Когда решила написать свои 13 признаний к международному Дню блогера (а сначала их было десять, а потом наоборот было трудно себя остановить), не думала, что это перерастет в флешмоб. Да, я затегала несколько книжных друзей, потому что точно знала, что им это будет интересно. Но когда незнакомцы с Facebook начали все чаще подхватывать хэштег и рассказывать о своих читательских признаниях, предпочтениях, секретах и странностях — моему удивлению не было предела. Об интересных фактах из жизни читателей, всех нас, читайте дальше. А если хотите больше следуйте за #13_читацьких_зізнань — там столько всего невероятного!.. И не забудьте рассказать о ваших читательских секретах.
я навчилася читати у 3,5 років і з того часу у мене залежність. якщо кілька днів не читаю, мені стає дискомфортно і погано. у дитинстві (до школи я ще не ходила) ми з дідусем сварилися, хто читатиме свіжу газету першим. сумніваюся, що я у такому віці хоч щось розуміла з прочитаного, але сам процес мене заворожував (Oksana Ziobro)
Вчив вірші зі шкільної програми під гітару. Наприклад, «Ви знаєте, як липа шелестить» непогано лягає на мотив Smells Like Teen Spirit.. (Serhiy Demchuk)
Моя любов до читання почалася з першої частини “Гаррі Поттера” і була такою великою, що я читала ту книжку всюди. В тому числі у ванні, в якій і втопила одного разу нещасного Гаррі. Потім мама сушила праскою кожну його сторіночку. (Yaroslava Zuenko)
У книжки мені хочеться закохуватися, як і в людей, найголовніше, аби мурашки були. Колись моєю великою любов’ю стали “Марсіанські хроніки” Рея Бредбері. (Anastasia Tumik)
Насправді, Толкін – моє найбільше книжкове захоплення. Його книжки, які я прочитала в 10-11 років, лишили найсильніше враження. Тому якось на вихідні в 6 класі я вирішила заснувати його фан-клуб. Взяла картонну синю папку й почала збирати туди «документи». Якісь вирізки з журналів про фільм «Володар перснів», акторів. Придумала анкету учасника фан-клубу. Разом з першими людьми, які вступили в фан-клуб, а це були мої подруги Варя та Таня, я створила тест на знання «Ґобіта», «Володаря перснів». Ми завели купу зошитів, де малювали, писали цитати, вірші. З часом фан-клуб розростався. Звісно, ми ж примушували однокласників і дітей друзів наших родин читати й вступати в нього. Всі обирали собі нові імена. Якщо що, я була Аріадель. Бувало, що ми дзвонили одне одному по телефону (домашньому) й називали ці вигадані імена. Інколи робили «сходки». Десь за рік у нашому житті з’явився інтернет. На форумах тематичних сайтів ми почали запрошувати людей в наш фан-клуб. Так у нас звилися члени з інших міст та навіть країн – Росії. А тепер найсмішніше – фан-клуб називався «Т.О.П.(П.)П.Д.Т.» – Тайное Общество Поклонников (Поклонниц) Произведений Джона Толкина». (Kate Tolokolnikova)
На цей момент я in love з книгами Елізабет Страут. (Oksana Tysovska)
Коли в українських перекладах виринає японець, зразу дивлюся, чи правильно передали його ім’я і прізвище. Професійне-манґоперекладацьке. Тут у мене є ціла рубрика неправильних японців. (Росава Дощик)
книжки купую на усенькі гроші???,тому море ??????бачила на картінках і чула у ракушках; (Ксенія Медвідь)
Улюбленої книжки в мене немає і напевно ніколи не буде. Але порадити можу десятки. (Maria Shaghoury)
Зазвичай я читаю одночасно дві книги, одну вдома, іншу – з електронної читалки, в транспорті, черзі, свадьбі, похороні тощо. Якщо я не у транспорті, черзі, не на свадьбі чи похороні, я читаю в одному положенні – горизонтальному. (Roman Bat’kovych)
Дві книжки, читаючи які, втратила свідомість (і грохнулась би на підлогу в метро, якби не підхопили добрі люди) – “Майже ніколи не навпаки” Матіос і “Чорнобильська молитва” Алексієвич. Одна книжка, над якою плакала навзрид – “Жовтий князь” Барки (не рахуючи вже згаданого Джойса – але тоді плакала не від книжки, а від відчуття власної обмеженості ? ) (Iryna Nikolaichuk)
Іноді я читаю для розваги наукову літературу. Вона теж буває цікавою. (Остап Українець)
Кажуть, якщо хочеш прочитати ідеальну книжку, напиши її сам. Вчора я завершила рукопис. Мрію забрати з друку перший примірник і побачити його у чиїхось маленьких (і не тільки) руках. Це буде смішна та весела книжка, бо вона про єнота на повітряній кулі. (Іра Батащук)
Дарую людям книги і заздрю їм. Запам’ятовую, кому що подарувала, щоб потім взяти почитати. (Svitlanka Koshel)
Завжди смішно, коли “Майн Кампф” називають страшною книгою. Нудною – о, так. Ви навіть не уявляєте. (Elina Sardalova)
В тому, що я підсіла на книжки, прошу звинувачувати Достоєвського, Гессе, Гюго. Ця трійка щось про мене знала! (Reading Mouse)
Вірю, що книги роблять життя інтроверта легшим. (Марія Горбач)
Я купую сумку за однієї умови: якщо туди поміститься книжка. Тому, в мене в арсеналі немає маленьких сумочок – всі розраховані під книжку (максимум планшет з книжками) (Iryna Yashchuk Malynivna)
маю кілька улюблених книжок, які перечитую практично щороку в конкретно визначений час: Культ і Поклоніння ящірці Дереша в жовтні та серпні відповідно, Бубу Космовської при нападах депресії і просто затяжному поганому настрої, ягідну трилогію Ізабелли Сови кожне літо; (Slabak Iuliia)
Я в буквальному сенсі сплю на книжках — більша частина моєї фізичної бібліотеки розміщена в коробках під ліжком. (Maxim Bazhenov)
Больше читательских признаний ищите за тегом? И сами присоединяйтесь!
Для коллажа были использованы фотографии с Facebook пользователей Hanna Petrova, Inna Khlystik, Oksamytka Blazhevska, Іванна Стеф’юк, Basil Mihalchuk, Svitlanka Koshel, Іра Батащук, Oksana Tysovska, Viktoriya Romanchenko.
17 thoughts on “Больше, чем #13_читацьких_зізнань. Невероятные секреты книголюбов”