Сучасна українська письменниця в жанрі фентезі Дара Корній — авторка таких відомих творів як «Гонихмарник», «Місяцівна» та «Сузір’я дів». Ми розпитали у письменниці про доволі неочікувані речі — і ось що з цього вийшло.
Дара Корній, можливо, не стала би письменницею, якби не...
Якби вчасно не зрозуміла, що вигадувати цікаві історії може бути професією. А якщо серйозно, то якби не випадковість. (А випадковостей, як відомо, не буває). Тому не випадково я написала першу свою велику історію «Гонихмарник» для одного читача, для своєї доньки, не випадково відіслала рукопис на конкурс «Коронація слова», не випадково «Гонихмарник» на цьому конкурсі виборов третє місце в номінації «Романи» і не випадково у мене відразу ж з’явився крутий видавець, в особі пані Світлани Скляр, яка була тоді головним редактором Клубу сімейного дозвілля і яка повірила нікому невідомому автору.
Стиль письма Дари Корній найчастіше порівнюють з...
З ким тільки не порівнюють? Читачі з Канади називають сучасною Лесею Українкою, що мене дуже тішить та дивує. Це сталося після прочитання ними «Гонихмарника» та «Зворотних боків». А з’ява «Чарівних істот» їх ще більше укріпила у впевненості точності такого порівняння. Видавці з КСД свого часу обізвали Дару Корній українською Стефані Майєр. Це був радше комерційний крок з їхнього боку. Адже в далекому 2010 році «Сутінкова» історія якраз була на піку популярності, і видавець вирішив ось таким чином привабити читача до нікому поки невідомого автора. От і порівняли «Гонихмарника» з вампірами, хоч у романі жодного упиряки нема. А оце недавно натрапила на одому форумі на цілком серйозне порівняння Дари Корній з Нілом Ґейманом (проводили паралелі між романом «Американські боги» і сагою «Зворотний бік»). Думаю, що є й інші варіанти порівнянь. Та мені до душі слова тих читачів, котрі злорадно називають мене хитрим письменником, який зайняв в українській літературі порожню нішу і тільки через те отримав таку популярність. Наче хочуть мене образити, але цим тільки тішать.
Сон, який запам'ятався надовго.
О, таких снів у мене багато. Та найзнаковішим є історія, котра пов’язана з тим, як я починала писати «Зворотний бік». Лист, що пише Птаха Стрибогу, котрим починається вся сага, мені просто наснився.
Де Вам найбільше подобається писати?
Я геть не перебірлива. Мені не потрібна спеціально створена атмосфера – свічки, вино, віскі і так далі. Коли є натхнення і сюжет сам по собі пливе, добре пишеться будь-де: і вдома за письмовим столом, і в купе потяга, і в автівці, і кафе, і в горах на коліні в записнику, і в маршрутці навіть. Пригадую, як я починала писати «Щоденник Мавки». Я тоді поверталася з Києва нічним швидким купейним потягом. То був не фірмовий потяг, а звичайний. Засвітити собі нічник я не могла, бо там його не було. Тож довелося всістися на підлогу вагона в коридорів, де цілу ніч горіло світло, звісно, всі нормальні пасажири вже спали, і ось так писати. Бо з мене історія просто лізла і я боялася, що вона мене зсередини розірве, якщо я не писатиму. До Львова я повернулася зі списаним блокнотом, невиспана, але щаслива…
Улюблене свято Дари Корній – це...
Різдво та Купайло. Все доволі традиційно і автентично. З дідухом, колядками, вертепом, стрибанням через вогонь, вінками, що водою пливуть та пошуками квіту папороті.
На столі Дари Корній завжди стоїть / лежить...
Купа блокнотів, ручки, олівці, фломастери, ноутбук, плитка шоколаду, кава, карта світів та словник синонімів.
На ніч Дара Корній найчастіше читає...
Коли що… От зараз у мене в розробці четверта частина «Чарівних істот», тому читається із задоволенням Воропай, Килимник та Шухевич. Плюс довгий список конкурсних робіт на «Браму», під вісімдесят рукописів, тому мені не сумно.
Своїм символом Дара Корній вважає...
Папоротник.
Якби Дарі довелося зараз писати книгу не жанру «фентезі», то це була би книга про...
Історична, звісно. Однак не лише про історичні події, а про доволі відому в Україні персону на тлі цих подій. Поки промовчу, про кого. Бо, можливо, колись і щось таки втну. Але ця особистість варта того, щоб показати її не просто на фоні епохи, як символ чи маніфест, а показати людиною – слабкою-сильною-закоханою-зрадженою-вірною-нікчемною. Психологія вчинків, яка рухає людину в тих чи інших історичних декораціях, чому змінюється вона і коли змінюється? Та поки я внутрішньо не доросла до цієї історії. Потрібен досвід, от я його і набираюся, пишучи не тільки фентезі.
Зі своїх героїнь Дара найбільше вважає себе схожою на...
Мабуть-таки Птаху. Звісно, це не автопортрет. Зовсім ні. Радше, вона мені як рідна сестра. Старша, мудріша, дуже правильна, авторитет. І коли я її за сюжетом вбивала, я плакала. Ні, я ридала.
235 thoughts on “11 неочікуваних фактів про Дару Корній”