Що першим виринає з пам'яті, якщо сформулювати подумки: "Жінки, які пишуть фантастику (ну або ж - фентезі)"? У моїй уяві одразу спливають два кити: доробок Урсули ЛеҐуїн та "Бараярська сага" Лоїс Буджолд. І лише потім та уява схаменеться та сором'язливо

Почну, мабуть, з самореклами. Отже, якщо ви не знаєте, що робити ввечері в п'ятницю, кинули пити і тинятися, і хочете доторкнутися до сучасної футурології, яка маскується під фантастику, то: 19.00, вулиця Чигоріна, 59. Мистецька книгарня NEBO. Лекція про постсингулярну фантастику, на якій

Сьогодні, у зв'язку з раннім виходом, буде ледачий випуск рубрики. Лінивий, бо на годиннику пів на шоста ранку, через півгодини мені виходити, а потім ще і їхати, тому мова піде про книжки, які, в принципі, можна читати в подібному стані.

Це чарівно! Це чудово! Це прекрасно! Це, мабуть, одна з найкращих книг, яка потрапляла мені в руки за останній час. І, водночас, я чітко розумію, що багатьом вона не припаде до смаку.