Батьки, діти і внуки: декілька поколінь в одній книжці (підказка до бінґо)

Мало де знайдеш стільки скелетів, як у старих родинних шафах. Чим більше поколінь збирає автор в одному сюжеті – тим більше шансів отримати повну колекцію секретів і загадок, чеснот і гріхів, помилок і жертв. Втім, у цих романах можна також відшукати історії, які надихають на багато поколінь уперед. Або ж зворушують і доводять, що між дідами і внуками не така й велика прірва. В цьому огляді знайдете книги смішні і сумні, бадьорі і трагічні.

Якщо ви виконуєте завдання осіннього бінґо, то ця добірка стане для вас підказкою для пункту №17.

Три покоління родини Вітшенків – батьків, дітей і внуків, долі яких переплітаються, як вигадливе мереживо із синіх ниток. На перший погляд – звичайна сім’я, з банальними клопотами і радощами, кількома давніми секретами і таємницями, але без моторошних сюрпризів у сімейному гардеробі. Здавалося б, їхнє життя складається у мало не ідеальну картинку. Але коли придивляєшся, перемотуєш плівку часу туди-сюди, то помічаєш деталі,які сиплються, не пасують до неї, сигналять про те, що не все так добре. І виявляється, що все залежить від того, з якого боку глянути на Вітшенків: історія кохання з шекспірівськими пристрастями під новим ракурсом перетворюється на історію про нав’язливість і невміння сказати чітке «ні».

«Блакитне мереживо долі» – один із найбільш неоднозначних бестселерів The New York Times. Комусь він видасться страшенно нудним романом про банальних нецікавих людей. А комусь – чудово розказаною історією про чужі помилки, на яких можна повчитися, про ту любов,яка є в кожній сім’ї – не «за», а «всупереч», і про вітер змін, який зачіпає рано чи пізно навіть найстабільніші сімейства.

Книжки Ульфа Старка хоча й написані для дітей, можна – і варто – читати й дорослим. Бо в них є і гумор, і пригоди, і глибина, якої часто не вистачає в повсякденному житті. А ще вони про те, яким несподівано міцним може бути зв’язок між поколіннями дідусів-бабусь і внуків і як їхні історії можуть «римуватися», як-от в героя цієї книжки Ульфа та його дідуся.

Запросивши на канікули в приморському селі друга Персі, Ульф відкриває приховані грані характеру свого буркотливого і дратівливого дідуся. А ще на власному досвіді дізнається багато нового про невзаємне кохання і про те, що воно може безнадійно тривати роками, як у дідуся до бабусі. І Уффе, і його дід шукають маленьку шпаринку в неприступній броні своїх коханих, малесенький шанс на диво, здійснивши яке, можеш сподіватися, що та, кого ти кохаєш, покохає і тебе. Але як бути, коли після всіх чудес і подвигів, здійснених тобою,наприкінці на пряме запитання «Чи ти мене любиш?» вона відповість: «Ні»?

Іронічно-ностальгійний детектив Сергія Оксеника переносить читача у 60-ті роки вже минулого століття і знайомить із подробицями страшного злочину – у містечку Варварка хтось краде курей! До чого тут мертва нетвереза піонерка, спитаєте ви? На жаль, вона теж пов’язана з цією історією. А розкажуть про неї почергово представники двох поколінь жителів містечка – міліціонер Равмір і хлопчик-підліток Вовка. Оповідь першого буде пересипана канцелярними штампами, якими не те що балакали – мислили представники доблесної радянської поліції. Оповідь другого буде по-дитячому безпосередня щира. А займатимуться вони однією справою – шукатимуть причетних до того самого злочину.

Чим завершаться паралельні розслідування та як банальна сільська крадіжка перетвориться на вбивство? – питання, яке інтригує. Та не менш цікавою є сама оповідь, яка, з одного боку, занурює читача у світ босоногих пригод, а з іншого – демонструє лицемірство і страх, на яких трималася радянська влада. Колоритна мова, якою написаний роман, подарує нереальне задоволення від читання – можливо, навіть сильніше, ніж сам сюжет.

Між Ельзою і її бабусею 70 років — одній 7, іншій — 77. Здавалося б, ціла прірва. Але насправді ці двоє – дійсно близькі люди, адже обидві – в певному сенсі дивачки. Ельзу не люблять у школі, бо вона надто вирізняється – розумом, зацікавленнями, звичкою виправляти червоною ручкою помилки на оголошеннях. Її Бабуся теж робить дивні, ба навіть божевільні речі, але її чомусь більшість оточуючих любить і прощає дивацтва. З Бабусею Ельза почувається так, наче за її плечима могутня армія. І коли Бабуся помирає, онука страждає від самотності. Але не довго, бо Бабуся спланувала для неї цілий квест – передавати певним людям листи, привіт від неї і вибачення. І це не просто гра – це місія, яку Ельза мусить виконати, аби декого врятувати, декого захистити, від декого позбутися, а ще – надбати собі нових друзів

Надзвичайно світла, дотепна і щира книжка Фредріка Бакмана підкорює серця мільйонів читачів. Можливо, це саме те, що потрібно вам цієї осені? 😉

Жінки родини Вейверлі володіють даром магії. Кожна з них наділена чимось особливим — чи то потребою віддавати іншим  дивні речі, які можуть круто змінити їхнє життя або доречно стати в нагоді, чи то відчуттям «правильного місця» для всього і всіх, чи то вмінням готувати не лише смачні, а й магічні страви, які повертають добрі спогади або старі жалі, дарують прозріння чи позбавляють від чужих впливів. А ще в саду родинного дому Вейверлі росте незвичайна яблуня, плоди якої можуть показати тобі найважливішу подію твого життя. Але – увага! – вона не обов’язково буде хорошою. Тому Клер Вейверлі, яка самітницею живе у домі, береже ці яблука від чужих ротів і не відчиняє чужинцям ні двері своєї оселі, ні своє серце. Аж доки з мандрів не повертається її сестра – і все змінюється.

«Садові чари» – роман про те, що зв’язок між поколіннями може не лише дарувати силу, але й руйнувати. Це історія про материнство і про те, як вибір, який робить мати, впливає на життя її доньок. А ще «Садові чари» – це надзвичайно теплий роман із чарівною атмосферою, який лишає по собі світлий, трояндово-яблучний післясмак.

Світи тутешній і потойбічний відділяє лише тоненька тканина реальності, а минуле може дуже близько межувати із сучасним. У квартирі старої кам’яниці у галицькому містечку Ж. перетинаються історії двох поколінь мешканців – практичної психологині Казимири і покоївки з князівського палацу Ганни. Казя – наша сучасниця, дружина і мама, авторка психологічний тренінгів для АТОвців і надзвичайно чутлива до потойбічних сутностей жінка. Ганя – напівсирота-покоївка  з талантом до музики і вродою, що звела з розуму місцевого князя Кшиштофа. Яким чином доля другої відгукнеться на першій? І чому небезпека від світу суміжного ледь не коштуватиме життя Казиній дитині?

Ефектний містично-історичний роман Роксолани Сьоми багатогранніший і глибший, ніж може здатися на перший погляд. Тут і про стосунки доньки-матері і їхній вплив на інші життя. Тут і про прийняття смерті і потойбіччя. Тут і про невідомо широкому загалу історію краю, яка інтригує і заохочує до досліджень.

Стосунки свекрух та невісток – одна з улюблених тем в українській народній творчості. Нечуй-Левицький вивів мотив ворожнечі двох поколінь жінок з однієї сім’ї на новий рівень, створивши смішну і водночас шалено драматичну повість, що увійшла до «золотого списку» української класики. Неприязнь старої Кайдашихи до невісток Мотрі і Меланки, а згодом і люте протистояння між їхніми сім’ями, вилилися у колоритні діалоги, які можна розтягнути на цитати і використовувати при сварках – звісно, дозовано, щоб не зіпсувати стосунки з рідними і близькими, як це сталося у Кайдашевої сім’ї

Одну із найяскравіших повістей української класики варто читати у яскравому, концептуальному виданні «Основ». Ця книга проілюстрована стильними колажами, які надають давно знайомій історії нового звучання.

Найважливіша книга життя Джона Стейнбека – це заплутана і атмосферна історія про життя трьох поколінь двох родин. Багатодітна родина Гамільтонів, які емігрували в Америку з Ірландії, порається на своїй не дуже щедрій землі, намагаючись виростити сякий-такий врожай і поставити на ноги всіх дітей. А по-сусідству, на одному з найкращих ранчо околиці, оселяється заможний Адам Траск. І між цими родинами створюються зв’язки, що так чи інакше стосуються батьків, дітей і внуків.

У цьому об’ємному романі Джон Стейнбек використав подробиці із життя свого двоюрідного дідуся – принаймні, так стверджують дослідники. І загалом вся історії містить очевидні відсилання до сюжету про Каїна та Авеля. А головне, цей 700-сторінковий роман – чудове місце, в якому можна «загубитися» на довгі осінні вечори.

Помандрувати у часі в покоління своїх батьків, аби відвернути одну з найтрагічніших подій в американській історії – таку ексклюзивну пропозицію отримує 35-річний вчитель англійської мови Джейк Еппінг. Не те щоб він був готовий до цієї авантюри, але обставини складаються так, що відмовитися від неї йому не дозволяє совість. Тому після деяких вагань Джейк вирушає з 2011 в 1958 рік, аби «влитися» у це суспільство, провести розслідування і спробувати перешкодити Лі Освальду убити президента Кеннеді. А разом з тим – врятувати кількох невинних, зустріти кохання свого житті і дізнатися, як глобальні втручання у минуле можуть змінити сучасність.

Трохи ностальгії за минулим, коли все було більш натуральним – почуття, емоції і продукти, трохи наукової фантастики, трохи політики, трохи трилера, трохи детективу, трохи кохання – усе це перетворює роман Кінга на текст, який заворожує своєю живою атмосферою і затягує цікавим сюжетом.

Дебютний роман Фоера, який приніс автору шалену популярність і переклади на півтора десятки мов, розповідає про молодого американця, який їде в далеку невідому Україну, аби відшукати інформацію про жінку, яка врятувала життя його діду в роки війни. У цій подорожі, повній кумедних ситуацій і зворушливих відкриттів, компанію йому складають «перекладач»-одесит Алекс, його «сліпий» дідусь і їхній пес. А паралельно автор розгортає перед очима читача трагічну історію єврейського містечка Трохимбрід на Волині, вщент знищеного під час Другої Світової.

Поєднання живого гумору і пронизливо щирих деталей – це «фішка» Фоера, яка лише посилює враження від кожної розказаної ним історії. «Всьо ясно» – це яскравий роман, за яким було знято однойменний фільм з Елайджею Вудом та Євгеном Гудзем в головних ролях. І це – плюс одна причина його прочитати.

Іще один успішний дебют – цього разу британської авторки, відомої своїми вигадливими, захопливими й химерними сімейними сагами. «За лаштунками в музеї» – це оповідь, в якій переплітаються історії чотирьох поколінь жінок – матерів і доньок – однієї родини. А розповідає її Рубі Леннокс – молода жінка, яка веде свій персональний літопис із моменту свого зачаття. Намагаючись зазирнути за лаштунки свого родинного музею спогадів, розгледіти обриси таємниць, які ховаються за фасадом сімейної історії, вона витягає на світ божий давні секрети і загадки – від зникнення прабабусі до кількох трагічних передчасних смертей.

Але не все так сумно, як може здатися на перший погляд. Бо, занурюючись в історію своєї сім’ї, ти маєш шанс осягнути дещо цінне і важливе. Адже, як каже авторка, «минуле ‒ шафа, сповнена світла, треба тільки відшукати ключ і відкрити двері».

Цей роман можна було б назвати «українським варіантом «Сто років самотності» – бо в цих кількох поколіннях Крамаренків і Устименків, в цих Олегах і Вітьках та само легко заплутатися, як і в Ауреліано Буендіа Маркеса. Втім, думаю, сам Коцарев з такого визначення лише посміється. Бо його роман, зшитий із родинних переказів і документів, уривків зі щоденників, листів та протоколів допиту, із зафіксованих в історії фактів і авторських спроб — більше чи менш правдоподібно — реконструювати те, що відбувалося з героями оповіді, лише на перший погляд нагадує родинну сагу. Адже в ньому, окрім пунктирних ліній біографій персонажів, є ще й фрагменти альтернативної історії, фантазійні епізоди із потойбіччя і зовсім уже фантасмагоричний (ох, і який іронічно розкішний!) фінал!

Попри перестрибування у часі і, здавалося б, не дуже пов’язані між собою епізоди, роман «Люди в гнізді» справляє напрочуд цілісне і дуже живе враження. А в його дуже приватних, особистих історіях відбивається така розхристана і неоднозначна українська історія.

У молодого успішного письменника Маркуса Ґольдмана (знайомого читачам із першого роману Діккера «Правда про справу Гаррі Квеберта) знову творча криза. Цього разу, щоб впоратися із нею, він осідає в Лос-Анджелесі. А зустріч з давнім коханням спонукає його пригадати – і розповісти історію своєї родини – двох гілок Ґольдманів, «Балтиморів» та «Монклерів». Конкуренція між заможними і «звичайними» родичами, амбіції і ворожнеча, дружба та зрада, велика любов і велика драма, яка повністю змінила усе. «Книга Балтиморів» – це сімейна сага на три покоління, це водночас і детектив, і психологічний роман, і просто захоплива історія.

І хоча у другому романі Діккера той самий головний герой, що й у першому, ці книги не пов’язані ні безпосередньо сюжетом, ні іншими, важливими для розуміння історії деталями. Тому можете читати його, навіть якщо й не читали попередній.

Що ховає під брезентом на дачі старий полковник авіації? Чому одна його донька ніяк не може вкорінитися на місці, шукаючи бодай десь кращого життя, а інша оповідає ефектні історії, конструюючи красиву реальність замість тої, в якій живе? Чому одна онучка прагне втекти у місто свого минулого, а друга мріє побачити місто-з-маминих-історій? Які страшні таємниці чи давні скарби приховує старовинна скриня? Про все це розповідає пудель Домінік, який живе у родині Ціликів у Львові, але не вважає їх своїми господарями, а це місто – своїм домом. Що, втім, не заважає досліджувати його і пізнавати.

Роман Вікторії Амеліної «Дім для Дома» – це історія про родинну і колективну пам’ять, про не туристичний, поплямований радісними і трагічними спогадами Львів, про відчуття дому і про те, як його у собі відшукати.

Намагаючись пофіксити проблеми у стосунках із донькою-підлітком, Джинджер пробує пошукати відповіді у власному минулому –  не надто безтурботному дитинстві, яке провела з двома сестрами і деспотичною матір’ю. Десь там, в одному з днів, сталося те, що перевернуло їхні життя. Джинджер, як найстарша з дітей, аж надто добре пам’ятає той день – він став для неї каменем, який тягне назад, але якого ніяк не позбутися. Бо страшно, бо соромно, бо це не та таємниця, якою так легко поділитися. Але правду, котра так душить, не втаїш – особливо якщо в тебе є допитлива донька. Розплутуючи спогади, відкриваючи нові деталі, відділяючи реальні факти від вигаданих, Джинджер нарешті складе докупи картинку того дня. Але чи допоможе вона зцілити травми сестер?

Складні персонажі і химерний сюжет, який з кожним розплутаним вузликом з любові і брехні стає все більш зрозумілим і логічним, – це те, що робить роман Ненсі Стар книгою, від якої неможливо відірватися.

Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/

342 thoughts on “Батьки, діти і внуки: декілька поколінь в одній книжці (підказка до бінґо)

    Залишити відповідь