2054 рік. Підлітків, які вчинили якийсь злочин, не саджають в тюрму, а стирають їм пам’ять. Їх відправляють у нові родини та дають можливість почати все з нуля. В голову вживляють чип, а на руку одягають браслет, що слідкує за їхнім настроєм. Будеш недостатньо щасливим – «виключишся» або помреш. Така зав’язка у роману Тері Террі «Перезавантаження», що вийшов цього року у видавництві #книголав.
Про англійську письменницю Тері Террі відомо небагато. Світ дізнався про її талант у 2012 році, коли вийшла перша книга з трилогії «Обнулена». У 2013 та 2014 році вона написала наступні дві книжки. До України ця хвиля докотилась тільки зараз – завдяки #книголаву наші підлітки (та дорослі) вже можуть прочитати першу частину трилогії – «Перезавантаження». Продовження обіцяють видати у січні.
Я ставилась до цієї книжки скептично, бо вона все-таки підліткова, а мені вже 31. Втім, «Дім дивних дітей» – теж начебто для підлітків, але спробуй відірвись, поки не подолаєш усі три книжки! З «Перезавантаженням» вийшло так само. Я перестала пручатися з перших же сторінок і поринула з головою у створений авторкою світ майбутнього – тоталітарний, неприємний і моторошний.
Про що це
Отже, головна героїня – Кайла – з тих самих «обнулених» підлітків. Вона намагається пристосуватись до світу, в якому опинилась. Звісно, Кайлі цікаво дізнатись, ким вона була і чим «заслужила» своє обнулення. Поступово головна героїня знаходить друзів (і недругів), а ще кохання, і розуміння, що вона трохи відрізняється від інших «обнулених». Через сни до неї прориваються уривки колишнього життя, але що ці картини означають – Кайла не розуміє.
Сюжет «Перезавантаження» надзвичайно динамічний – у кожному розділі щось відбувається, що примушує читати далі і не зупинятись. А загальна атмосфера книжки дуже моторошна. Скрізь виринають лордери (щось типу СБУ), зникають люди, усі бояться сказати зайве слово, а браслети фактично контролюють думки – варто подумати про щось погане, і опиняєшся під загрозою. Паралельно існує організація (терористи?), яка проти цього устрою бореться, але поки безуспішно.
Що тут ще є
Якщо зануритись трохи вглиб, то в книзі піднімається тема «інакшості» (через свою «обнуленість» Кайла страждає, має менше свобод за «звичайних» людей і навіть не може брати участь у змаганнях з бігу, хоча бігає краще за інших). Її сприймають «другосортною», хоча вона не винна, що такою стала, і ніяк не могла цьому завадити.
А ще тут є виживання у тоталітарному світі, сповненому пропаганди і страху. І відчуття підлітка у цьому світі – підлітка, який спочатку все сприймає на віру, довіряє системі, а потім починає розбиратись, хто тут «хороший», а хто «поганий» – влада чи терористи? І на якому боці варто бути? Зрештою, у будь-якому найжорсткішому режимі завжди будуть люди, що підуть на ризик, захищаючи свою свободу та справедливість. А ще в будь-якій тоталітарній системі влада, на правах сильного, порушує свої ж закони. Все це ми вже колись бачили (і бачимо зараз, на прикладі окремих сусідів).
Ще одна думка довкола книжки: відчувати погані емоції – це нормально. І будь-які штучні пристрої, покликані начебто тримати відчуття щастя на найвищому рівні, ні до чого хорошого не призведуть. Засмучуватись та страждати – це теж свобода, яку собі має дозволяти будь-яка жива людина. Натомість ми намагаємось вдягнути на себе та оточуючих оці «контролюючі браслети», коли варто просто розслабитись і бути собою.
Книжку я прочитала за кілька поїздок в метро. Завершилась вона, за законами жанру, на найцікавішому. Якщо хочеться чогось гостросюжетного, і разом з тим легкого (книжка все-таки для підлітків) – тоді швидко купуйте, читайте, і будемо разом чекати січня.
492 thoughts on “Бути інакшою в тоталітарному світі: рецензія на книгу «Перезавантаження» Тері Террі”