумів і розуміння. Це психологічна оповідь, яка зосереджується на спостереженні найменших порухів душі і того, до чого вони призводять. Старий Сінго думає про своїх дітей, про старість, яка прийшла непомітно, але яку не можна не брати до уваги, про красу, життя і вічність. Цей роман надзвичайно ліричний і мальовничий, сповнений легких замальовок, які читачеві варто доповнити самому. Завдяки цьому читач мимоволі стає учасником подій і може сповна провідчувати усю емоційність і глибину цієї книги.

Ще один лауреат Нобелівської премії з літератури, цього разу — з Китаю. Мінімум філософії, зате максимум — гротеску і навіть абсурду. 

Роман «Країна вина» розпочинається із сюрреалістичної оповіді про детектива, який розслідує справу про те, що хтось з мешканців провінції їсть немовлят. Паралельно з цим же у романі йде оповідь про провінційного винороба-графомана, який постійно надсилає свої опуси на рецензію самому Мо Яню, не забувши доповнити кожну посилку хорошим вином. Із кожною посилкою кількість вина збільшується, а відгуки метра на відверто бездарні оповідання стають все схвальнішими. Перед кожним розділом у романі наводиться одне з таких оповідань, і перше з них розповідає про батька, який здав свого сина «на забій» як худобу…

Вигадка і дійсність, фантасмагорія і сувора правда, фантазії й жорстока пародія. «Країна вина» демонструє всю абсурдність сучасного Китаю й усього світу загалом, але не прямо, а використовуючи алегорії й натяки. Книга дуже своєрідна, але безсумнівно не залишить вас байдужим.

«Особистий досвід» — це книга, яка, напевно, ніколи не втратить своєї актуальності. Роман розповідає про складний життєвий вибір, який доводиться здійснити далеко не кожному, однак від цього він не стає легшим. Що робити, якщо твоя дитина народжується із серйозними вадами? А якщо це вади мозку? Чи варто відмовитися від дитини, адже їй все одно немає сенсу сподіватися на нормальне життя, і спробувати почати все спочатку? Чи навпаки — прийняти будь-яке випробування і сумлінно нести той тягар, що випав?

Кендзабуро Ое пережив таку необхідність вибору на власному досвіді: в його сім’ї народилося немовля з серйозним ураженням мозку. Ця подія і тягар прийняття рішення назавжди залишили відбиток на серці письменника, і свої почуття, роздуми і висновки він намагався передати в цьому глибокому психологічному романі. За свій вклад в літературу у 1994 році Кендзабуро Ое також був удостоєний Нобелівської премії. 

Ім’я Ошо відоме навіть тим, хто не особливо цікавиться східною культурою і тим паче літературою. Його вчення розповсюдилося світом, наче полум’я, адже основна його ідея — це любов і гармонія. Ошо, справжнє ім’я якого — Чандра Мохан Раджніш, за походженням індус, і він намагається розповісти якомога більшій кількості людей про своє вчення: легкість сміху, вміння радіти життю, здатність ловити задоволення від кожного моменту життя, незалежно від зовнішніх умов.

У книзі зібрані тексти різних виступів Ошо, але всі вони зводяться до одного: живи тут і зараз. Його рекомендації є максимально практичними і простими, це свого роду «побутовий буддизм». І, можливо, комусь усі ці статті здадуться лишень збіркою загальновідомих істин і влучних афоризмів, але для когось вони можуть стати саме тим поштовхом змінити своє життя і отримувати від нього задоволення, якого так не вистачало.

Від духовного до земного — книга «23 прихованих факти про капіталізм» розкаже про сучасну економічну систему «на пальцях». Ха-Юн Чанґ — південнокорейський економіст, зараз викладає в Кембриджському університеті. У своїй книзі він доступно пояснює, що таке капіталізм і чому це насправді погано. Куди прийде світ, якщо компанії будуть піклуватися лише про свої інтереси? Чому мультинаціональних компаній насправді не існує? Чому винахід пральної машини Ха-Юн Чанґ називає значно важливішим за винахід Інтернету?

У книзі автор зібрав 23 факти, які допомагають зрозуміти, як працює капіталізм та що заважає йому працювати краще. Якщо ви хочете тверезо поглянути на сучасну економічну систему і зрозуміти, де шукати шляхи виходу з проблем, ця книга саме для вас.

Закінчимо нашу підбірку книгою про щастя. «Посібник для тих, хто бажає стати щасливим» — це свого роду філософський трактат про закономірності життя, які автор сам перевірив на власному досвіді. Маруяма Тошіо уклав 17 пунктів, які крок за кроком приведуть читача до духовного відновлення. «Світ сповнений щирості, любові і гармонії», — стверджує Маруяма, і його книга допомагає у це повірити. 

Кожен з розділів присвячений окремому аспекту життя: сім’ї чи дітям, здоров’ю тілесному і духовному, відповідальності за власні вчинки і бажання. Життя — це довгий шлях, але його напрямок ми обираємо самостійно. І лише в наших силах зробити так, щоб ця дорога була не важким шляхом, а приємною мандрівкою.

Катя Гавриш
Редактор і книжковий маніяк. Отримала диплом видавця, але життя вперто тягне мене в IT, тому нині техписьменник. Вірю, що читання книг — найпростіший шлях до безсмертя. Обожнюю подорожі на мотоциклі за відчуття свободи. І ще котів, бо вони точно прибульці з інших планет чи вимірів і щось знають. Мрію відвідати Єхо і Плаский світ — як не вві сні, то хоча б у наступному житті.
http://facebook.com/kate.gavrysh

11 thoughts on “Там, де сходить сонце: 13 книг азійських письменників

    Добавить комментарий