Как приручить дракона. Известная история вышла на украинском (отрывок)

Первая часть истории, по мотивам которой создали известный мультфильм “Як приручити дракона”, британской писательницы Крессиды Ковелл вышла на украинском. Издательство Рідна мова начинает серию о приключениях викинга и его дракона.


Вы, может, не знаете, когда-то каждый викинг имел собственного дракона. Другие народы приручали собак, лошадей, буйволов … А викинги — драконов. Однако юный викинг сначала должен поймать себе дракона. Это было непросто. Потом — приручить его, а это еще сложнее. Все вместе называют испытанием драконьим воспитанием. Того, кто его не пройдет, выгоняют из племени.

Когда Гиккус, совсем не крепкий юноша, сын вождя племени лохматых разбойников с острова Лобур, отправился на охоту на своего дракона, он не ожидал, что пройти испытания будет легко. Однако даже не подозревал, что ему с дракончиком Беззубком суждено стать героями!

Cressida+Cowell+How+Train+Dragon+Premiere+TVEeBxKgf-4l
Фото: zimbio.com / Крессида Ковелл

Крессида Ковелл родилась в семье пэра Англии Майкла Джона Хеара, виконта Блекенхема и Марши Персефоны Хеар, которая также относится к аристократической семьи потомственных пэров. Живет и работает в Лондоне. Замужем, имеет троих детей — дочерей Мейзи и Клементину и сына Александра.


16298719_1668274590138898_5433826395402523276_n

Отрывок из первой части

“Як приручити дракона”

***

Сходження було важке й ризиковане. Ноги ковзали по засніженій скелі, а хлопці, поспішаючи дістатися печери, частенько забували про обачність. Дурко якось не так поставив ногу — і, послизнувшись, упав на Захеку. Добре, що той схопив його за край штанів і повернув на скелю, інакше потягнув би Дурко за собою всю компанію.

Коли врешті вилізли до печерного отвору, Гиккус зиркнув на море внизу, що лупило у скелі, та насилу ковтнув тугий клубок у горлі.

— Відв’язати мотузки! — дав команду Лакузько. Уже від самої думки про загрозу, що чигала попереду, він заводився так, що йому мало очі на лоб не вилазили. — Гиккус іде в печеру перший, адже ВІН у нас — син Вождя… — Лакузько вишкірився на всі зуби. — І якщо там хтось із драконів НЕ СПИТЬ, він знатиме про це перший! І пам’ятайте: у печері кожен сам за себе. Тільки сильні можуть належати…

Гиккус не був бездумним горлопаном розбишацького роду, але й тюхтієм він так само не був. Якщо ти чогось боїшся, це ще не означає, що ти боягуз. Хто зна, може, Гиккус найвідважніший з-поміж усіх, бо йшов-таки на драконячі лови, хоча вже дуже добре знав, що то за звірі. Тож коли, ризикуючи власним життям, дістався до входу в печеру, за яким починався довжезний, кручений-покручений тунель, він, не вагаючись ступив у нього, хоч і не був любителем довжезних, кручених-покручених тунелів, що ведуть у самісіньке лігво драконів.

Тунель був мокрий і слизький. Склепіння його то підіймалося, і хлопці йшли тоді по ньому не згинаючись, то низько опускалася, і вони мусили повзти на животі, стискаючи смолоскип у зубах і по-зміїному протискуючись у вузький прохід.

Через довгеньких десять-п’ятнадцять хвилин ходьби та плазування тунелем драконячий дух (солонуватий запах морських водоростей і сморід зогнилих макрельних голів) помітно подужчав. Коли ж він став зовсім нестерпний, тунель різко урвався, а за ним відкрилася неозора печера.

Там було стільки драконів, що Гиккус зроду такого не бачив!

Дракони були всіх можливих барв і розмірів, усіх відомих Гиккусу порід. Чимало було й таких, що про них він раніше не чув.

Гиккуса аж піт пройняв, коли він, роззирнувшись, побачив силу-силенну драконів: одні зграї гуртувалися внизу, інші обліпили стіни, треті вмостилися на каменюках. Гиккусові навіть не снилося, що разом може зібратися стільки драконів!


Читать: Межпланетный квест в поисках жизни

Читать:  Волшебные миры Дианы Винн Джонс

(Visited 951 times, 1 visits today)