«Таинственный Амбал» Леся Подерв’янського: самурайський трактат і довгий шлях з Провідником

Підручник з прикладного амбалознавства рано чи пізно мав би з’явитись на наших теренах, бо такий потужний культурний пласт не може довго залишатись недослідженим. Неабияк тішить, що за нього взявся саме Маестро Подерв’янський.

До речі, серед покупців цієї книги ми розігруємо вечерю з Подерв’янським. Докладніше про акцію читайте тут.

Автор — художник, а не письменник

Попри те, що Леся Подерв’янського люд знає переважно як драматурга, він воліє, щоб його називали художником. Має найвпізнаваніший серед українських письменників голос, кияни навіть виступали за те, щоб він озвучив всі текстівки метро.

Тільки столик і лампа — саме такий антураж мають його концерти, що впевнено збирають повні зали шанувальників, які знають напам’ять «Гамлєта» і вільно цитують «Казку про Рєпку».  

Лесь Подерв’янський — культурний феномен, який робить лайку літературним надбанням, хоча його твори, які не переплутаєш з жодними іншими, все ще досить важко цитувати серед непосвячених.

Лєбєдь красівий як лєбєдь, а абізяна как абізяна

«Таинственный Амбал» — перший роман Подерв’янського і, як на мене, єдиний мінус у тому, що ми все ж його не почуємо, бо це ж стільки начитувати. Хіба… Текст переважно російською, тільки з появою Провідника, який веде за собою п’ятьох героїв до пізнання Таємничого Амбала, стає фрагментарно українським.

«Дорого коштує те, чого мало» — вкладає автор в уста персонажеві, щоб показати, що дорожить українською, російську ж залишає на рівні дешевого тла, яке тільки відтіняє пошуки таємного самурайського знання для Поді, Льончика, Базіля, Удава і Чомбе.

І хоч як би нам не хотілось порівнювати між собою п’єси і «Амбала», лєбєдь красівий як лєбєдь, а абізяна как абізяна.

Філософія того, що лежить на поверхні

Увесь «Таинственный Амбал» — істини, які лежать на поверхні, а це — найкраща схованка, яку ніхто не помічає. Замасковані під п’яні гульбища, нереальні видіння та шлях в невідомість. Немов картина-двозор, де можна побачити то стареньку бабцю, то юну дівчину. І тільки від читача залежить, з якого боку розкриється для нього «Амбал», чи стане він прозрінням, чи просто двома сотнями сторінок химерних пригод.

Ви йдете на базар, купуєте м’ясо, ріжете його, робите котлети і закусюєте ними водку. І можете знепритомніти від того самого м’яса, якщо хтось пустить вас в операційну. Ви можете милуватися довершеним автомобільним дизайном, але з часом він здаватиметься вам застарілим і негарним, те саме відбувається і з вашими шмотками – це означає тільки одне: ви самі формуєте світ навколо себе, а сформований вами світ формує вас. Ви ніколи не вийдете з цього замкнутого кола, якщо не навчитесь формувати той світ, який вам треба, майстерно ковзати повз вектор його атаки проти вас, бо світ завжди атакує, і це не акт агресії – він просто випробовує вас на міцність.

«Таинственный Амбал» — єднання з природою — власною і тією, яка опиняється на волі, коли позаду залишаються урбаністичні краєвиди. Бо тільки він зрить в корінь і бачить, які ви насправді.