Нобелівська промова Боба Ділана. «У мене не було часу запитати себе: “А мої пісні – це література?”»

Фото: Mario Anzuoni / Reuters / Scanpix / LETA

10 грудня в Стокгольмі нагородили Нобелівською премією з літератури за 2016 рік – Боба Ділана, одного з найважливіших людей в історії рок-музики. Сам Ділан на церемонію вручення премії приїхати не зміг (його пісню «A Hard Rain’s A-Gonna Fall» заспівала Патті Сміт), але надіслав лист зі своєю Нобелівської промовою. «Медуза» публікує її повний переклад.


“Усім доброго вечора. Я гаряче вітаю всіх членів Шведської Академії та всіх інших шанованих гостей сьогоднішньої церемонії.

Я шкодую, що не можу бути сьогодні разом з вами, але, будь ласка, знайте, що душею я з вами й що для мене отримати таку престижну нагороду – величезна честь. Я ніколи не міг уявити або припустити, що мені вручать Нобелівську премію з літератури. З самого дитинства я читав і вбирав твори тих, хто був раніше визнаний гідним цієї регалії: [Редьярда] Кіплінга, [Бернарда] Шоу, Томаса Манна, Перла Бака, Альбера Камю, [Ернеста] Хемінгуея. Ці гіганти літератури, чиї книги тепер вивчають у школах, зберігають в бібліотеках по всьому світу та обговорюють з шанобливістю, завжди справляли на мене глибоке враження. Те, що тепер моє ім’я буде з ними в одному списку, по-справжньому неймовірно.

Я не знаю, чи думали ці чоловіки й жінки про Нобелівську премію. Але я думаю, що кожен, хто десь на планеті пише книгу, вірш або п’єсу, може в глибині душі таємно мріяти про неї. Можливо, ця мрія захована так глибоко всередині, що вони й самі не знають про неї.

Якби хтось колись сказав мені, що у мене є хоч найменший шанс виграти Нобелівську премію, я б вирішив, що ймовірність цього приблизно така ж, як опинитися на Місяці. Щиро кажучи: в рік, коли я народився, і ще кілька років після цього не було людини в світі, яку б визнали гідною Нобелівської премії (з 1940 до 1943 року Нобелівська премія не вручалася; Ділан народився в 1941-му – Прим. «Медузи »). Загалом, я розумію, що я у виключній компанії – м’яко кажучи.

Коли я отримав цю дивну новину, я був в дорозі, і мені знадобилося більше, ніж кілька хвилин, щоб належним чином осмислити її. Я почав думати про великого письменника Вільяма Шекспіра. Гадаю, він вважав себе драматургом. Думка про те, що він займається літературою, навряд чи приходила йому в голову. Його слова писалися для сцени. Їх потрібно було вимовляти вголос, а не читати. Коли він складав «Гамлета», я впевнений, що він думав про те, що: «Які актори підходять для цих ролей?» «Як це ставити?» «Дія точно має відбуватися в Данії?» Його творче бачення та амбіції, безумовно, більше всього турбували його, але існували й буденні проблеми, з якими треба було розібратися. «Чи вистачає у нас грошей?» «У нас достатньо хороші місця для спонсорів?» «Де взяти череп?» Готовий посперечатися, що останнє, про що думав Шекспір, було питання: «А це література?»

Коли я підлітком почав писати пісні, і навіть коли мої здібності стали отримувати певне визнання, я не мріяв про якусь особливу долю для цих пісень. Я думав, що вони можуть звучати в кав’ярнях чи барах, коли-небудь, можливо, в залах на зразок Карнегі-холу [в Нью-Йорку] і «Лондон Палладіум». У найсміливіших мріях я уявляв, що записую альбом і чую свої пісні по радіо. Такий поворот подій уявлявся мені по-справжньому великою нагородою. Записувати платівки та чути себе по радіо означає, що тебе слухають багато людей і що у тебе може з’явитися можливість продовжувати робити те, що почав.

Що ж, я роблю те, що почав, вже дуже довго. Я записав десятки альбомів і зіграв тисячі концертів по всьому світу. Але життєвий центр всього, що я роблю, – це мої пісні. Схоже, вони знайшли своє місце в житті багатьох людей у багатьох різних культурах. Я вдячний їм за це.

Але є одна річ, яку я повинен сказати. Я грав живцем для 50 тисяч чоловік і для 50 осіб, і я можу сказати вам, що для 50 осіб грати важче. 50 тисяч осіб перетворюються в єдиний організм, а п’ятдесят – ні. У кожного слухача своя, окрема особистість, свій власний світ. Вони можуть сприймати речі більш ясно. Твоя щирість і те, як вона співвідноситься з твоїм талантом, дійсно проходять випробування. Я усвідомлюю те, що зовсім небагато людей входять до Нобелівського комітету.

Але, як це було й у Шекспіра, моя голова занадто часто зайнята моїми творчими амбіціями та намаганнями розібратися з різними життєвими справами. «Хто з музикантів краще зіграє ці пісні?» «Чи записую я їх у правильній студії?» «Чи правильно обрана тональність для пісні?» Деякі речі не змінюються навіть за чотириста років.

І ніколи в житті у мене не було часу запитати себе: «А мої пісні – це література?»

Так що, я говорю величезне спасибі Шведській Академії – і за те, що вона витратила час на те, щоб відповісти на це питання, і за те, що ця відповідь виявилася такою прекрасною.

Бажаю вам всього найкращого,

Боб Ділан»

Джерело: «Медуза»


Читати: 10 найцікавіших фактів про Боба Ділана

Читати: Тест: Чи вгадаєте ви твір нобелівського лауреата за цитатою?

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

7 thoughts on “Нобелівська промова Боба Ділана. «У мене не було часу запитати себе: “А мої пісні – це література?”»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

Залишити відповідь