Ще не знайомі з «Франческою»? Чому вам потрібно познайомитися

Вийшло так, що обидві книжки — «Франческа. Повелителька траєкторій» та «Франческа. Володарка офіцерського жетона» — я читала або в метро, або в парку поруч з домом. І навіть не знаю вже, скільки разів на мій веселий сміх над цими історіями довелося озиратися пасажирам у вагоні та перехожим на березі Дніпра. 

Трохи гумору в кожній розповіді про Франческу та компанію — неодмінний елемент щоденних робочих (і не дуже) турбот у Центрі управління польотами NASA, де і працюють напарниками сицилійка Франческа та Андрій Васильєв (або Дорж Бату, або Джорджіо, як називає його сама героїня). Впустіть кудись журналіста — і він напише про це книжку. 

«У минулому житті я досить часто виходив у прямий ефір. Теж, здавалось би, відповідальна справа. Але, якщо журналіст у прямому ефірі зробить помилку, нічого страшного не станеться. Ну, редактор фиркне. Ну, продюсер буде незадоволений. Ну, глядач порегоче над журналістом-дурнем. Якщо ж у мене в командному центрі за пультом щось піде не так, то наслідки можуть бути набагато гірші…»

Про що ж обидві книжки?

Якщо коротко, то це можна пояснити як жанр дружніх розповідей про пригоди ваших колег. З вами на роботі часто трапляються дивні історії? Все валиться з рук, горить/кипить у буквальному значенні цього слова? То напишіть про це… книжку! А якщо вам соромно і ви б не зовсім хотіли поширювати публічно чужі таланти/манери/таємниці, то, не турбуйтеся, хтось вже зробив це (про свою) до вас. 

Дорж Бату розповідає про свої робочі пригоди з напарницею Франческою, і тут є все, що треба для веселої історії «з життя»: непередбачувані ситуації, які часом так само непередбачувано і закінчуються; короткі оповіді у форматі sketch із легким (часом повчальним) гумором; і гарну команду, яка завжди готова виручити один одного. Життя — весела річ, як не крути.

«У мене складається враження, що саме по понеділках у Франчесчиного янгола-охоронця вихідний. Або Франческа його в неділю так накачує вином, що в понеділок він просто не в змозі виконувати свої обов’язки. Коротше, незважаючи на шолом, що його мені подарувала напарниця, я все одно не почуваюся в повній безпеці. І саме в понеділок ми всі очікуємо виверження вулкана, цунамі, землетрусу і техногенних катастроф. От якраз техногенна катастрофа й сталася сьогодні зранку на кухні».

У другій книжці «Франческа. Володарка офіцерського жетона» пригоди Франчески продовжуються. І тут їх значно більше, принаймні втричі (кількість сторінок у другій частині ж втричі більша). Команда Центру управління польотами NASA у повному зборі (принаймні, поки що), і Франческа продовжує чудити нові приколи. Так, вона, як і раніше, кидає у Джорджіо шкурки від апельсина та викликає на допомогу у випадку форс-мажору свого брата-адвоката Патріціо… Але, уявіть, одного дня в їхній команді з’являється пара клонів! Як для читача, друга книжка про веселу дівчину Франческу — то втричі більше шансів посміхнутися та, звісно, черговий помріяти про космос; а ще по-новому глянути на важливість доброго гумору на робочому місці та навичок роботи в команді для кожного з нас.

«Двадцять п’ять працівників департаменту розрахунку траєкторій працювали над координатами цілу добу й отримали неправильний результат. Одна Франческа за годину перерахувала весь цей треш і отримала правильні координати. Ось вам і “ходяча катастрофа”».

Хто ж така Франческа?

Весела, позитивна сицилійка (та, уявіть, математичний геній),  що працює в Центрі управління польотами NASA. Їй трошки за 25, і у неї все, як і в інших дівчат: веселі вечірки з друзями, після яких вона приходить на роботу трохи «не в кондиції»; дивна тітка з боку матері, яка вважає, що її робота зовсім не така, яку личить мати дівчині (чи щось типу того); експерименти з зачіскою (то природні кучері, то раптово пряме волосся); і вихідні у батьків, коли тебе і нагодують досхочу, і дадуть вечерю та сніданок додому, щоб «дитина не голодувала». 

«Франческа — талановитий математик. Я впевнений на всі сто в тому, що вона побачить і виправить усі помилки, яких я теоретично можу припуститися при розрахунках корекції траєкторій. Комп’ютер — і той може помилятись. Чессіна ж без усіляких розрахунків на папері, провівши їх подумки в голові, може прямо на дошці намалювати потрібну траєкторію. І вона точно збігатиметься з моїм графіком, який я накреслю після ретельних обрахунків. Дар у неї такий».

Три речі, які вчить «Франческа»

По-перше, робота — класна річ, коли з тобою поруч найкращі колеги. Універсально, правда ж? По-друге, підтримка друзів та колег багато важить для кожного з нас, тому цінуйте людей поруч та даруйте їм теж свою підтримку. Що робила б сицилійка, якби не підтримка колег та їхня допомога у форс-мажорах, у які вона постійно потрапляє (чи підшипник, що застряг у її пальці чи викинутий у сміття гаманець)? До речі, другу книжку — «Франческа. Володарка офіцерського жетона» — Дорж присвятив Олегу Сенцову, бо ми в одній команді й маємо його підтримувати. По-третє, завжди вірте у свої сили та здібності. Наскільки б сильно ви не боялися складати іспит на офіцерський жетон, як Франческа, давайте бій своїм страхам та сміливо беріться реалізувати ваші вміння, бо ви того варті!

«… якщо не боятись і йти за своєю мрією, якщо наполегливо працювати, не боятися навчання й змін, то можна досягти, на перший погляд, неможливого».

Більше спойлерів не буде, порада проста: просто читайте. До речі, десь чи то в новому інтерв’ю, чи то на сторінці в Facebook Дорж написав, що до листопада хотів би завершити нову книжку. О, а може це продовження пригод Франчески? 

Оксана Купер
Аналітик та дослідник з дипломом юриста та великою любов'ю до книжок та кіно. Авторка книжки «Музейні скарби України. Книга-путівник культовими картинами» для корпоративного видавничого проекту «Ощадбанку» (2019). Зачитуюся літературою в жанрі нон-фікшну, веду юридичний кіноблог та Telegram-канал, де розповідаю про право через кінокейси. Найулюбленіший журналістський жанр — інтерв'ю. Вірю, що в Україні успішно може розвиватися власна бізнес-література, просто вона ще пишеться

28 thoughts on “Ще не знайомі з «Франческою»? Чому вам потрібно познайомитися

    Залишити відповідь