Ґіліян Флінн «Темні кутки»: що ховається в Темнокутті?

Кожен пам’ятає речі, які хочеться забути раз і назавжди. Можливо, ви когось скривдили або хтось скривдив вас. Можливо, просто поводилися негідним чином або припустились помилки, яка тепер здається жахливою. Можливо, щось інше, але вже ж було. У кожного є своє Темнокуття – спогади, які краще б забути. Головна героїня книжки Ґіліян Флінн «Темні кутки» має такі про одну ніч. Ніч, коли її брат убив всю її сім’ю.

Читати: Ґіліян Флінн. Загублена: історія божевільного шлюбу
Читати: Ґіліян Флінн. Гострі предмети: сага, яку радить Стівен Кінг

Дві лінії часу

Сюжет «Темних кутків» розгортається у двох часових проміжках:

1. сьогодення – 25 років після Того дня
2. 2 січня 1985 року – Саме-Той-День-Коли

Стартуємо в сьогоденні. Головна героїня – Ліббі Дей, їй 31, але насправді вона 6-річна дівчинка. Ліббі застрягла в тому віці, вона інфантильна й безпорадна дитина. Чому так сталося? У 85-тому була різня. Загинула її мати та дві сестри. Їх жорстоко вбили, будинок розтрощили, а все довкола замазали жахливими надписами й сатаністськими знаками. Ліббі була в будинку, але вона втекла і врятувала своє життя. Вона свідчила проти свого брата, бо напевно знала, що він теж був вдома, він був вдома! Хоча брехав, що його не було.

Сьогодні у Ліббі проблеми. Вона живе коштом подачок небайдужих людей, але вже минуло 25 років і з кожним днем цих коштів менше. Що робити? Як бути? Ліббі не знає, ким хоче бути, коли виросте.. бо.. вона ніколи не виросте. Ніколи не залишить своє Темнокуття. Саме тому Ліббі починає не з пошуку вакансії або хоча б коледжу, а трошки з простіших речей. Вона вперше читає листи, які надсилають ті небайдужі люди. Власне, перший же прочитаний стане останнім. У листі їй пропонують дурні гроші за співпрацю з таким собі Клубом любителів детективів. Ці люди полюбляють розгадувати таємниці, розкривати злочини, от тільки не просто квести, а реальні.

Зустріч Ліббі й диваків-детективів проливає світло на Темнокуття. Виявляється, воно ще темніше, ніж наша героїня уявляла. Тобто вона-то насправді не дуже й пам’ятає події 85-ого. І головний момент – вона ж нічогісінько не бачила, просто не могла бачити, бо вона тікала рятувати своє життя.

Що ховається в Темноккутті?

Не з альтруїстичних міркувань, а заради грошей та все ж Ліббі вирішує дізнатись правду. Хто вбив її родину? Хто скоїв злочин, за який її брат 25 років сидить у в’язниці? То був він? То дійсно був він чи її свідчення відправили за решітку невинну людину?

Відповідь на всі свої питання Ліббі знайде в людей, які пам’ятають Той день краще, ніж вона. Звісно, навіть більше, ніж просто відповіді. Читайте й дізнайтесь усі таємниці Темнокуття.

Ліббі Дей – Шарліз Терон?

У 2015 році вийшов однойменний фільм-екранізація книжки Ґіліян Флінн “Dark Places” (так, український переклад назви більш влучний 🙂 ). Незважаючи на зірковий склад акторів та популярну першооснову, фільм не має гарних рейтингів чи купи позитивних відгуків. Я переглянула стрічку й мене вона теж не вразила. Чи проблема в тому, що все максимально збігалось із книжкою? Герої думали ті самі думки й казали ті самі слова. Так, але й у «Загубленій» теж і це негативно не вплинуло на фільм. Може проблема в акторах? Шарліз Терон – атомна блондинка, злий геній всесвітнього рівня, безсердечна королева, але точно не інфантильна жінка-дитина.

Думаю, усе ж проблема в першооснові. Декілька мінімальних помилок режисера й сюжет перетворився на щось в’яле й нецікаве. Що ж стосується герої, то вони погано прописані й у книжці. Не помітили?

• … Він був невисокий – метр шістдесят, мабуть, і його волосся знову стало темно-іржавим.

• … з літа Бен встиг вирости й зараз був трохи вищий, ніж Раннер: метр сімдесят проти метра шістдесяти сімох.

Друга цитата описує персонажа лише в 15 років, а перша – у 40. Звісно, можна махнути рукою, мовляв, тож очима іншого героя. Дійсно, для книжки – не проблема, але уявляєте, що буде, коли за такими описами обирати героїв фільму? Ото так воно й вийшло.

Кому варто прочитати «Темні кутки»:

• тим, кому сподобались інші книжки Ґіліян Флінн;
• тим, кому цікаво побачити історію очима різних героїв;
• тим, хто полюбляє копирсатися в минулому.

Кому не варто читати:

• тим, кому не сподобались «Гострі предмети»;
• тим, кому вже остогидли психовані головні герої;
• тим, хто не може стерпіти купи бруду – тут більше, ніж достатньо.

Схожі книжки: Ґіліян Флінн «Гострі предмети», Пола Гоукінз «Глибоко під водою», Ліана Моріарті «Таємниця мого чоловіка», Дженніфер Макмахон «Обещай, что никому не скажешь».

Купити книгу в Yakaboo