Сто років тому об 11 годині 11 листопада закінчилася Перша світова війна. Тодішнє Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії як учасник союзу Антанта було змушене приєднатися до боїв. Це сталося о 23 годині 4 серпня 1914 року… А що, коли б імперія не була у складі Антанти, чи зуміла б тоді зберегти нейтралітет? І чи оминула б її чаша страждань, горя та (не)зліченних людських жертв, якби Друга світова так і не розпочалася, бо… Зрештою, якби людство мало унікальний шанс ще раз прожити минуле століття, чи б скористалося ним як належить? І, взагалі, чи б настало ХХІ століття?
«Темна конячка» британської літератури
А хто це така – Кейт Аткінсон – і звідки вона взялась? Питання такого штибу, як сніг на голову, зненацька заскочили чи не всіх літературних критиків й журналістів, коли її дебютний роман «За лаштунками в музеї», обійшовши твір Салмана Рушді, був названий «Книгою року» за версією Whitbread Awards у 1995 році.
Кейт Аткінсон – уродженка північноанглійського міста Йорк, філолог за освітою, котрій так і не вдалось стати доктором філософії, і саме тому стала письменницею, забувши про докторантуру. “Якби не ця відмова, то вивчала б, до прикладу, пасивність і активність у творчості Джейн Остін», – говорить вона про себе.
Проте справжня популярність серед читачів та лавина нагород були здобуті наступними її книгами, зокрема серією романів про приватного детектива Джексона Броуді та дилогією «Сім’я Тоддів». Власне, останню складають романи «Життя за життям» та «Руїни бога». Обидва побачили світ українською мовою у видавництві «Наш Формат» у перекладі Ярослави Стріхи.
За внесок у розвиток літератури Кейт Аткінсон нагороджено Орденом Британської імперії.
«І все на світі треба пережити. І кожен фініш - це, по суті, старт» (Ліна Костенко)
Головною героїнею роману «Життя за життям» є Урсула Тодд, котра, народившись 11 лютого 1910 року, волею авторки, приречена на безперервну реінкарнацію у власному тілі. За її плечима увесь час чигає смерть, позбавляючи життя різними способами: внаслідок удушення пуповиною, утоплення в морі, падіння з даху будинку, зараження «іспанкою», під час бомбардування Лондону…
«Маленьке сердечко. Безпорадне маленьке сердечко шалено калатає. А тоді – зупинка, неждана, мовби падіння птаха. Один-єдиний постріл. Запала темрява». Кожен новий ре-старт – це чергова спроба виправити помилки минулого, щоб, нарешті, прожити довше і щасливіше. Та чи можливий благополучний сценарій життя на фоні 20-го століття – найбільш негуманного за всю історію людства?
Як би виглядало моє життя, якби...
Це риторичне питання, без сумніву, хоча б раз, та задає собі кожна людина. Якби ж то можна було повернутися в минуле, щоб… Воно супроводжує й читача, коли пліч-о- пліч з головною героїнею, наче за помахом чарівної палички, їй випадає шанс розпочати життєвий шлях з чистого аркушу. Дитина, підліток, жінка – Урсула народжується, помирає і знову приходить на білий світ. Спостерігаючи за її життям(и), бачимо, яку велику, просто колосальну роль відіграє хоча б одне відмінне рішення, котре здатне назавжди змінити долю людини. Країни. І світу загалом.
Тематично схожі книги
Кейт Аткінсон «Руїни бога», Ієн Мак’юен «Спокута», Сара Уотерс «Ночной дозор», Крістін Генна «Соловей», Одрі Ніффенеґґер «Дружина мандрівника в часі», Філіп.К. Дік «Людина у високому замку».
18 thoughts on “Якби ми проживали наше життя кілька разів поспіль, чи зробили б це, врешті-решт, як слід? Рецензія на «Життя за життям» Кейт Аткінсон”