Ліки від зими: Ульф Старк, пригоди Шеклтона та Сельма Лаґерлеф

Оскільки цьогоріч моя зима виявилась дуже довгою і болісною (попри два тижні в літній Індії), я постійно шукаю якихось способів зробити її кращою та менш болісною. Як виявилось, читання про літо не багато змінює. А от про гарну, гармонійну зиму (таке собі самозаспокоєння, що із холодом теж можна жити добре та весело) робить справу.

Це мав бути вступ про те, що найкращі добірки рендомні. Пропоную якраз таку. Три випадкові книжки, які опинились у мене, і прочитались (Сельма ще дочитується) та зробили свою мужню справу.

Ульф Старк “Маленька книжка про любов”, ВСЛ

Це перше моє знайомство із відомим шведським казкарем та письменником-улюбленцем (він навіть до України приїжджав минулого року). І, на щастя, позитивне. Цю книжку я прочитала за два вечори, якщо не помиляюсь. У стані, передноворічному, тобто максимально стресовому, коли потрібно ще переробити купу роботи, владнати усі організаційні штуки перед поїздкою, ще й про свята не забути бай зе вей. Тому, коли в один із передостанніх моїх робочих днів я на самоті опинилась біля книгарні, руки схолили Старка і потягли в кав’ярню.

На щастя, Старк є дуже скандинавським письменником. Із тими рисами, за які я люблю усю цю культуру. Без надмірної няшності, інколи зовсім без, дуже щирий, правдивий (у будь-якому розумінні).

“Маленька книжка про любов” – це книжка про маленького хлопчика лише за віком. За діями він вже цілком дорослий. Він живе із мамою в маленькому містечку, допомагає їй по дому, після уроків ще й ходить підробляти до продавця ялинок; у школі в нього є кохання, а його тато зараз на війні проти “того злого дядька з вусами”. І з цим він теж навчився миритися. І не лише миритися, а й діяти. Ну як діють маленькі-дорослі хлопчики: чіпляти скелету у школі гітлерівські вуса, або ж слідами вимальовувати послання небу про мир. Тож, якщо є потреба в зимовій історії, із дуже умовною казковістю, а скоріше із життям, то здається це до Старка.

Вільм Грілл “Антарктична експедиція Шеклтона. Надзвичайна крижана пригода”, Віват

А поява цієї книжки українською стала справжнім для мене подарунком. Про неї я почула від нашої дописувачки блогу Yakaboo Марічки Удуд. Вона написала рецензію на англомовне видання про Шеклтона, і я лише із сумом зітхнула, що “от якби гарно було б, якби”. А тут відразу в-цтво Віват лишає комент, що чекайте, незабаром буде. Марічка дуже гарно розповіла про структуру та зміст книжки, ще й про автора.Тож тепер ми з вами цілком реально можем порівняти обидва видання завдяки рецензії Марічки.

Як на мене, то це книжка, яких у нас не вистачає. Красиве ілюстроване видання із дуже естетським, і водночас стильним підходом до ілюстрування, та водночас пізнавальне видання на географічну та історичну тематику. Якби я була маленькою, я б закохалась у неї. “Експедицію” в принципі можна й не читати, ілюстрацій тут так багато (і їхня роль така важлива), майже як у коміксі. Уся історія проходить крізь них. Але якщо хочеться трішки серйозних, історичних подробиць – поряд текст.

З цієї книжки можна сміло брати приклад і розповідати про усе, що завгодно. Результат приємний, і корисний водночас.

Сельма Лаґерлеф “Сага про Єсту Берлінґа”, Видавництво Жупанського

Поряд із дитячими потрапила книжка шведської письменниці, теж цілком відомої нам завдяки її дитячому твору “Чудова подорож Нільса з дикими гусьми”. Як вже розповідала раніш, у мене так собі із дитячими книжками, я їх читала в потрібному віці дуже мало. Тож тепер наздоганяю.

Але до Сельми я “прийшла” не через ностальгію за дитячими творами, а завдяки славі письменниці, нобелівської лауреатки, яку у нас мало знають. І “Сага про Єсту Берлінґа”, цілком дорослий твір, видався мені гарним для майже першого знайомства.

За формою “Саґа” – це теж сукупність казок. Але лише за формою, ці казки говорять про такі речі, про які ще не говорять із дітьми. Це таке собі тонке дослідження скандинавських душ, написане у формі казково-страшно-романтичних оповідок. Хоча тут треба бути обережними, це ж все-таки шведська література. Ці історії мають стільки страшного натуралізму та простоти, що деякі речі цілком заставлять вас ще сильніше загорнутись у плед та ввімкнути додаткове світло у кімнаті. Від таких історій часом може бути ніяково. А водночас із моторошними історіями про страшних ведмедів, Сельма розповідає ще й про найпрекраснішу, найказковішу зиму. Ну бо де ще їй бути такою, як не в Скандинавії. Дуже атмосферно, не зовсім просто, казково, але для дорослих.

Як бонус ця книжка ще й має класика-перекладача – Ольгу Сенюк. Щоправда, на жаль, в цьому виданні видно недопрацювання коректора. Але завдяки чудовому тексту одруківки якось самі пробачаються.

На цьому поки усе, а ви радьте книжки, якими також рятуєтесь від зими. А я згодом ще й про індійські книжечки напишу, це теж в певному сенсі антистрес проти зими. 

Джерело: Ксеня Різник, блог Етажерка.