Сьогодні існує безліч гендерних стереотипів. Звичайно, більшість з них стосуються жінок, але й про чоловіків суспільство не забуло. Всі ці: “чоловіки не плачуть”, “ти що не мужик” або “це не чоловічий вчинок” — мають неабиякий вплив на наше життя.
Дослідженням питання “Як саме сформувалося сучасне сприйняття чоловіка в суспільстві” зайнявся сучасний французький історик, доктор філософії у Страсбурзькому університеті Андре Рош. Результати свого дослідження він висвітлив у науково-популярному виданні «Перша стать. Зміни та криза чоловічої ідентичності» (Основи, 2018, пер. Ірина Славінська).
І хоча досліджувалося французьке суспільство, українці впізнають чимало закономірностей функціонування суспільств у своїх селах і містах. Готуючи книгу, Андре Рош аналізував документи, особисті щоденники, анекдоти, народні пісні, пресу та інші пам’ятки, які ілюструють формування рис маскулінності.
Книга складається з 6 розділів: нове тіло громадянина, міф про старого солдата, буржуазна модель, сільські традиції, школа для хлопчиків та вигоди дозвілля. Тут підняті теми: ініціації в сексуальність, патріархату, війни, революції, обов’язку, освіти, страху тощо.
Як зазначено у вступі, “праця не має на меті накреслити історію чоловіків у дзеркалі історії жінок: тут ідеться не більш ніж про антропологічний погляд на кризи чоловічого домінування, колись оголошеного в Декларації прав людини”.
«Хто ж такий чоловік? Той, кому жінки віддали зброю і хто став громадянином; звісно, це лише одна з ознак, але в суспільстві, де слово «рівність» стало найважливішим, це і є символічним визначенням. Він стає чоловіком уже тому, що більше не належить лише корпорації, родині чи своєму району. Такий перехід позначає громадянське змужніння. Тож революційний рух дає початок тому, щоби чоловіки доводили, ким вони є, і це поставило їх у доволі сумнівне становище… Зв’язок між функцією і званням, вчинками й репутацією в суспільстві доведено до найвищого ступеня, і це зв’язує заслуги з особистими подвигами. Він підкреслює військовий обов’язок перевершувати себе та стати героєм, тобто необхідність невпинно доводити, що ти — чоловік».
Функція захисника забороняє чоловікові чогось боятися. Страх перед боєм або дезертирство прирівнювалися до жіночої поведінки. А бути прирівняним до жінки чоловік боявся ще більше.
Трохи змінилися чоловічі обов’язки в буржуазній моделі. «Революція проголосила рівність усіх перед законом, залишилося тільки визначити ролі на практиці. Для чоловіка — це обов’язок матеріально й духовно забезпечувати дружину як рівну собі.
Передбачається, що успіх вимірюється рівністю розподілу. Його авторитет грунтується на управління спільною власністю; він — тримач багатства, яке здобув власною працею чи вмілим адмініструванням майна… Натомість наявність дружини вдома надає більше соціальної ваги та перетворює доброго чоловіка на повноцінного мужа».
Тож тепер чоловік несе повну матеріальну та моральну відповідальність за дружину. А поведінка обраниці може як посприяти розвитку кар’єри та зміцненню авторитета чоловіка, так і знищити їх.
«Престиж кар’єри, особливо для великих служителів держави, впливає на індивідів чоловічої статі, створюючи для них спільну етику. Адміністратори, керівники підприємств, чиновники — всі вони становлять винятково чоловічу спільноту, доступ до якої відкритий тим, хто володіє та вміє користуватися новими правилами, властивими професійній мобільності. Але ціна такого успіху вища, ніж здається. Під усіма цими кар’єрами та правилами не дрімають постійна схвильованість і відчуття невпевненості, тривога через можливі вибрики долі в майбутньому та непевне становище».
У сільській місцевості “справжнього чоловіка” ідентифікували за силою, брак сили – безчестя. Також негативно на репутацію чоловіка могли вплинути борги: «Після звільнення від боргів чоловік вартує більше, ніж інші, натомість заборгованість погано впливає на честь». А ознакою авторитетності селянина виступало вміння експлуатувати працю тих, хто від нього залежав, та контроль над їхніми частинами володінь. Саме тому господарі часто робили все, аби унеможливити шлюби братів і сестер.
Загалом, якщо вірити праці Андре Роша, до жорстоких вчинків та бажання всіх і все контролювати чоловіків підштовхує саме страх втратити свій авторитет, бути прирівняним до жінки, бажання отримати статус “справжнього чоловіка”.
Книга буде цікавою всім, хто хоче трохи більше дізнатися про чоловічу психологію, прослідкувати становлення, розвиток та вплив стереотипів на суспільство.
10 thoughts on “Яким має бути «справжній чоловік»: рецензія на книгу «Перша стать» Андре Роша”