«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про роман Ringworld Ларрі Нівена

Знаєте, в чому проблема рідерів, телефонів, планшетів, ноутів та інших електронних пристроїв з літерами? Ними не можна обкластися. У сенсі, можна, звичайно, але ніякого кайфу.
У цьому вони непорівнянні з книгами. Я пам’ятаю, як ходив у бібліотеку. Пам’ятайте такі місця? Там були стелажі, на яких стояли книги, зазвичай дерев’яна підлога поскрипувала, більше нікого навколо не було – на сотні мільйонів кілометрів, якщо вважати світи, що стояли на полицях, пахло деревом під ногами, деревом стелажів, деревом самих книг, в цьому була якась магія.

Загалом, ходив в бібліотеку і набирав собі по шість-вісім книг. Так було не можна, але мені можна, як і кожному заучці, якби, звичайно, там були ще якісь ботани. Потім я приходив додому, сідав на килим або на ліжко і висипав їх всі з торби. Обкладався. Розглядав обкладинки, читав перші літери.

Ringworld Ларрі Нівена – це книга з тієї епохи. Її я взяв в особистій бібліотеці одного друга сім’ї. У нього було багато фантастики – навіть «Термінатор», уявляєте?

Загалом, я схопив Ringworld через гарну обкладинку – і страшно розчарувався. Тому що хотів чогось, власне, на кшталт «Термінатора», але в космосі, а отримав досить наукоподібну історію про те, як різні раси переходять від першого типу цивілізації за шкалою Кардашева до другого. Без шкали. І без поняття про типи цивілізації Кардашева.

Але я переборов свої 13-річні враження і перечитав його заново.

Ringworld – це шедевральна фантастика. І, без всяких там умовностей, вінець кар’єри математика і психолога Ларрі Нівена. Я свідомо не збираюся писати про сюжет, хоча б тому, що він не дуже важливий. Неважливо, як будувати історію про найбільшоме інженерноме пристосування в доступній для огляду відразу декільком расам Всесвіту.

Важливим є те, що ця штука існує, крутиться навколо жовтого карлика і місця в ній вистачить для всього.

Додайте сюди повільний апокаліпсис – в центрі Галактики за Нівеном вибухнули наднові й випромінювання лине прямо до жилих світів, щоб через якісь нещасні двадцять тисяч років знищити все живе.

Додайте сюди величезних войовничих котів. Уявляєте? Люди билися з КОТАМИ! Так ми б їх запестили.

Додайте лялькарів, яких всю першу книгу називають кукольниками, щоб тільки в кінці розкрити зміст цієї назви. Найбільш боягузлива й обережна раса. Наймогутніша і хитра. Найдурніша.

Найсмішніше, що інопланетяни за Нівеном логічні. Їм довіряєш, віриш їхній інопланетності. Хоча б тому, що на тлі головного героя всі виглядають інопланетянами. Тому що не можна прожити двісті років і залишитися людиною – повністю людиною. Або можна?

І все це – досить науково. Так, ми в курсі, що в центрі Галактики знаходяться надмасивні чорні діри й ніякого випромінювання вони не випустять в принципі. Але Нівен цього не знав. І це, мабуть, єдиний прорахунок. Все інше…Все інше виглядає рівно, злагоджено і добре. Непомітні історії на тлі чудового і монументального Кільця.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького