Ми в Yakaboo не тільки продаємо книжки, а ще й самі їх активно читаємо. Смаки дуже різняться: хтось читає виключно нон-фікшн, хтось – гостросюжетну прозу, хтось – слідкує за новинками і читає тільки їх. Підбиваючи підсумки року, розповідаємо про 3 книжки з прочитаного нами у 2018-му, що зачепили найбільше.
Юлія Мальцева, менеджерка з закупівель
В мистецтві не те, щоб добре розбиралась, але читати книжки про нього завжди цікаво. А коли це ще й детектив, та ще й з дійсно реальними фактами та подіями – то взагалі неперевершено.
Врешті книжка читалась усюди: вдома, в транспорті, в чергах. При цьому читати хотілось повільніше, бо розуміла, що іншої настільки ж захоплюючої знайду не скоро.
Книга дуже якісно перекладена українською, видана в чудовому оформленні, із зображеннями описуваних творів мистецтва і місць дії.
Ледь не кожної сторінки виникало щире здивування та руки тяглись до Вікіпедії, щоб ще більше дізнатись про якусь подію чи витвір мистецтва. Врешті дізналась багато нового та повністю змінилось сприйняття деяких подій, картин і художників.
Книжка як і зазначено в назві – щоденник. Щоденник справжнього власника справжнього книжкового магазину на справжній Шотландії. Про це одразу скаже фото книгарні на перших сторінках.
Через те, що автор справжній книгар, оповідь дуже атмосферна, детальна і цікава. Спершу може здатися незрозумілим, навіщо писати кожен день виручку, кількість замовлень… але це тільки підтверджує реальність написаного.
Насправді, з іронічних та життєвих оповідей “як пройшов мій день” можна багато дізнатись. Записуючи кожен день свого життя, автор розповідає про книги і видавництва, про авторів та їхні твори, про буденні справи жителів та навіть котів міста, про книжкові фестивалі, про відносини книгарень з гігантом Amazon, про те, як живе та формує асортимент букіністична крамниця та навіть про роботу пошти. Ну і, звісно ж, про покупців. І напевно саме покупцям та книжка і не сподобається. Адже на них у автора свій особливий, часом жорсткий і іронічний погляд. У повній мірі цю книжку зрозуміє лише людина, яка знає життя поза прилавком. Та для решти вона буде “віконцем” у світ справжніх книгарів.
Ще не дочитана, але вже стала однією з найкращих за рік.
Ну от хіба замислюєшся, коли дивишся на книжкову полицю чи стелаж, чому вони саме так виглядають, і чому книжки стоять вертикально на горизонтальних полицях, корінцем до людини? Це наче природньо і звично. Але не для автора цього твору. З точністю інженера він аналізує такий порядок речей із заглибленням в історію. З крихтою іронії, небанальними фактами і неймовірною зацікавленістю розповідає, Чому все так і звідки ці порядки. Врешті ця книга про книгу, про її створення, еволюцію та історію зберігання, з практичними порадами по догляду та корисними ідеями щодо упорядкування.
Нестандартне, корисне та красиве видання.
Тетяна Гонченко, редакторка блогу
Моя думка про цей роман не буде надто відрізнятись від численних відгуків читачів по всьому світу. Давно не пам’ятаю, щоб будь-яка книжка мене так вражала. Це як удар під дих – коли перегортаєш останню сторінку, треба довго приходити до тями. Десь тиждень я не могла читати інших книжок зовсім, хоча зазвичай перерви не роблю.
“Маленьке життя” – це про боротьбу з собою, довжиною в життя. Про те, що ганяти внутрішніх демонів – не так легко, як здається. А ще це про важке питання: чи варто стримувати людину на цьому світі, якщо вона справді цього не хоче? Чи не є це насиллям?
Словом, багатоплановий та надзвичайно болючий роман. Кожному не порадиш, бо вразливим людям такого краще не читати. Проте якщо відчуваєте, що зможете впоратись і пережити справді важку історію – спробуйте, і це стане вашим мастрідом.
На противагу попередній книзі, ця – легка, весела, ще й очищує. Тобто в ній є над чим і поплакати, але це добрі сльози, корисні.
Загалом після прози Бакмана хочеться всіх любити і толерувати. Навіть дуже вередливих, неприємних буркотунів. Ймовірно, у них є свої причини, щоб такими бути?
Варто мати в своїй бібліотеці усі три перекладні романи Бакмана – «Чоловік на ім’я Уве», «Моя бабуся просить її вибачити» та «Брітт-Марі була тут». А наступного року ще й четвертий прикупити – його теж обіцяє видати #книголав. Це такі книжки, які варто перечитувати, коли світ довкола котиться в прірву.
… або будь-який інший роман Стейнбека – наприклад, «На Схід від Едему». Я відкрила його для себе цього року, і відразу занесла у список улюблених авторів. Стейнбек робить справді хорошу літературу, без штучних надбудов і ускладнень, без чорно-білих героїв, з глибоким психологізмом та ще й з динамічним сюжетом.
Знову ж таки, це книги, які варто перечитувати, а значить – мати вдома у бібліотеці. А завдяки видавництву КМ-Букс майже всього Стейнбека можна зібрати вдома в українському перекладі. Планую поступово це надолужити.
Олена Масон, проектна менеджерка
Можливо, після листів Вінсента ван Гога брату Тео, “Пройти крізь стіни”- одна з найвідоміших біографічних книг художників в світі. Марина Абрамович – перформерка, художниця, феміністка та людина, якій знадобилось пройти Великою Китайською стіною, щоб збагнути, що найбільше кохання її життя завершено. Що значить народитися в повоєнній Югославії 1940-х? Як боротися з власними демонами та приручити своє тіло? Книга про силу, кров та безкінечне перевинайдення себе.
Графічний роман, який без жодного слова доведе до гарячих сліз. Історія про переселення, переміщення, виселення з дому. Про труднощі перекладу. Про дружбу, як пігулку проти самотності. Як на мене, найкращий розворот – це розкадрування мікрорухів долоней. Також, крім душевності та візуальної насолоди, ця книжка може стати початком великої любові до графічних романів.
Книжка почалась із того, що автор опублікував у себе на сторінці 20 рекомендацій, вони ж застереження, щоб не повторювати помилок ХХ століття. Також книга – це відповідь на політику Трампа. Книга має безліч покликів на війну в Україні, Сирії та агресію Росії та США. В сучасному світі ця книжка має стати настільною для кожної свідомої людини/організації/інституції. Застереження та інструкція з виживання.
Галина Соколова, менеджерка з продажів:
Не буду писати, як важко вибрати три книги, які сподобалися найбільше за 2018 рік. Це просто неможливо. Та мене всі вразили. По-різному, звичайно. Але вибрати все ж треба.
Навіщо люди приїжджають в місто Малі Вішери? Та ще й залишаються там жити? Мітя Романов приїхав по слідах свого кумира, класика Івана Міроєдова, щоб розкрити таємницю його, так би мовити, творчої геніальності. Він знає – саме з цього міста почалося становлення Івана Андрійовича як письменника. У його книгах описаний мало не кожен будинок, вулиця і закуток. Звичайно ж, зрозуміло, що з цим містом щось не те. Його жителі виглядають так, ніби вони з «дружнім привітом». Але він то, Мітя, знає, для чого він тут! Перші сторінок двадцять знає. О, в Малі Вішери просто так не пускають – потрібно озвучити найпотаємніше бажання. Воно збудеться, 100%, але… Ніхто не попереджає, що за все треба платити, так званий «відкат» буде обов’язково. І ще, формулювати мрію потрібно обережно. Наприклад, побажаєш, щоб любов назавжди, тож отримуй сина. Адже ж любов? Адже ж назавжди?
Чи не відчувала давно таких емоцій, хіба що, коли читала «Понедельник начинается в субботу» Стругацьких і «Альтиста Данилова» Володимира Орлова.
Пропоную, внести даний предмет в шкільну програму! Щоб діти знали, що відьом, привидів та барабашки не існує! Щоб пояснили батькам, що Ванга не провидиця, а Алан Чумак не міг «зарядити воду» на лікування від усіх хвороб! Всі біди від незнання, легше придумати паранормальне пояснення явищам, ніж проводити досліди і збирати дані. Симпатична стилізація назв глав «під світ Гаррі Поттера» додає інтересу до оповідання.
Хлопчик з «Сяйва» виріс і намагається не стати другим Джеком Торренсом – своїм батьком. Для мене – саме це головна ідея роману. Через тридцять років Денні все так же «сяє», працює в будинку для літніх людей і сприяє їх плавному переходу в «інший світ». Йому належить допомогти маленькій дівчинці Розі і врятувати її від банди «поганих сяючих».
Юлія Судакова, менеджерка з закупівель
Обожнюю книги даної тематики, і ця шалено сподобалася. Дебютний роман Хізер Морріс, який не тільки дивує, а й надихає. Історія про життя і смерть, любов і ненависть, про страх і силу духу. Роман про те, на що люди готові були піти заради виживання, про те, як хапалися за останні промені надії.
Історія заснована на реальних подіях, які відбувалися в 1942 році в концентраційному таборі смерті Освенцим, де Лалі зустрів Гіту. Він повинен був нанести їй на руку татуювання — і закохався з першого погляду. «Я зробив їй татуювання з номером на лівій руці. А вона – татуювання зі своїм номером у моєму серці», — сказав Лалі Соролья (Людвіг Езенберг).
Справжня щира любов у пеклі.
P.S. Книга обов’язкова до прочитання;)
Спочатку поставилася до обговорення книги і серіалу досить скептично, думала що це щось нецікаве. Не знаю, що більше мене вразило, оскільки паралельно читала і дивилась серіал. Я була в повному захваті!
Книга не схожа ні на що з того, що я читала раніше. Унікальна у своєму роді.
Ферранте знайомить нас з історією двох подруг Олени і Ліли, які ростуть на околиці Неаполя в дуже непростих умовах. Події розвиваються дуже несподівано, і автор тримає в постійній напрузі. Дівчата намагаються вчитися, щоб вибратися з нетрів і жити кращим життям…
Вдалося їм це чи ні, можна дізнатися прочитавши книгу)
І це до речі перша книга з чотирьох «Неаполітанської квартету».
«Убийство в “Восточном экспрессе”» – одна з найвідоміших детективних історій Агати Крісті. І це не дивно! Знаменитий детектив Еркюль Пуаро повертається в Англію на знаменитому «Східному експресі», в якому разом з ним їдуть представники всіх можливих національностей. Раптово на наступний ранок виявляють, що сталося вбивство. Детективові Пуаро необхідно знайти вбивцю до того, як поїзд приїде за місцем призначення. Але за дуже дивними обставинами у всіх пасажирів є алібі.
Книга настільки захоплює та інтригує. Хто ж убивця?
Ви будете здивовані)
9 thoughts on “Три найкращі книжки року: вибір співробітників Yakaboo”