10 неожиданных фактов о Мирославе Лаюке

…будет називаться «Троянда». Это поэзия, она почти завершена. Вот одно из стихотворений: 

Серце і його назва

У мене було зайве ребро –

я віддав тобі його,

у мене було царство – я віддав тобі половину,

у мене було щось таке, що я віддав цілком,

у мене було Серце – але воно

ніколи мені не належало:

як хліб не належить маслу, як Троянда не належить руці,

як Втрата не належить словам. Серце, що у власності Форми,

стукає мені, стукає – як хтось, кого закрив у темній кімнаті, –

навмисно чи випадково.

Серце я називаю ключем, коли забуваю ключі,

і заводжу машину, скрутивши дротики замка запалювання.

Серце – так само поцілунок, грушевий льодяник.

Серце називаю поцілунком, коли крізь губи чути

стукання іншого Серця.

Серце – я витягаю з грудей і запихаю в кишеню,

коли неможливо витримати –

а воно замащує новісінькі сині джинси

і стукає мені, стукає.