Лондон, якого ми не знали, але про який завжди здогадувалися

Лондон, якого ми не знали, але про який завжди здогадувалися

Дивовижна фантазія Ніла Ґеймана створює світи, які пересічній людині годі й уявити. Роман «Небудь-де» зачаровує уже лиш однією своєю назвою. З одного боку, він про звичайний буденний Лондон, знайомий кожному. А з іншого… Це саме той Лондон, якого ми ніколи не бачили, але завжди помічали щось дивне, незвичне, однак відмовлялися визнавати. І знаходиться він саме там — Небудь-де. Знайти його складно, але раз потрапивши, він уже не забудеться ніколи.


Початково історія «Небудь-де» навіть не була романом. Ніл Ґейман працював над невеликим серіалом для телебачення — саме тоді народився Спідній Лондон. Проте під час зйомок було вирізані деякі сцени, надто багато, як на погляд письменника, тож він постановив рано чи пізно таки оформити рукопис у книгу. Час ішов, нотатки складалися. Книга вийшла майже відразу після серіалу і, на відміну від останнього, мала шалений успіх. Враховуючи, що це був перший сольний роман автора, результат був знаковим. Згодом Ґейман дещо переробив книгу, „причесавши“ деякі моменти, потім дописав повість «Як маркіз повернув своє пальто». І хоч зазвичай Ґейман не пише продовжень, щодо «Небудь-де» він роздумує незабаром порушити традицію.


Фантастичний, фентезійний, навіть фантасмагорійний і ні на що не схожий роман «Небудь-де» розповідає про світ підземель Лондона, такий же реальний, як наш.

Тут живуть щуровусти, котрі розмовляють зі щурами, бігають монстри, на них полює Мисливиця, тут є Грибний народ, що дуже схожий на релігійних фанатиків, Оксамитові жінки, що крадуть життя поцілункомНаймані вбивці, феоди і лорди, давні родини з рідкісним даром і справжні пройдисвіти. У цього світу свої правила, суворі і чесні: виживає той, хто сильніше і прудкіше. І ось, одного дня, за дивовижним збігом обставин, до цього світу потрапляє бідолаха Ричард…

Ричард має престижну роботу в Лондон-Сіті, красуню наречену, яку він, начебто, навіть кохає, однак усе це летить шкереберть, коли його затягує до Спіднього Лондона. Тут на перший план виходять потреби не втрапити в чергову халепу і зберегти життя. На нього чекають дивні пригоди, ще дивніші знайомства і відкриття, і навіть випробування, хоча Ричард — зовсім не герой, а цілком пересічний молодий англієць. І від цього події в книзі здаються тільки більш реальними.

Атмосфера роману похмура, темна, часом навіть брудна — більшість часу герої проводять у підземеллях міста, не в найкращих гігієнічних умовах. Однак читати книгу надзвичайно захопливо, адже це не просто каналізація, це — цілий світ, населений дивовижними істотами, частіше всього — не надто доброзичливими і досить небезпечними. Не обходиться і без магії — адже інакше досить складно уявити, як може ціле королівство вміститися під Лондоном, враховуючи, що його ніхто з Горішніх ніколи не бачив…

Український переклад вийшов у видавництві КМ-Букс — легкий для читання, приємний, а головне — справжній український, наповнений властивими українськими словами, але не перенасичений. Видання зроблене дуже якісно: атмосферні ілюстрації й оформлення загалом, приємний на дотик, цупкий папір.

Читати: Небудь-де. Уривок із українського перекладу Ніла Ґеймана

«Небудь-де» обов’язково сподобається всім любителям незвичної атмосфери і похмурого фентезі. Любителі теорії паралельних світів також знайдуть для себе дещо цікаве у цій книзі. А загалом, книга припаде до душі усім, хто любить якісну, захопливу літературу.

В якості продовження можна спробувати «Нон Лон Дон» Чайни Мйовілля або «Ніч у самотньому жовтні» Роджера Желязни.

Купити книжку в Yakaboo


Читати: Обережно, #Ґейманоманія: Обережно, тригери!

Катя Гавриш
Редактор і книжковий маніяк. Отримала диплом видавця, але життя вперто тягне мене в IT, тому нині техписьменник. Вірю, що читання книг — найпростіший шлях до безсмертя. Обожнюю подорожі на мотоциклі за відчуття свободи. І ще котів, бо вони точно прибульці з інших планет чи вимірів і щось знають. Мрію відвідати Єхо і Плаский світ — як не вві сні, то хоча б у наступному житті.
http://facebook.com/kate.gavrysh

114 thoughts on “Лондон, якого ми не знали, але про який завжди здогадувалися

    Залишити відповідь