Донбас літературний − це не лише Жадан: антологія «Порода»

У вересні на книжкових полицях з’явилась Антологія українських письменників Донбасу «Порода», від видавництва Легенда.  Гучні імена окремих авторів та сама згадка про територію, яка кілька років є топ-темою для медіа і громадськості, стали запорукою того, що і книгу не оминути увагою.

Масивний фоліант на 400 сторінок вмістив у собі україномовні та російськомовні тексти 63 прозаїків, поетів і драматургів, які так чи інакше пов’язані із Донецькою та Луганською областями. Упорядники видання Веніамін Білявський і Микита Григоров.

До війни, першою асоціацією, яка виникала в когось, хто чув слово Донбас, було вугілля. Проте, автори збірника хотіли показати, що в тому краї є й інша цінна порода – митці.

Треба бути чесними, частина авторів у свідомості читача не асоціюються зі східним регіоном.  Часто забуваємо, що письменники-дисиденти Іван Світличний, Василь Стус, Іван Дзюба, який став автором передмови до книги, уродженці саме Донбасу. Емму Андієвську традиційно перш за все асоціюємо із творчістю нью-йоркської групи, а Василя Голобородька – із «київською літературною школою», ніж із місцем народження цих поетів.


Із сучасних авторів для частини читачів «самородком Донбасу» залишається лише Сергій Жадан, ніби інших нема і не було.

«Завдання книги кинути виклик уявленню про Донеччину (принаймні літературну) як заповідник совєтщини», – зазначають у передмові. І це завдання повністю виконане.

У збірці дуже мало текстів, присвячених коханню. У тематичній палітрі переважає війна, розгубленість, боротьба і вигадані світи.

Окремо як тематичні групи можемо виділити: тексти поетів-шістдесятників, малу прозу із ознаками магічного реалізму ( тексти Олени Морозової, Дмитра Дейча), твори на тему нинішньої війни написані сучасниками (тематику представляє В’ячеслав Пасенюк, Галина Чумак, Світлана Заготова, Еліна Свенцицька, Володимир Рафеєнко, Олексій Чупа).

«Донельзя тупая манера —

Налево смотреть и направо,

Когда сплошь и рядом кроваво.

Завалиться в город отребье,

Бордюр превращая в поребрик.

Охвостье заварит гротески –

В пески превращаются Пески».

(В’ячеслав Пасенюк)


Цікавим є уривки романів: про УПА історика Дмитра Білий та Веніаміна Білявського, які зачіпають вже кількома сторінками і змушують міряти про повний текст.

Як виклик у збірці з’являються тексти Сергія Шаталова. Вони безумовно цікаві. Але от відзначили їх і представники терористичних організацій. Ще кілька років тому, письменник, який залишився на окупованій території, активно брав участь у творчих вечорах «Союзу письменників ДНР», а зараз «втрапив в один вагон» із Дзюбою і Стусом.

Книгу варто читати і аналізувати професійним філологам, а також тим, хто хоче розширити свої літературні горизонти. Проте розраховувати на легке, світле чтиво для  відпочинку не варто. Читання цієї книги — це перш за все робота.


Читати також: Володимир Рафеєнко «Довгі часи», Іван Дзюба «Чорний романтик Сергій Жадан»,  Олексій Чупа «Акваріум», Любов Якимчук «Абрикоси Донбасу», Сергій Жадан «Життя Марії»


Читати: Казка для дорослих про життя і смерть. Уривок із роману «Довгі часи» Володимира Рафєєнка

Читати: Шукайте дерево! 12 книг-підказок для #YakabooBingoSpring2018

Читати: Читати, не можна пропустити: топ-15 письменників сучукрліт (частина 1)

Настя Дзюбак
Книжковий шопоголік. Не можу обійти паперову книжку. Гримуча суміш журналіста і філолога. Час від часу організовую у Кропивницькому зустрічі з письменниками. Лише з тими, яких люблю сама. У вільний від читання час готую і їм.
https://www.facebook.com/nastia.dziubak

242 thoughts on “Донбас літературний − це не лише Жадан: антологія «Порода»

    Залишити відповідь