«Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей»: Коли спить розум, уява оживляє чудовиськ

«Уява, покинута розумом, породжує немислимих чудовиськ; об’єднана з ним, вона є матір’ю мистецтва і джерелом його дивовиж». Цей підпис до найвідомішого офорту графічної серії «Капрічос» № 43 Франсиско де Гойї доволі символічно стає епіграфом роману Салмана Рушді «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей». Сон Розуму – метафорична межа відліку заплутаних стежок персонажів сучасної казки для любителів загадок, ребусів та хитросплетінь долі.

Український переклад містичного роману з елементами політичної сатири та численними мовними шарадами побачив світ у «Видавництві Старого Лева».

Фото: tracking-board.com / Салман Рушді та оригінальна обкладинка роману

Автор роману – британський письменник Салман Рушді відзначений чималою кількістю літературних премій, пише у стилі магічного реалізму. Один із його романів «Сатанинські вірші» свого часу спровокував дипломатичний конфлікт між Великою Британією та Іраном. Це забезпечило письменнику ореол скандальності та таємничості.

Читати:  Хто такий Джозеф Антон?

Філософська дискусія тривалістю у вічність

У новому романі Рушді центральною постаттю, довкола інтелектуальних пошуків якої розгортається драма тривалістю у вічність, є видатний філософ Ібн Рушд (1126-1198, у західній традиції відомий як Аверроес). Уважний читач одразу помітить першу мовну шараду – схожість між прізвищем автора та персонажем. Розгадку можна прочитати в одному із онлайнових інтерв’ю автора, де згадується, що батько письменника змінив прізвище саме на честь видатного мислителя.

Свого часу Ібн Рушда високо поцінували європейські науковці, називаючи його «найблагороднішим філософом».

Значна зацікавленість вченням Аверроеса оформилася в окрему наукову течію – аверроїзм. Тривалий час це була провідна філософська течія європейського середньовіччя. Її представники сповідували «теорію подвійно­го розуму». Суть останньої зводилася до вчення про гармонію філософського та релігійного світоглядів, намаганні примирити раціональне розуміння світобудови із непідконтрольними, а отже, незрозумілими та містичними аспектами життя.

Містика відчитується із перших сторінок роману.

У главі «Діти Ібн Рушда» читаємо про «істот, породжених із бездимного вогню… Примхливих, свавільних й ласолюбних;…що здійснюють бажання смертних чоловіків і жінок…» Істот, що мають нелюдську природу, є казковими відповідниками людей, керують їхніми вчинками. Йдеться про джинів. Це одразу змушує читача нагострити думку, аби правильно вловити задум, відчути, що ховається за цими образами. Чи бува, джини – то не уявні чудовиська, які прокидаються, коли спить розум?! Або ж то неконтрольовані емотивні стани людини, коли серце калатає швидше, ніж встигає зреагувати розум.

Фото: Natalya Balnova/nytimes.com

На початку автор розповідає сумну історію мислителя, який був неприйнятий сучасниками, постраждав за свої погляди, зазнавши немилості халіфа, опинився у вигнанні, – у невеличкому іспанському селі – Лусена.

«Ібн Рушд, філософ, якому не вільно вже було ширити свою філософію, чиї праці були заборонені, а книги спалені»…

Такої опали мислитель зазнає, програвши ідейну суперечку щодо трактування аристотелізму мусульманському теологу аль-Газалі (1058-1111).

«Філософ, який не міг ширити свою філософію, жив на вузькій ґрунтовій вулиці, в непоказному домі з маленькими вікнами, і його страшенно гнітив брак світла». Справжня драма мислячої, творчої людини, митця, котрий не може займатися улюбленою справою, а головне не може вільно ділитися думками, тому й відчуває брак світла.

Автор рятує свого персонажа, посилаючи йому іскру, що запалює темряву – джинію – Дунію, Царівну Блискавок, яка «в давні часи, у дванадцятому сторіччі, закохалася у смертного чоловіка».

Джинія народжує Ібн Рушдові величезне потомство – Дуніязат (расу дуніянців). Діти Дунії розпорошилися по всьому світові: «сідали на кораблі в Кадісі й Палос де Могері, переходили через Піренеї, линули на літай-килимах,… долали континенти й перепливали через сім морів». Влучний прийом, який метафорично пояснює поширення ідей Аверроеса у філософських гуртках різних куточків планети.

Минає тисяча й одна ніч. Халіф Абу Юсуф Якуб реабілітовує філософа. З чола Ібн Рушда «зійшло тавро ганьби, і його вигнання добігло кінця; його реабілітували, повернули йому гідність». Учений знов при дворі правителя, може займатися улюбленою справою, отже, жінці (Дунії) місця в його житті нема.

Дунія «відпустила історію, не намагаючись її затримати…».

«Надійде час, прошепотіла вона відсутньому філософу,.. коли через багато років після смерті ти схочеш повернути свою родину, і тоді я, твоя духовна дружина, сповню твоє бажання, хоч ти й розбив мені серце».

Ураган, що змінює життя

Минає 8 століть, трапляється небачена досі буря, яка змінює поряд речей, відкриває усі сховки та засуви, знімає заслони між світами, відкриває читачеві таємниці життя нащадків Дунії та Ібн Рушда. Буря розпочинає велику Війну Світів, війну ідей та ідеологій, політичних уподобань та систем. Тисячу й одну ніч, або ж два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей триває запекла боротьба світоглядів. Це звихнутий час, період дивовиж, коли розум та уява намагаються здолати одне одного.

Потомки Дунії та Ібн Рушда (Джеронімо Манезес, мер американського міста з українськими коренями – Роза Фаст, Ураганка, Тереза Сака Квартос, Джиммі Капур) на прикладах власних життів демонструють, як можна примирити світ філософських та релігійних ідей.

Роман змережаний яскравими афоризмами, психологічними порадами, як впоратися зі скрутою. На його сторінках уважний читач помітить іронізування над ідеями американської «зразкової» демократії, фанатичною релігійністю, яка тяжіє лише до догматів та губить віру.

Роман Рушді обов’язково треба прочитати, якщо прагнете навчитися балансувати між бурхливим емоціо та музикальним раціо.

Стилістичні прийоми, використані автором, наштовхнуть уважного читача на думку про споріднюють роману із детективом Умберто Еко «Ім’я троянди».

Читати: Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей. Уривок із нового роману Салмана Рушді
Читати: 10 містичних книжок: стародавні міфи та таємничі жахи